Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа №572/2003/18
19 вересня 2018 року м.Сарни
Сарненський районний суд Рівненської області в складі
головуючого судді Рижого О.А.
при секретарі Мороз Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сарни справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просить розірвати шлюб із ОСОБА_2, який був зареєстрований 27.08.2013 року Степанською селищною радою.
Від шлюбу у них народився син, який проживає з відповідачкою.
ОСОБА_1 просить шлюб розірвати на тій підставі, що стосунки з відповідачем останнім часом погіршилося, що призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин, примирення не бажає.
В судове засідання Позивач та Відповідач не з"явилися, подали суду заяви, відповідно до яких Позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі, судовий збір просить залишити за ним, а Відповідачка не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, дійшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до повного задоволення.
Сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 27.08.2013 року Степанською селищною радою, актовий запис №14, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 від 27.05.2013 року.
Від подружнього життя в них народився син: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 16.01.2014 року), який проживає з Відповідачкою.
Згідно ст.112 Сімейного Кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з подружжя.
На підставі ч.3 ст.105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 цього Кодексу.
Відповідно до ст.109 Сімейного Кодексу України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Із позовної заяви, пояснень сторін, встановлено, що спільне подружнє життя у сторін не склалося. У них різні погляди на життя, ведення господарства, не підтримують шлюбних відносин, проживають окремо один від одного.
Відповідач не заперечує проти того, щоб син після розірвання шлюбу залишився проживати з дружиною.
Суд відповідно до ст.111 Сімейного Кодексу України вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Сторони не мають бажання перебувати у шлюбі. Шлюб існує формально, що суперечить інтересам обох сторін, а тому його необхідно розірвати.
Згідно ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідно до статі 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. В даному випадку судом не стягуються судові витрати, оскільки Позивач своєю заявою від 19.09.2018 року просив залишити їх за ним.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.104, 105, 110-112 СК України, ст.214, 215, 224 ЦПК України, суд -
Шлюб, зареєстрований 27.05.2013 року Степанською селищною радою між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.
Сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 після розірвання шлюбу залишити на виховання матері -ОСОБА_2.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.А. Рижий