Справа № 569/14811/18
05 вересня 2018 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
представника заявника ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника майна ФОП ОСОБА_5 про скасування арешту майна,-
До Рівненського міського суду з клопотання про скасування арешту майна, яке належить ФОП ОСОБА_5 звернувся адвокат ОСОБА_3 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що 23 лютого 2018 р. в ході проведеного обшуку господарського приміщення «Інтернет центр», що знаходяться по АДРЕСА_1 , в межах розслідування кримінального провадження №12016180000000277 від 12.12.2016 р. порушеного за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 203-2 КК України, слідчим відділу поліції ГУ НП в Рівненській області було вилучено у ФОП ОСОБА_5 комп'ютерну техніку, а саме системні блоки комп'ютерів в кількості 9 (дев'ять) шт.; монітори в кількості 9 (чотирнадцять) шт.; комп'ютерні миші в кількості 9 (дев'ять) шт.; комп'ютерні клавіатури в кількості 9 (дев'ять) шт.; SGH-C140, IMEI НОМЕР_1 з акумулятором та сім-картою «Водафон» та інші комплектуючі до комп'ютерної техніки, з позбавленням права власників на відчуження, розпорядження та користування майном.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 27 лютого 2018 року у справі №569/2881/18 задоволено клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Рівненській області майора поліції ОСОБА_6 , про арешт майна. Накладено арешт на вилучену комп'ютерну техніку, шляхом позбавлення права власника на відчуження, розпорядження та користування названим майном.
Вищезазначене клопотання слідчого розглядалося і ухвала слідчого судді приймалася без виклику представника ФОП ОСОБА_5 та/або його представника.
На переконання адвоката ОСОБА_3 накладений вищевказаною ухвалою арешт на ФОП ОСОБА_5 майно є незаконним, оскільки ФОП ОСОБА_5 жодним чином не використовував названу комп'ютерну техніку та телефон будь-яких інших цілях, окрім як використання для власної господарської діяльності з надання послуг інтернет доступу.
При цьому, слід зауважити, що приміщення, в якому було проведено обшук та виїмку, орендується ФОП ОСОБА_5 на підставі договору оренди приміщення від 06.05.2016 р. Вказане приміщення обладнане як інтернет кафе для надання послуг доступу до всесвітньої інтернет мережі, тобто доступу усіх бажаючих для користування послугами інтернет, пошук інформації, спілкування в соціальній мережі, онлайн геймінг, тощо. Для вказаних цілей ФОП ОСОБА_5 було придбано вилучену комп'ютерну техніку. При цьому, обладнавши відповідно приміщення, він здійснював господарську діяльність з організації відпочинку та інтернет кафе.
Відтак, у зв'язку із тим, що ФОП ОСОБА_5 жодної протиправної діяльності не здійснював, вважає, що судом було необґрунтовано накладено арешт на майно.
Заявник в судовому засіданні клопотання підтримав, просив суд його задовольнити.
Слідчий в судовому засіданні поклався на розсуд суду щодо задоволення клопотання.
Заслухавши учасників розгляду в судовому засіданні, дослідивши надані матеріали кримінального провадження та викладені у клопотанні доводи представника, слід прийти до висновку, що клопотання підлягає до задоволення.
Дослідивши надані матеріали кримінального провадження та викладені у клопотанні доводи представника, слід прийти до висновку, що клопотання підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що у провадженні слідчого відділу Рівненського ВП ГУ Національної поліції у Рівненській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016180000000277 від 12.12.2016 р. порушеного за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 203-2 КК України за зайняття гральним бізнесом.
23.02.2018 р. в ході проведеного обшуку господарського приміщення «Інтернет клубу», що знаходяться по АДРЕСА_1 , в межах розслідування кримінального провадження №12016180000000277 від 12.12.2016 р. порушеного за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 203-2 КК України, слідчим відділу поліції ГУ НП в Рівненській області було вилучено у ФОП ОСОБА_5 комп'ютерну техніку, а саме системні блоки комп'ютерів в кількості 9 (дев'ять) шт.; монітори в кількості 9 (чотирнадцять) шт.; комп'ютерні миші в кількості 9 (дев'ять) шт.; комп'ютерні клавіатури в кількості 9 (дев'ять) шт.; SGH-C140, IMEI 356933/01/111094/9 з акумулятором та сім-картою «Водафон» та інші комплектуючі до комп'ютерної техніки, з позбавленням права власників на відчуження, розпорядження та користування майном.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 27 лютого 2018 року у справі №569/2881/18 задоволено клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Рівненській області майора поліції ОСОБА_6 , про арешт майна. Накладено арешт на вилучену комп'ютерну техніку шляхом позбавлення права власника на відчуження, розпорядження та користування названим майном.
За змістом положень ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, зокрема у випадку, коли вони одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходом від них, а також майно, в яке було повністю або частково перетворено.
Разом із тим, органом досудового розслідування жодним чином не доведено, що вилучена у ФОП ОСОБА_5 комп'ютерна техніка є належним речовим доказом та міститься на собі інформацію про будь-яку злочинну діяльність, не надано жодних роздруківок із даних що містяться в такій комп'ютерній техніці, тощо.
Також, не зважаючи на тривалий час здійснення досудового розслідування по кримінальному провадженню 12016180000000277 від 12.12.2016 р., жодній особі не оголошено про підозру, власник майна не викликався і не допитувались у якості свідка, або підозрюваного.
Слідчим суддею при вирішенні питання про накладення арешту на майно, в порушення вимог ч. 2 ст. 173 КПК України не враховано відсутність вищезазначених підстав для арешту майна, не враховуючи те, що відсутня підозра, а отже і відсутні дані котрі вказують на наявність доказів щодо вчинення злочину конкретною особою, а також те, що жодним чином не досліджено розумність та співмірність обмеження права власності.
Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При накладенні арешту на майно ФОП ОСОБА_5 , слідчий суддя, з огляду на дані досудового розслідування в кримінальному провадженні, прийшов до висновку про наявність достатніх правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, з метою збереження речових доказів, тобто судом було застосовано положення п.1, ч.2 ст.170 КПК України.
Однак, на переконання слідчого судді, доводи слідчого проте, що належна ФОП ОСОБА_5 комп'ютерна техніка містить в собі будь-які відомості, які можуть бути використанні, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження жодним чином не підтвердженні.
Разом із тим, до ході судового розгляду даного клопотання адвоката ОСОБА_3 , слідчим Рівненського ВП ГУ НП у Рівненській області було надано для огляду експертні висновки, які були здобуті в ході експертного дослідження вилученої техніки.
Як вбачається із висновків експертів Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №1.4-20/18 від 21.03.2018 р. та №1.4-17/18 від 21.03.2018 р., серед інформаційного вмісту кожного із жорстких накопичувачі у вилучених системних блоках виявлено лише встановлену операційну систему, в якій виявлено файли налаштування мережевого обладнання з інформацією про автоматичне отримання мережевих параметрів за допомогою DHCP-серверу. Інших даних про можливість використання вилученої техніки у здійсненні гральних розваг не виявлено.
Таким чином суд приходить до висновку, що доводи слідчого, які були покладені в основу його клопотання про накладення арешту, в ході судової експертизи вилученої техніки не знайшли свого підтвердження.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Тобто з названого тлумачення поняття речових доказів, вбачається, що речовим доказом може бути визнано об'єкт, який: по-перше, має бути матеріальним; по-друге, має містити в собі інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.
Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Таким чином, необхідність скасування накладеного арешту майна обумовлені такими обставинами як невідповідність майна, на яке накладено арешт, критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, та (або) накладення арешту на майно особи, яка у кримінальному провадженні не має процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого, не належить до осіб, які в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
На підставі ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, а також ті обставини, що накладено арешт у кримінальному провадженні, є безпідставний та не обґрунтований, а також те, що доводи слідчого, які слугували підставою для вилучення та арешту комп'ютерної техніки не знайшли свого підтвердження в ході проведеної експертизи, тому слідчий суддя приходить до висновку що заявлене клопотання підлягає до задоволення.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 170, 171, 174 КПК України, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 поданого в інтересах ФОП ОСОБА_5 про скасування арешту майна задоволити.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 27.02.2018 року у справі №569/2881/18.
Зобов'язати орган досудового слідства в особі відповідального слідчого Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області передати ФОП ОСОБА_5 на відповідальне зберігання вилучену у нього згідно протоколу обшуку від 23.02.2018 р. з приміщення «Інтернет центр», що знаходяться по АДРЕСА_1 , комп'ютерну техніку, а саме системні блоки комп'ютерів в кількості 9 (дев'ять) шт.; монітори в кількості 9 (чотирнадцять) шт.; комп'ютерні миші в кількості 9 (дев'ять) шт.; комп'ютерні клавіатури в кількості 9 (дев'ять) шт.; SGH-C140, IMEI НОМЕР_1 з акумулятором та сім-картою «Водафон» та інші комплектуючі до комп'ютерної техніки.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1