Справа № 569/16823/18
19 вересня 2018 року м.Рівне
Рівненський міський суд в складі судді Бердія М.А.,
при секретарі Кирийчук Н.М.,
з участю представника позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області до ОСОБА_2 Ілгара Фейзулла огли про примусове видворення за межі України, суд -
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги позивача підтримала повністю з підстав викладених в адміністративному позові, просить суд примусово видворити громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2 Ілгара Фейзулла огли за межі України
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечив проти задоволення позову та його примусового видворення за межі України.
Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:
Як було встановлено в судовому засіданні, 11 вересня 2018 року працівниками Рівненського МВ УДМС України в Рівненській області під час проведення заходів з виявлення іноземців та осіб без громадянства. які нелегально перебувають на території України, в м.Рівне виявлено громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який з 12 квітня 2018 року ухиляється від виїзду з України після прийняття рішення щодо його примусового повернення.
Як зазначено в адміністративному позові, ОСОБА_2 здійснив останній в»їзд в Україну 20 жовтня 2017 року через КПП «Гоптівка» за паспортом громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 для виїзду за кордон №Р3892961, у приватних справах, до сина ОСОБА_5 Фейзули, який проживає в Україні по посвідці на тимчасове проживання в Україні.
18 січня 2018 року закінчився дозволений строк перебування відповідача ОСОБА_2 в Україні, однак території України він не покинув з підстав відсутності коштів на повернення.
13 березня 2018 року Управлінням ДМС у Рівненській області Державної міграційної служби у Рівненській області відносно ОСОБА_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП.
Постановою серії ПН МРВ № 024381 від 13.03.2018, складеною начальником Управління ДМС у Рівненській області ОСОБА_6, ОСОБА_2 притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.Штраф сплачено в повному обсязі, що підтверджується копією квитанції №581053 від 22.03.2018 року.
Рішенням №12 головного спеціаліста Рівненського міського відділу ДМС України в Рівненській області ОСОБА_7 про примусове повернення з України громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_2 від 13 березня 2018 року було вирішено примусово повернути за межі України громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та зобов»язано його покинути територію України у термін до 11 квітня 2018 року.
Відповідача ОСОБА_2 було повідомлено про прийняте рішення та ознайомлено з вимогами ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та наслідками невиконання рішення про примусове повернення. Відповідач письмово зобов'язався не пізніше 11 квітня 2018 року залишити територію України.
Повідомленням №5610/14-746 від 14.03.2018 року начальника Рівненського МВ УДМС України в Рівненській області ОСОБА_6 повідомлено Рівненську місцеву прокуратуру про прийняте рішення про примусове повернення за межі України громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
В силу вимог ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч. 5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Згідно з частиною 1 статті 30 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
З аналізу наведених норм вбачається, що примусове видворення з України іноземця на підставі винесеного рішення адміністративного суду застосовується, якщо рішення про примусове повернення не виконано іноземцем в установлений строк без поважних причин або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання такого рішення.
Таким чином, примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинні передувати дві обставини: перша - прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; друга - ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
Тобто, обов'язковим є попереднє прийняття компетентним органом рішення про примусове повернення.
Адміністративний суд не має повноважень на примусове видворення іноземця чи особи без громадянства до прийняття компетентним органом щодо цього іноземця чи особи без громадянства рішення про примусове повернення.
Зазначене узгоджується також з позицією, викладеною в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні».
Крім того, аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.12.2016 у справі № 359/7066/16-а.
Відповідно до ст. 288 КАС України позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Між тим, частина 1 статті 289 КАС України визначає що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
У підпункті "f" п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Європейський суд з прав людини у справі «ОСОБА_6 проти України» (рішення від 26 червня 2014 року) зазначив, що проголошуючи право на свободу, пункт статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має на увазі фізичну свободу особи, і мета цього положення полягає в не допущенні свавільного позбавлення такої свободи. Перелік винятків із права на свободу, яке гарантує пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті положення пункту 1 статті 5 про захист прав людини і основоположних свобод. Застосування адміністративного затримання для забезпечення доступності особи для подальшого кримінального провадження становить свавільне позбавлення свободи.
Враховуючи те, що відповідач відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», грубо та свідомо порушив законодавство України, останній не підпадає під захист статті 3 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» тому суд має всі підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виїзду за межі території України.
Зважаючи на те, що громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2 грубо порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, ухиляється від виїзду із України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для прийняття судом рішення про примусове видворення відповідача за межі України.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 6, 14, 72-77, 90, 139, 241-243, 245-246, 250, 286371 КАС України, суд -
Адміністративний позов Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області (м.Рівне, вул.16-го Липня, 6) до ОСОБА_2 Ілгара Фейзулла огли (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання на території України: АДРЕСА_1) про примусове видворення за межі України, задоволити.
Примусово видворити громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2 Ілгара Фейзулла огли, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі території України.
Рішення суду підлягає до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рівненського
міського суду ОСОБА_8