вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"13" вересня 2018 р. Справа№ 910/2841/18
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
Секретар судового засідання: Камінська Т.О.
За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 13.09.2018.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Львіська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 (повний текст ухвали складено 10.05.2018)
у справі № 910/2841/18 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства ДТЕК "Добропільська ЦЗФ"
до Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Львіська залізниця"
про стягнення 27493,80 грн.
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Публічне акціонерне товариство ДТЕК "Добропільська ЦЗФ" до Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Львіська залізниця" про стягнення 27 493,80 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що що відповідно до комерційного акту № 482004/328 при контрольному переважуванні вагону № 52943180 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилося брутто- 85500 кг, тара - 23200 кг, нетто 62300 кг, що менше вантажного документу на 7550 кг. З 1 по 5 люки виявлена виїмка розміром 700*280*60 см вагон в технічному відношенні справний. Двері, люки зачинені, течі вантажу немає. На станції призначення в розділі Є зроблений запис про те, що при переважуванні вагону різниці проти цього акту не виявлено. До номеру доданий індекс 337.
Крім того, відповідно до комерційного акту №482004/327 при контрольному переванні вагону № 62324256 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто-84900 кг, тара - 24000 кг, нетто 60900 кг, що менше вантажного документу на 7450 кг. Над 1-6 люками є поглиблення розмірами 900*280*60-80 см. В місці поглиблення маркування відсутнє. Вагон в технічному відношенні справний. Люки зачинені, течі вантажу немає. На станції призначення в розділі Є зроблений запис про те, що при переважуванні вагону різниці проти цього акту не виявлено. До номеру акту доданий індекс 336.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.05.18 у справі №910/2841/18 позов задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" 27 493, 80 грн. вартості нестачі вантажу, 1 762, 00 грн. судового збору.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Львіська залізниця" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 в повному обсязі. Ухвалити нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству ДТЕК "Добропільська ЦЗФ" у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не досліджено всіх обставин справи та не надано належної оцінки доказам у справі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник наголосив що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд помилково дійшов висновку про доведеність вартості відправленого вантажу за накладними № 51740991, суд також дійшов помилкового висновку щодо наявності у позивача збитків у розмірі 38 787,95 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Львіська залізниця" у справі № 910/2841/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Львіська залізниця" та призначено до розгляду на 24.07.2018.
Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду №09.1-08/1961/18 від 24.07.2018 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді відповідно до підпункту 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/2841/18.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Львіська залізниця" у справі № 910/2841/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Михальської Ю.Б. та Хрипуна О.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2018, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Львіська залізниця" у визначеному складі та призначено до розгляду на 13.09.2018.
03.08.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від представника Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Львіська залізниця" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Розпорядженням В.о. керівника апарату Київського апеляційного господарського суду №09.1-08/2715/18 від 04.09.2018 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді відповідно до підпункту 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/2841/18.
У зв'язку з перебуванням 04.09.2018 судді Хрипуна О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2018 для розгляду апеляційної скарги у даній справі було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Київського апеляційного господарського від 04.09.2018 відкрито апеляційне провадження у визначеному складі та клопотання Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Львіська залізниця" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та призначено справу № 910/2841/18 до розгляду в режимі відеоконференції на 13.09.2018.
13.09.2018 в судовому засіданні яке проходило в режимі відеоконференції представник відповідача надав пояснення по суті спору, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Львіська залізниця" та просив задовольнити апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Львіська залізниця", скасувати рішення суду першої інстанції повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В судове засідання, призначене на 13.09.2018, повноважні представники позивача не з'явилися.
Колегією суддів враховано, що відповідно до частини 2 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, в свою чергу частиною 3 статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно із частиною 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.
Неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Колегією суддів, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.
Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.
Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Колегією суддів на підставі ч. 7 ст. 270 ГПК України надано учасникові судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке учасником справи реалізовано.
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2017 ПАТ " ДТЕК Добропільська ЦЗФ " відповідно до технічних умов завантажило по накладній №51740991 вугілля кам'яне марки Г 0-100 у вагон №52943180 в кількості 69850 кг та у вагон № 62324256 в кількості 68350 кг та передало вказаний вантаж для перевезення залізниці.
Відповідно до накладної - навантаження на рівні бортів, поверхня вантажу маркована однією борозною катка ущільнювача. Вантаж у вологому стані.
Пунктом 2.1 Правил оформлення перевізних документів визначено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Виходячи зі змісту накладної №51740991 вбачається, що залізниця прийняла у ПАТ " ДТЕК Добропільська ЦЗФ " на станції Добропілля Донецької залізниці зазначене вугілля для перевезення і зобов'язалась доставити його на станцію Бурштин Львівської залізниці ДТЕК Бурштинська ТЕС ПАТ " ДТЕК Західенерго "
02.09.2017 на станції Покровськ Донецької залізниці були складені комерційні акти № 482004/327 та № 482004/328
Згідно із комерційним актом № 482004/328 при контрольному переважуванні вагону №52943180 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 85500 кг, тара - 23200 кг, нетто - 62300 кг, що менше вантажного документу на 7550 кг. З 1-5 люками було виявлена виїмка розміром 700х280х60 см. Вагон в технічному відношенні справний. Двері, люки зачинені, течі вантажу немає. У розділі Є зроблений запис про те, що при переважуванні вагону різниці проти цього акту не виявлено. До номеру акту був доданий індекс/337.
Відповідно до комерційного акту №482004/327 при контрольному переважуванні вагону №62324256 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 84900 кг, тара - 24000, нетто - 60900 кг, що менше вантажного документу на 7450 кг. Над 1-6 люками є поглиблення розмірами 900х280х60х80 см. В місці поглиблення маркування відсутнє. Вагон в технічному відношенні справний. Люки зачинені, течі вантажу немає. На станції призначення в розділі Є зроблений запис про те, що при переважуванні вагону різниці проти цього акту не виявлено. До номеру акту був доданий індекс/336.
Згідно із статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами ( статутами ).
Статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених статутом залізниць України.
Частиною 2 статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічна норма викладена і в частині 1 ст. 314 ГК України.
Відповідно до статті 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно із статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата нестача чи пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Статтею 129 Статуту залізниць України визначено обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць: для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Відповідно до статті 133 Статуту залізниць України передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним підписом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції-). Відповідно до переуступного підпису, зробленим на накладній №48976484, право на пред'явлення позову передано ПАТ " ДТЕК Добропільська ЦЗФ "
Згідно із частиною 2 статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
З врахуванням норми природної втрати під час перевезення, яка згідно п. 27 Правил видачі вантажів для мінерального палива складає 1%, нестача вантажу у вагоні № 52943180 складає ( 7550-1397 ) 6153 кг або 6,153 т., у вагоні № 62324256 складає ( 7450-1367 ) 6083 кг або 6,083 т.
Відповідно до статті 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Виходячи зі змісту довідки ПАТ " ДТЕК Добропільська ЦЗФ " вбачається, що вартість 1 тони відвантаженого вугілля у вагонах: № 52943180 та № 62324256 по накладній № 51740991 становить 2246,96 грн. з ПДВ
Таким чином, вартість недостачі, виявленої у вагоні №52943180, з урахуванням норми природної втрати складає 13825,54 грн. із розрахунку: 6,153 т. ( нестача з урахуванням норми природної втрати 1% ) х 2246,96 грн. ( вартість 1 т вугілля з ПДВ ).
Вартість недостачі, виявленої у вагоні № 62324256, з урахуванням норми природної втрати складає 13668,26 грн. із розрахунку: 6,083 т. ( нестача з урахуванням норми природної втрати 1% ) х 2246,96 грн. ( вартість 1 т вугілля з ПДВ ).
Загалом вартість недостачі у вагонах №52943180 та № 62324256 становить 27493,80 грн. ( 13825,54 грн. + 13668,26 грн. )
Згідно із статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, зобов'язаний відшкодувати причинені цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.
Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування.
Пунктом 4 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.
Згідно із статтею 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Відповідно до частини 1 статті 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі, згідно з правилами іншому підприємству. У відповідності до статті 113 Статуту залізниць України за незбереження ( втрату, нестачу, псування і пошкодження ) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність в розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Доводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Таким чином, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Львіська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 у справі № 910/2841/18 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 у справі № 910/2841/18 підлягає залишенню без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Львіська залізниця" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 у справі № 910/2841/18 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/2841/18 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст складено та підписано 17.09.2018.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська