вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
про залишення апеляційної скарги без руху
"17" вересня 2018 р. Справа№ 910/12682/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенко О.М.
суддів: Верховця А.А.
Сотнікова С.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Одеського кабельного заводу «Одескабель» на рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2018 року
у справі № 910/12682/17 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Завод ПІВДЕНКАБЕЛЬ»
до 1. Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
2. Публічного акціонерного товариства «Одеський кабельний завод «Одескабель»
3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Одеського кабельного заводу «Одескабель»
про визнання патенту недійсним
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2018 року у справі №910/12682/17 позов задоволено повністю. Визнано недійсним патент України № 110610 від 10.10.2016 року на корисну модель «КАБЕЛЬ СИЛОВИЙ НА НАПРУГУ 11 кВ», власниками якого є ПАТ «Одеський кабельний завод «Одескабель» та ТОВ «Торговий Дім Одеського кабельного заводу «Одескабель». Зобов'язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести відомості до Державного реєстру патентів України стосовно визнання недійсним патенту України № 110610 від 10.10.2016 року на корисну модель «КАБЕЛЬ СИЛОВИЙ НА НАПРУГУ 11 кВ». Розподілено судові витрати.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач-3 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2018 року у справі № 910/12682/17.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану апеляційну скаргу у справі № 910/12682/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Остапенка О.М., суддів: Верховця А.А., Сотнікова С.В.
Розглянувши апеляційну скаргу ТОВ «Торговий дім Одеського кабельного заводу «Одескабель», апеляційний суд дійшов висновку, що вона має бути залишена без руху з огляду на наступне.
Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, відповідно до частини третьої якої до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Відповідно до приписів Закону України „Про судовий збір" судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 4 названого Закону за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України № 1801-VIII від 21.12.2016 року „Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року - 1 600,00 грн.
Відповідно до п. 2.4 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Скаржником в апеляційному порядку оскаржується рішення, прийняте за наслідками розгляду позовної заяви ПрАТ «Завод ПІВДЕНКАБЕЛЬ» про визнання патенту недійсним, тобто вимога немайнового характеру, а відтак, за подання даної апеляційної скарги апелянтом мало бути сплачено судовий збір у розмірі 2 400,00 грн. (1600х150%).
Але, як вбачається із матеріалів поданої апеляційної скарги, апелянтом, в порушення ст. 258 ГПК України, не надано жодних доказів сплати судового збору за її подання, як і не зазначено про такі документи в додатках до скарги.
Натомість скаржником в апеляційній скарзі заявлено клопотання про відстрочення йому сплати судового збору за подання вказаної апеляційної скарги до прийняття рішення у справі.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до норм ст. 8 Закону України „Про судовий збір" в чинній редакції враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Судова колегія зазначає, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України „Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також те, що вона підпадає під умови, визначені ч. 1 ст. 8 вищезазначеного Закону.
Таким чином, відстрочення сплати судового збору та звільнення від такої сплати є правом суду, а відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, з апеляційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.
Проте, як вбачається з апеляційної скарги, скаржником при зверненні з відповідним клопотанням, в порушення норм статей 73-80 ГПК України, не наведено мотивів та не надано будь-яких належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в обґрунтування заявленого клопотання, а також доказів того, що фінансове становище останнього унеможливлює сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Апелянтом не вказано також, що він підпадає під умови, визначені ч. 1 ст. 8 Закону України „Про судовий збір". Крім того, у заявленому клопотанні не наведено та не подано доказів на підтвердження того, що матеріальне становище заявника зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги та він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.
Під час розгляду клопотання скаржника судова колегія також враховує позицію, викладену у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі „Пелевін проти України" та від 30.05.2013 року у справі „Наталія Михайленко проти України", в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі „Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
При цьому, колегія суддів звертає увагу скаржника, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини фінансування скаржника та відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для звільнення від такої сплати або її відстрочення.
Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України „Про судовий збір", господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору чи відстрочення такої сплати.
За таких обставин, оскільки скаржником не наведено жодних мотивів в обґрунтування відстрочення йому сплати судового збору за подання апеляційної скарги та не підтверджено їх жодними доказами, то у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача-3 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Частиною 2 статті 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
У свою чергу, частина 1 ст. 174 ГПК України містить положення, відповідно до якого суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).
За викладених вище обставин, апеляційна скарга ТОВ «Торговий дім Одеського кабельного заводу «Одескабель» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2018 року у справі № 910/12682/17 підлягає залишенню без руху у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 258 ГПК України у чинній редакції до апеляційної скарги додаються, зокрема, довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 вказаної статті).
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Крім того, Законом України „Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 року № 1401-VIII Конституцію України від 28.06.1996 року доповнено, зокрема, статтями 131-1, 131-2 та підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV „Перехідні положення".
Згідно з абз. 1 пункту 11 пункту 16-1 розділу XV „Перехідні положення" Конституції України, представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Із наведених положень підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV „Перехідні положення" Конституції України (в редакції Закону № 1401) вбачається, що під судами апеляційної інстанції розуміється, зокрема і Київський апеляційний господарський суд, оскільки відповідно до положень статей 17 та ч. 3 ст. 26 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року, апеляційними судами з розгляду господарських справ, апеляційними судами з розгляду адміністративних справ є відповідно апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються у відповідних апеляційних округах.
В абз. 3 названого пункту вказано, що представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України „Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ „Перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 року №1401-VIII „Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім частини шостої статті 124 Конституції України в редакції цього Закону, яка набирає чинності через три роки з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
Згідно відомостей, які містяться у Базі даних „Законодавство України" на веб-порталі Верховної Ради України, Закон України „Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" офіційно опубліковано в газеті „Голос України" 29.06.2016 року за № 118, відтак набрав чинності 30.09.2016 року.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2017 року, тобто після набрання чинності Законом України „Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)".
Таким чином представництво в суді апеляційної інстанції, зокрема у Київському апеляційному господарському суді, з 01.01.2018 року в даній справі здійснюється за правилами, які діють після набрання чинності вищенаведеним законом, тобто виключно прокурорами або адвокатами.
При цьому підписання та/або подання апеляційної скарги є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно ст. 6, ч. 1 ст. 26 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка зокрема склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правової допомоги;
2) довіреність;
3) ордер;
4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Судом встановлено, що апеляційну скаргу ТОВ «Торговий дім Одеського кабельного заводу «Одескабель» підписано представником товариства адвокатом ОСОБА_3 на підставі довіреності б/н від 01.01.2018 року, в якій міститься посилання на свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 20.12.2017 року.
Разом з тим, ані матеріали апеляційної скарги, ані матеріали справи № 910/12682/17 не містять доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_3, як представника ТОВ «Торговий дім Одеського кабельного заводу «Одескабель», відповідного статусу адвоката.
Отже, у разі звернення до суду із заявою про усунення недоліків поданої апеляційної скарги, скаржником необхідно буде подати відповідні докази на підтвердження наявності у ОСОБА_3 статусу адвоката.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 234, 258, 260, ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Одеського кабельного заводу «Одескабель» у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2018 року у справі № 910/12682/17.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Одеського кабельного заводу «Одескабель» на рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2018 року у справі № 910/12682/17 - залишити без руху.
3. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Одеського кабельного заводу «Одескабель» строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині.
4. Попередити скаржника, що у разі невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений пунктом 3 її резолютивної частини строк, апеляційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
5. Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді А.А. Верховець
С.В. Сотніков