Справа-22ц-629-2010 р. Головуючий у 1 інстанції :Голопузенко Є.А.
Категорія : 27 Доповідач : Кіянова С.В.
22 січня 2010 року Судова колегія у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області
в складі : головуючого - судді .Новодворської О.І.
суддів Кіянової С.В., Сукманової Н.В.
при секретарі Поправка О.О.
за участю позивача ОСОБА_2
та відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду від 16 квітня 2009 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, стягнуто з відповідача на користь позивача борг за договором позики з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та процентів в сумі 19931 грн. і витрати на ІТЗ в розмірі 30 грн. та судовий збір на користь держави в розмірі 199,31 грн..
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки при розгляді справи були порушені норми матеріального та процесуального права, не враховано, що суд не прийняв до уваги пояснення свідків, які підтвердили факт повернення нею позивачеві 9400 грн. в рахунок боргу частинами про що була усна домовленість.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідач підтримала доводи апеляційної скарги і просила її задовольнити.
Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги і дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами і визначив закон, який їх регулює.
При розгляді справи, суд першої інстанції виходив з того, що 18.03.2008 року між сторонами було укладено договір позики, за яким ОСОБА_3 взяла в борг у ОСОБА_2 1300 доларів.США та 8000 грн. зі сплатою 10% від суми позики строком на 2 місяці, що сторони не заперечували. Відповідачем не надано письмових доказів того, що частково суму позики було повернуто позивачу, свідки, на яких посилалася відповідач, не бачили самого факту передачі грошів відповідачем позивачу в рахунок боргу, тому з урахуванням курсу долара США на час розгляду справи в розмірі 7,70 грн. заборгованість складає 10010 грн. та 8000 грн., а всього 18010 грн., яка підлягає поверненню. Розмір інфляції складає 120 грн., а 10% від загальної суми боргу 1801 грн., судові витрати стягнуто у відповідності з наданими доказами та вимогами закону.
При таких обставинах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на повернення суму боргу з урахуванням інфляції та відсотків відповідно до договору позики на підставі ст.ст.1046-1050, ч.2 ст.625 ЦК України.
Так, відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики оджна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник забов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник забов»язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він забов»язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового забов»язання, на вимогу кредитора забов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається і відповідачем не оспорюється, що дійсно 18 березня 2008 року ОСОБА_3 отримала в борг від ОСОБА_2 1300 доларів США та 8000 грн. під 10% строком на 2 місяці (а.с.37), договір позики укладено в письмовій формі відповідно до закону, але вказану суму коштів до теперешнього часу не повернуто позивачеві.
З урахуванням умов договору позики, укладено між сторонами та курсу долара США на час розгляду справи, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача в ріхунок боргу 18010 грн., інфляційні в розмірі 120 грн. та процентів в розмірі 1801 грн.(розрахунок проведено в рішенні суду).
При таких обставинах, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його скасування чи зміни не має.
Судові витрати стягнуто у відповідності до ст.88 ЦПК України та з урахуванням наданих доказів.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що вона частково повернула позивачу борг, що підтвердили свідки, судом першої інстанції досліджено і зроблені відповідні висновкі, які не впливають на правільність рішення суду.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст..ст.307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий : Судді :