вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"06" вересня 2018 р. Справа№ 910/22627/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Власова Ю.Л.
Андрієнка В.В.
секретар Ковальчук Р.Ю.
за участю
представників: позивача - ОСОБА_2;
відповідача-1 - не з'явилися;
відповідача-2 - не з'явилися;
відповідача-3 - не з'явилися.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3
на рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2018 р. (повне рішення складено 25.04.2018 р.)
у справі № 910/22627/17 (суддя - Підченко Ю.О.)
за позовом ОСОБА_3
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло"
2. Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича"
про визнання недійсним договору поруки від 21.09.2016 р.
У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло", Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича" про визнання недійсним договору поруки від 21.09.2016 р., укладений між відповідачами.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що договір поруки від 21.09.2016 р. вчинений від імені ТОВ "НВП "Світло" особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності на його укладення, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.04.2018 р. було замінено відповідача-2 - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" його правонаступником Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі".
Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.04.2018 р. у справі № 910/22627/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставин справи.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що він є учасником ТОВ "НВП" Світло" з часткою у статутному капіталі 64%, останній не був на загальних зборах учасників ТОВ «НВП «Світло» 01.02.2016 р. Спірний договір поруки був вчинений з перевищенням повноважень. Зазначене є порушенням його корпоративних прав.
Відповідачі відзивів на апеляційну скаргу не надали.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2018 р. апеляційну скаргу ОСОБА_3 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Власов Ю.Л.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 р. поновлено строк на апеляційне оскарження рішення, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та призначено до розгляду на 10.07.2018 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 р. було відкладено розгляд справи до 06.09.2018 р.
У судове засідання 06.09.2018 р. представники відповідачів вдруге не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового розгляду, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.
Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаних представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
10.05.2011 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло" (далі - споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 11217, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача (за адресою: АДРЕСА_2), згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною. Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електроустановок споживача.
Публічним акціонерним товариством "Київенерго" було надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло" попередження про припинення електропостачання №11217011/2084168565/2016 від 15.09.2016 р. у випадку несплати заборгованості за спожиту електроенергію, а саме: за реактивну електроенергію у розмірі 93969,78 грн, за активну електроенергію у розмірі 75507,60 грн.
21.09.2016 р. між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича" (далі - поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло" (далі - боржник) було укладено договір поруки (далі - договір поруки).
Відповідно до п. 1.1 договору поруки поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов'язання щодо оплати спожитої електричної енергії ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Світло", які виникли за договором на постачання електричної енергії від 10.05.2011 р. № 11217, укладеним між кредитором та боржником.
Згідно з п. 3.1 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язання щодо оплати спожитої електричної енергії, а також за відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки відповідно до умов основного договору.
Як передбачено п. 4.1 договору, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.
Відповідно до п. 5.1 договору поруки, у разі порушення боржником зобов'язання за основним договором поручитель зобов'язується виконати зобов'язання боржника у 5-денний термін з дня отримання вимоги від кредитора.
Після виконання поручителем зобов'язання боржника за основним договором до поручителя, що виконав зобов'язання, переходять всі права кредитора за основним договором (п. 5.2 договору поруки).
Згідно з п. 5.4 договору поруки у поручителя, що виконав вимоги зобов'язання, виникає право вимоги до боржника у повному обсязі, а боржник зобов'язаний виконати зобов'язання перед поручителем протягом 10 днів з дня одержання боржником від поручителя повідомлення про платіж.
Строк дії даного договору збігається зі строком дії основного договору (п. 8.1 договору поруки).
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що договір поруки від 21.09.2016 р. на думку позивача, укладений від імені ТОВ "НВП "Світло" особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності на його укладення.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними засобами доказування не довів порушення його корпоративних прав оспорюваним правочином та настання для нього негативних наслідків у зв'язку з укладанням договору поруки від 21.09.2016 р.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
За змістом п. 2.9 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Крім того, пунктом 2.5.2 вищевказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України передбачено, що необхідно з урахуванням приписів ст. 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч. 1 ст. 220, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом.
Як передбачено ст. 58 Закону України «Про господарські товариства», учасники товариства з обмеженою відповідальністю мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.
Відповідно до п. 10.2 ст. 10 статуту ТОВ «НВП «Світло», затвердженого протоколом загальних зборів учасників № 04/03/14 від 04.03.2014 р., загальні збори учасників вважаються правомочними, якщо в них брали участь (були на них присутні) учасники (їх представники), які в сукупності володіють більш як 60% голосів.
На момент підписання оспорюваного договору та по даний час директором ТОВ «НВП «Світло» є ОСОБА_6, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сформованим на дату укладення договору поруки.
Згідно з даними ЄДРПОУ, як станом на день укладення спірного договору поруки від 21.09.2016 р., так і станом на даний час ТОВ «НВП «Світло» діє зі статутним капіталом у розмірі 2000000,00 грн, та до його складу входять два учасники: ОСОБА_3 із часткою у статутному капіталі 64% та ОСОБА_7 із часткою у статутному капіталі 36%, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ щодо ТОВ «НВП «Світло», сформованим на дату 21.09.2016 р., а також витягом з ЄДРПОУ щодо ТОВ «НВП «Світло», сформованим на запит за № 1003501640 станом на 19.01.2018 р.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2017 року у справі № 910/8113/16 було визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "НВП "Світло", оформлені протоколом № 01/02/16 від 01 лютого 2016 року, та рішення загальних зборів учасників ТОВ "НВП "Світло" від 29 квітня 2016 року, оформлені протоколом № 29/04/16.
Також вказаною постановою Вищого господарського суду України встановлено, що позивач був відсутнім на зазначених зборах і такі збори фактично не проводилися, оскільки з урахуванням частки ОСОБА_3 у статутному капіталі товариства на дату проведення спірних зборів у розмірі 64% свідчили про відсутність кворуму для їх проведення і є безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом № 01/02/16 від 01 лютого 2016 року.
До того ж вказаною постановою було встановлено, що протоколом № 01/02/16 від 01 лютого 2016 року закріплювалося недійсне рішення про звільнення ОСОБА_6 з посади директора ТОВ «НВП «Світло» і призначення ОСОБА_8 новим директором ТОВ «НВП «Світло».
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Так, органом управління ТОВ «НВП «Світло» є директор.
Оспорюваний договір поруки від імені ТОВ "НВП "Світло" був підписаний ОСОБА_8 як директором, проте на момент підписання спірного договору та на час розгляду цієї справи у суді першої інстанції, директором ТОВ "НВП "Світло" є ОСОБА_6, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на дату укладення договору поруки.
Отже договір поруки від 21.09.2016 р. від імені ТОВ «НВП «Світло» був укладений особою, представництво інтересів якої базувалося на порушенні корпоративних прав позивача.
Таким чином порушення корпоративних прав позивача оспорюваним договором поруки від 21.09.2016 р. є доведеним, а обраний останнім спосіб захисту порушених прав відповідає чинному законодавству України.
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 статті 4 ГПК України встановлено, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Аналіз наведених вище норм дає змогу для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога позивача про визнання недійсним договору поруки від 21.09.2016 р. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про те, що позивач належними засобами доказування не довів порушення його корпоративних прав оспорюваним правочином та настання для нього негативних наслідків у зв'язку з укладенням договору поруки від 21.09.2016 р., суперечить приписам чинного законодавства України.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були неповно з'ясовані обставини справи, а тому рішення суду першої інстанції від 20.04.2018 р. у справі № 910/22627/17 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідачів.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2018 р. у справі № 910/22627/17 скасувати повністю та прийняти нове рішення.
3. Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити повністю.
4. Визнати недійсним договір поруки від 21.09.2016 р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Київенерго», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі", Товариством з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло".
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло" (03058, м. Київ, вулиця Гарматна, будинок 39 В; ідентифікаційний код 03594342) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 533 (п'ятсот тридцять три),33 грн судового збору за подання позовної заяви та 800 (вісімсот),00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (04080, м. Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 20; ідентифікаційний код 41946011) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 533 (п'ятсот тридцять три),33 грн судового збору за подання позовної заяви та 800 (вісімсот),00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича" (03150, м. Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 86, корпус Б; ідентифікаційний код 40473087) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 533 (п'ятсот тридцять три),33 грн судового збору за подання позовної заяви та 800 (вісімсот),00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
8. Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідні накази на виконання даної постанови суду.
9. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до ст. ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 14.09.2018 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді Ю.Л. Власов
В.В. Андрієнко