вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"11" вересня 2018 р. Справа№ 910/20591/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Кропивної Л.В.
Дідиченко М.А.
при секретарі: Ігнатюк Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Раскевич Є.Л. ( ордер №116613 від 11.09.2018),
від відповідача: Лісовський С.В. ( за довіреністю №387 від 19.03.2018)
від третіх осіб: не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н"
на рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2018 р.
у справі № 910/20591/17 (суддя - Ярмак О.М.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н"
до публічного акціонерного товариства КБ "Приватбанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Магнат-Груп"
про розірвання договору поруки, -
У листопаді 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Приватбанк" про розірвання договору поруки №4М14377И/П від 26.10.2016.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.05.2018 р. у позові відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив на те, що позивачем належними та допустими доказами не доведено того, що невиконання відповідачем зобов'язань з передання копій документів, що підтверджують обов'язки боржників за кредитними договорами, значною мірою позбавило товариство з обмеженою відповідальністю «Старт-Н» того, на що воно розраховувало при укладанні договору.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції , позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2018 р. у справі № 910/20591/17 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, так як судом неправильно встановлені обставини справи, внаслідок неправильного їх дослідження та оцінки. Зокрема, апелянт вказує, що матеріалами справи доведено факт сплати підприємством 44 556 415,94 грн. на підтвердження виконання умов договору поруки. Приймаючи рішення, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що через порушення відповідачем умов п. 10 договору поруки, ч.1 ст. 517 ЦК України та ч.2 ст. 556 ЦК України позивач, не отримав від відповідача документів, які підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором та які б надали можливість позивачу стягнути борг з боржника.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" та призначено справу до розгляду на 24.07.2018 року.
В судовому засіданні 24.07.2018 року оголошено перерву до 11.09.2018 року.
В судовому засіданні 11.09.2018 року представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі учасники справи були повідомлені належним чином.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника третьої особи.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.10.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" (поручитель) та публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (кредитор) укладено договір поруки № 4М14377И/П. (а.с. 12).
Відповідно до п.1 договору, предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Магнат Груп" (код ЄДРПОУ 39455171) (боржник) своїх зобов'язань перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитним договором №4М14377И від 15.12.2014 року (кредитний договір).
Згідно з п.2 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.
Пунктом 8 договору передбачено, що до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору (ам,) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язання боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 10 договору кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за договором (п.11 договору)
В п.17 договору зазначено, що він укладений/підписаний із використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа акредитованого Центру Сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк", на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 07.02.2013 року укладеної сторонами.
Як стверджує позивач, ним сплачено ПАТ КБ "Приватбанк" згідно договору поруки № 4М14377И/П як виконання обов'язків за кредитним договором №4М14377И від 15.12.2014 року загальну суму 44 556 415,94 грн.
В матеріалах справи наявне платіжне доручення, №2279 від 28.10.2016 року з призначенням платежу: "виконання зобов'язань по кредитному договору №4М14377И від 15.12.2014 року згідно договору поруки № 4М14377И/П від 26.10.16", (а.с. 13).
Позивач звернувся з позовними вимогами на підставі того, що позивачем, як поручителем виконано зобов'язання ТОВ "Магнат - Груп" (боржника) за кредитними договорами. Проте відповідачем, в порушення положень встановлених п.п. 8, 10 Договору поруки, не передано позивачу належним чином завірених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором. Враховуючи викладене, позивач просив розірвати договір поруки з огляду на істотне порушення договору іншою стороною.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем не подано доказів в підтвердження того, що ним були виконані зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за кредитним договором в повному обсязі. Окрім того, суду не надано доказів на підтвердження того, що відповідач звернувся до позивача, як поручителя, з відповідною вимогою, яка передбачена умовами договору поруки, а отже обов'язок виконання позивачем договору поруки є недоведеним.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Вимогами ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 ЦК України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 ГК України.
Статтею 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Дострокове розірвання цього Договору здійснюється за письмовою згодою Сторін (п.14 Договору)
Належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання сторонами порядку розірвання Договору поруки відповідно до норм чинного законодавства України та умов спірного договору матеріали справи не містять.
Поряд з цим, відповідно до статі 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Аналогічні положення щодо можливості розірвання договору за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду також містяться у ч. 3 ст. 653 ЦК України та ч. 4 ст. 188 ГК України.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України).
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що докази завдання позивачу шкоди у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням відповідачем умов договору поруки, того, що внаслідок таких дій (бездіяльності) відповідача позивача значною мірою було позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору, а також того, що внаслідок зазначених дій позивачем понесені збитки - у матеріалах справи відсутні.
Позивачем не обґрунтовано своїх доводів про те, що укладаючи спірний договір він керувався наявністю забезпечення, яке перевищує розмір зобов'язання.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.(ч.1 ст.11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.(ч.6 ст 11 ЦК України)
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Така вказівка на подію визначена сторонами у п.10 Договору, відповідно до якого кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.
Порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя (ст. 626 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
З умов договору поруки вбачається, що у випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.
Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження пред'явлення відповідачем майнових вимог до поручителя, як і не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності порушеного зобов'язання боржника та його обсягу станом на момент сплати позивачем грошових коштів відповідачу.
Водночас, у відповідності до п. 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.
Згідно із ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Положеннями ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав заміни кредитора у зобов'язанні, серед яких передбачено і виконання обов'язку боржника поручителем.
При цьому слід мати на увазі, що обсяг прав кредитора, які переходять до поручителя у такому випадку, повинен відповідати обсягу задоволених ним вимог кредитора за основним зобов'язанням.
Правовий аналіз норм ч. 2 ст. 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.
Поряд з цим позивачем не доведено того, що ним було повністю виконано зобов'язання з повернення кредитів та сплати відсотків за користування ними, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження обсягу таких зобов'язань та строків їх виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.
У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Проте скаржником на підтвердження своїх доводів наведених в обґрунтування позовних вимог та апеляційної скарги, належних доказів надано не було.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/211148/17 від 19.06.2018 року
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 29.05.2018 року у справі № 910/20591/17, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" на рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2018 року у справі № 910/20591/17 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2018 року у справі № 910/20591/17 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на позивача (апелянта).
Матеріали справи № 910/20591/17 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України
Повний текст постанови складено 18.09.2018 р.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Л.В. Кропивна
М.А. Дідиченко