18.09.2018 м. Дніпро Справа № 904/1614/18
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. - доповідач;
суддів: Білецької Л.М., Коваль Л.А.
розглянувши в приміщенні Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2018 у справі № 904/1614/18 (суддя Юзіков С.Г.), повний текст рішення складено 23.07.2018
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача: Дочірнього підприємства «Покровкатеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради, смт. Покровське Дніпропетровської області
про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором від 27.11.2014 № 1108/15-КП-3 у розмірі 26512,42 грн., -
18.04.2018 Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Покровкатеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради та просило стягнути з останнього інфляційні втрати, 3 % річних та штрафні санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором № 1108/15-КП-3 від 27.11.2014 у сумі 26512,42 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2018 у задоволенні позовних вимог про стягнення 26512,42 грн. неустойки, 3 % річних та індексу інфляції за неналежне виконання грошового зобов'язання - відмовлено, а витрати у справі покладено на позивача.
Відхиляючи доводи позивача та погоджуючись з запереченнями відповідача, місцевий господарський суд зазначив в рішенні про те, що відповідач є теплогенеруючою організацією, що виробляє з природного газу теплову енергію, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання. За використаний у своїй діяльності природний газ відповідач розрахувався до 15.01.2016, що не заперечується позивачем у справі, а тому в силу приписів ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (далі - Закон), на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Не погодившись з рішенням суду ПАТ «НАК» Нафтогаз України» оскаржує його до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
В апеляційній скарзі ПАТ «НАК «Нафтогаз України» посилається на допущені порушення судом норм матеріального права, Закону, а також не повне дослідження всіх істотних обставин справи, що на його думку є підставою для скасування рішення та задоволення позовних вимог в повному обсязі з огляду на наступне:
- судом неправомірно застосовано до спірних правовідносин ч. 3 ст. 7 Закону, оскільки списання заборгованості згідно вказаної норми Закону є частиною процедури врегулювання заборгованості у відповідності до ст. 1 Закону;
- дія Закону розповсюджується лише на теплопостачальні, теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання і водовідведення у відповідності до ст. 2 Закону;
- учасниками процедури врегулювання заборгованості (у тому числі процедури списання) є підприємства та організації, включені до реєстру (ст. 1 Закону);
- для участі у процедурі списання підприємства та організації мають бути включені до реєстру (ст. 3 Закону);
З урахуванням вищезазначеного, Законом передбачено певний порядок та чітке коло осіб (статті 1-3 Закону), що мають право на списання заборгованості. Між тим, матеріали справи не містять належних доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а тому, скаржник переконаний, що списання заборгованості є неправомірним, а відмова у задоволенні позову незаконною.
Крім того, в апеляційній скарзі позивач посилається на постанову Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 908/3211/16, в якій викладено позицію про те, що для здійснення процедури врегулювання заборгованості необхідною умовою є включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та вирішено здійснити перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2018 у справі № 904/1614/18 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно положень ч. 10 ст. 270, ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи, яка підпадає під визначення малозначної здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду не надходили.
Відповідач, протягом визначеного судом строку, не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає необхідним залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу позивача без задоволення, з огляду на наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 27.11.2014 сторонами укладено Договір № 1108/15-КП-3 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), за п.1.1. якого Продавець (Позивач) зобов'язався передати у власність Покупцю (Відповідачеві) у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі -газ), на умовах цього Договору.
Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (п. 1.2. Договору).
Пунктом 2.1. розділу 2 Договору сторони погодили термін передачі газу з 01.01.2015 по 31.12.2015 обсягом до 253,000 тис. куб.м.
Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключній арматурі Покупця.
Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п. 3.1. Договору).
Відповідно до п. 3.3. розділу 3 Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.
Пунктом 3.4. розділу 3 Договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно з п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
При невиконанні Покупцем вимог, передбачених у п. 6.1. Договору, Продавець має право обмежити передачу газу Покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому Договору (п. 6.2. Договору).
Пунктом п. 6.4. Договору передбачено, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Покупця, погашає вимоги Продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного Покупцем:
- у першу чергу відшкодовуються витрати Продавця, пов'язані з одержанням виконання;
- у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;
- у третю чергу погашається основна сума боргу.
У разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем п. 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2. Договору).
Строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років (п. 9.3. Договору).
Розділом 11 Договору передбачено, що Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов Договору, Позивач поставив, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 516589,29 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2015 за січень на суму 118502,59 грн., від 28.02.2015 за лютий на суму 96218,66 грн., від 31.03.2015 за березень на суму 81658,87 грн., від 30.04.2015 за квітень на суму 21734,95 грн., від 31.10.2015 за жовтень на суму 16902,30 грн., від 30.11.2015 за листопад на суму 50375,49 грн., від 31.12.2015 за грудень на суму 131196,43 грн. (а.с. 36-42).
Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, річних та індексу інфляції, проведеного Позивачем, за спожитий природний газ за наведений період Відповідач розраховувався несвоєчасно, останній платіж проведено 15.01.2016. Тобто Відповідач за спожитий газ розрахувався з Позивачем в порушення строків, встановлених п. 6.1 Договору.
Оскільки Відповідач порушив умови Договору щодо строку оплати спожитого газу, Позивач, з посиланням на п. 7.2. Договору, нарахував до сплати останньому пеню 12,29 грн. за період з 17.02.2015 по 18.02.2015, 2783,11 грн. за період з 17.03.2015 по 30.06.2015, 13978,24 грн. за період з 15.04.2015 по 29.07.2015, 4534,74 грн. за період з 15.05.2015 по 14.10.2015, 430,83 грн. за період з 15.01.2016 по 21.01.2016 (а. с. 12-15).
Відповідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача, Позивач нарахував 3 % річних - 0,95 грн. за період з 17.02.2015 по 18.02.2015, 139,16 грн. за період з 17.03.2015 по 30.06.2015, 698,91 грн. за період з 15.04.2015 по 29.07.2015, 237,49 грн. за період з 15.05.2015 по 14.10.2015, 29,37 грн. за період з 15.01.2016 до 21.01.2016 та індексу інфляції - 3667,33 грн. за період з квітня по вересень 2015 року.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" № 1730-VIII (Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Статтею 1 Закону визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу, пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 2 дія Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Так, відповідно до п. 14 Порядку, у реєстрі відображаються дані про підприємства. Зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню, згідно з Законом; обсяг не відшкодованої, станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01 липня 2016 року.
Водночас, ч. 3 ст. 7 Закону окремо врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, а також передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, з дня набрання чинності цим Законом.
Отже, цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. Право не нараховувати неустойку, інфляційні втрати, відсотки річних не ставиться у залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Відповідно, виконання цієї норми також не потребує включення підприємства до реєстру, оскільки за змістом Закону до реєстру включаються та процедурі врегулювання заборгованості підлягають не погашені суми боргу перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Зазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах: від 23.01.2018 у справі 914/3131/15, від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 14.02.2018 № 908/3211/16, від 03.04.2018 № 904/11325/16.
Як вбачається з розрахунку Позивача та нарахованих Відповідачу штрафних санкцій, річних та індексу інфляції, останнім погашено заборгованість перед Позивачем за спожитий природний газ 15.01.2016 (останній платіж), тобто до набрання чинності відповідним Законом (30.11.2016). Таким чином, нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти, згідно ч. 3 ст. 7 вказаного Закону, підлягають списанню з дня набрання чинності вказаним Законом.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивач не надав суду доказів, які б свідчили про наявність у Відповідача непогашеної заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу, що виключає можливість нарахування неустойки (штрафу, пені), інфляційних втрат та процентів річних.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції винесено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а скаржником не наведено доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції викладені в рішенні.
За таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Посилання ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на постанову Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 908/3211/16, в які нібито висловлено позицію про те, що для здійснення процедури врегулювання заборгованості необхідною умовою є включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства, колегія суддів відхиляє, оскільки в означеній постанові відсутній висновок щодо необхідності включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства для здійснення процедури врегулювання заборгованості, а викладено лише фактичні обставини щодо такого включення відповідача у вказаній справі.
Водночас, як зазначалося вище, ч. 3 ст. 7 Закону є нормою прямої дії, застосування якої не потребує включення підприємства до вказаного реєстру.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 276, 282, 284 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2018 у справі № 904/1614/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Л.М. Білецька
ОСОБА_1