пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
13.09.2018 справа № 913/950/17
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: судді при секретарі судового засідання: за участю представників: від позивача від відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 - довіреність №14-120 від 08.06.2018 адвокат ОСОБА_6 - довіреність №55 від 21.03.2018
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Сєвєродонецьк, Луганська область
на ухвалу Господарського суду Луганської області
від02.07.2018 (повний текст виготовлено 09.07.2018)
у справі№913/950/17 (суддя Лісовицький Є.А.)
за позовом до відповідача про за заявою про Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Сєвєродонецьк, Луганська область стягнення 4307373 грн. 71 коп. Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Сєвєродонецьк, Луганська область розстрочення виконання судового рішення у справі №913/950/17
Ухвалою господарського суду Луганської області від 02.07.2018р. у справі №913/950/17 відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” №01-02-43/1036 від 14.06.2018 про розстрочення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 26.03.2018 у справі №913/950/17.
Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Сєвєродонецьк, Луганська область звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 02.07.2018р. у справі №913/950/17 та прийняти нове рішення про задоволення заяви про розстрочення виконання рішення.
Скаржник вважає ухвалу суду першої інстанції необґрунтованою та такою, що прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, зважаючи на наступне:
- перед підприємством постають питання закриття основних зобов'язань, оплати пені, інфляції, 3% річних, у зв'язку із чим ПАТ «Луганськгаз» не має можливості негайної й повної сплати за рішенням господарського суду Луганської області по справі №913/950/17, у зв'язку із впливом в діяльності підприємства виняткових обставин;
- надмірний фінансовий тиск на ПАТ «Луганськгаз» може призвести до часткового або навіть повного припинення господарської (статутної) діяльності, працівники можуть залишитись без роботи, що призведе до посилення соціальної напруги серед населення та створить загрозу зриву опалювального сезону та підготовки до наступного опалювального сезону і функціонування багатьох підприємств, виробничі потужності яких залежать від надання заявником відповідних послуг;
- неможливість виконання рішення суду першої інстанції є винятковою обставиною, яка виникла внаслідок проведення антитерористичної операції та зменшення споживачів на підконтрольній Україні території, втрату основних засобів;
- ПАТ «Луганськгаз» виконує зобов'язання не тільки минулих років за рішеннями суду, а і теперішні зобов'язання за договорами постачання природного газу на 2016-2017 роки;
- на господарську діяльність ПАТ «Луганськгаз» негативно впливає в тому числі, те, що на сьогоднішній день та протягом попередніх років діяв економічно необґрунтований тариф на транспортування природного газу газорозподільними мережами. У разі встановлення НКРЕКП для ПАТ «Луганськгаз» обґрунтованого тарифу, підприємство отримає можливість та матиме на меті погашення заборгованості по укладеним договорам.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2018р. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Мартюхіна Н.О., судді Дучал Н.М., Склярук О.І.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2018р., у зв'язку із перебуванням судді Дучал Н.М. у відпустці, сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Мартюхіна Н.О., судді Склярук О.І., Попков Д.О.
Позивач у судовому засіданні 13.09.2018р. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу суду першої інстанції законною та такою, що підлягає залишенню без змін.
В процесі розгляду апеляційної скарги, позивач надав заперечення щодо заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення, якими просив в задоволенні заяви ПАТ «Луганськгаз» про надання розстрочки виконання рішення суду у справі №913/950/17 відмовити у повному обсязі, у зв'язку із необгрунтованістю, зважаючи на наступне:
- відповідачем не надано доказів наявності тих виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду згідно статті 331 Господарського процесуального кодексу України, а саме: відсутності коштів на рахунках, відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення, наявності реальної загрози банкрутства;
- згідно рішення суду у вказаній справі №913/950/17 стягуються інфляційні втрати та 3% річних за зобов'язаннями листопада та грудня 2015 року, тобто за зобов'язаннями які виникли у відповідача після початку та поза зоною проведення АТО, що підтверджує ту обставину, що відповідач в повній мірі розумів наслідки невиконання власних зобов'язань.
Відповідач у судовому засіданні 13.09.2018р. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає ухвалу місцевого господарського суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Луганської області №913/950/17 від 26.03.2017 позов Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” задоволено повністю.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 3% річних в сумі 1012886 грн. 78 коп., інфляційні втрати в сумі 3294486 грн. 93 коп., витрати на сплачений судовий збір в сумі 64610 грн. 60 коп. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2018 рішення Господарського суду Луганської області від 26.03.2018 у справі №913/950/17 залишено без змін.
На виконання рішення господарським судом Луганської області позивачу видано наказ від 21.06.2018 №913/950/17.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” звернулось до Господарського суду Луганської області з заявою №01-02-43/1036 від 14.06.2018, якою просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Луганської області від 26.03.2018 у справі №913/950/14 на 1 (один) рік згідно графіку погашення заборгованості.
В обґрунтування заяви відповідач посилається на скрутне фінансове становище, у зв'язку з тим, що починаючи з квітня 2014 року здійснення господарської діяльності у Луганській області стало неможливим у зв'язку із проведенням антитерористичної операції. Через дію незаконних озброєних формувань та угруповань на території непідконтрольній владі України відповідача фактично позбавлено права володіння та користування майном, яке перебуває у власності та господарському віданні ПАТ «Луганськгаз» і його відокремлених структурних підрозділів. Зазначає про зниження споживання обсягів природного газу (розподілу) всіма категоріями споживачів Луганської області.
Також зазначив, що надмірний фінансовий тиск на ПАТ “Луганськгаз” може призвести до часткового або повного припинення провадження господарської (статутної) діяльності, працівники можуть залишитись без роботи, що призведе до посилення соціальної напруги серед населення та створить загрозу зриву підготовки до наступного опалювального сезону та функціонування багатьох підприємств, виробничі потужності яких залежать від надання заявником відповідних послуг. На сьогоднішній день, підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані і потребує послаблення фінансового тиску. У разі надання підприємству перерви у виконанні певних зобов'язань, можливе швидке оздоровлення ПАТ “Луганськгаз”, з подальшим погашенням всіх зобов'язань в повному обсязі. Так, у разі надання розстрочки виконання рішення суду ПАТ “Луганськгаз” зможе налагодити діяльність підприємства, з поступовим нарощуванням темпів і обсягів господарської діяльності (зокрема, транспортування, постачання, розподіл природного газу), в першу чергу на територіях підконтрольних українській владі.
Також, у разі задоволення даної заяви будуть враховані і інтереси Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, оскільки за раніше встановленими умовами, ПАТ “Луганськгаз” не може здійснювати господарську діяльність та поступово, у короткі терміни, дійде до повного припинення діяльності. У такому випадку Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” не отримає жодних виплат та відповідно не буде виконано рішення суду.
На сьогоднішній день та протягом попередніх років діяв економічно необгрунтований тариф на транспортування природного газу газорозподільними мережами. НКРЕКП для ПАТ “Луганськгаз” затверджувались значно занижені тарифи на розподіл природного газу, які є економічно не обґрунтованими. З метою зміни тарифу, ПАТ “Луганськгаз” неодноразово зверталося до НКРЕ КП з обґрунтуваннями тарифу та вимогами щодо його перегляду, але відповіді не отримало. Встановлення економічно необгрунтованого, значно нижчого тарифу для ПАТ “Луганськгаз”, порівняно з тим, який було розраховано Товариством у відповідності до вимог діючого законодавства, який не передбачає компенсації витрат у поточному та у попередніх роках, не надає можливість Товариству вести, принаймні, хоч би незбиткову господарську діяльність, у тому числі здійснювати вчасне погашення реструктурованої заборгованості по укладеним договорам та заборгованості по договорам з НАК “Нафтогаз України”. ПАТ “Луганськгаз” планує, що НКРЕКП перегляне тариф на транспортування природного газу з 957,9 грн., за 1000 куб.м., до обґрунтованого рівня - 1249,88 грн., за 1000 куб.м., що надасть змогу підприємству щомісячно отримувати додаткові кошти.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, господарський суд на підставі ст. 331 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити виконання рішення.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.
Застосовуючи заходи, передбачені статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує наступне.
Як зазначалось вище та встановлено місцевим господарським судом, відповідач, в якості підстав для надання розстрочки виконання рішення на 12 місяців, посилався на факт знаходження підприємства на території проведення антитерористичної операції, у зв'язку з чим воно втратило все майно, що перебувало на захопленій території, важкий фінансовий стан підприємства, занижені тарифи на розподіл природного газу, зниження обсягів споживання газу, тощо.
Судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому, вирішення питання щодо надання чи відмови в наданні розстрочки виконання рішення суду - є суб'єктивним правом суду, яке останній приймає на власний розсуд шляхом оцінки наданих сторонами доказів.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із доводами апелянта щодо наявності складного фінансово-економічного стану підприємства та наявністю обставин, що ускладнюють негайне виконання рішення.
В той же час, приписами Цивільного кодексу визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, вищезазначена правова норма зазначає, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що як наслідок покладає на останнє нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що фінансове становище відповідача утворилось, в тому числі внаслідок його власної господарської діяльності. При цьому, несприятливі наслідки підприємницької діяльності не можуть вважатись винятковими обставинами для розстрочення виконання рішення господарського суду, з огляду на те, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про майбутнє покращення скрутного матеріального становища відповідача у найкоротший термін, а отже і про наявність реальної можливість виконання рішення відповідачем протягом 12 місяців.
Відповідно до ст. 1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004р. в справі «Півень проти України» суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст. 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції («ОСОБА_7 проти Італії», заява № 22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Савіцький проти України” (Заява №38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Зважаючи на вищевикладене, зазначені відповідачем обставини не є винятковими в розумінні ст.331 Господарського процесуального кодексу України, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за наявності яких можливе надання розстрочки виконання рішення, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про розстрочення виконання судового рішення у справі №913/950/17.
Крім того, як вже зазначалось вище вирішення питання щодо надання чи відмови в наданні розстрочки виконання рішення суду - є суб'єктивним правом суду, яке останній приймає на власний розсуд шляхом оцінки наданих сторонами доказів.
Доводи апелянта, що неможливість виконання рішення суду першої інстанції є винятковою обставиною, яка виникла внаслідок проведення антитерористичної операції та зменшення споживачів на підконтрольній Україні території, втрату основних засобів, не приймаються судовою колегією апеляційного господарського суду з підстав, зазначених вище. Крім того, проведення антитерористичної операції зумовило наявність складної економічної ситуації по всій крайні, а не лише стосовно підприємства відповідача.
Доводи скаржника, що у разі встановлення НКРЕКП для ПАТ «Луганськгаз» обґрунтованого тарифу на транспортування природного газу, підприємство отримає можливість та матиме на меті погашення заборгованості по укладеним договорам є лише припущенням, а можливе майбутнє підвищення тарифу на транспортування природного газу газорозподільними мережами не підкріплено належними та допустимим доказами в розумінні ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України.
Також судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
Також апеляційний господарський суд зазначає, що відповідач не позбавлений процесуальної можливості повторно звернутись до місцевого господарського суду із заявою про розстрочку виконання рішення, в разі наявності виключних обставин, із якими Закон пов'язує надання розстрочки виконання рішення.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала господарського суду Луганської області від 02.07.2018 у справі №913/950/17 є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" на ухвалу господарського суду Луганської області від 02.07.2018 у справі №913/950/17 - залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Луганської області від 02.07.2018 у справі №913/950/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна
Судді: О.І. Склярук
ОСОБА_2
(У судовому засіданні 13.09.2018 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 18.09.2018 року).