17 вересня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/293/18
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.
за участі секретаря судового засідання Ранецької Л.А.
розглянув справу
за позовом Заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури, 46000, м. Тернопіль, бульвар Т.Шевченка, 7 в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, 46008, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Шашкевича, 3
до відповідача фізичної особи - підприємця Швайки Володимира Дмитровича, АДРЕСА_1
про відшкодування шкоди, заподіяної зеленим насадженням, внаслідок незаконного їх видалення, в сумі 24 000,00 грн
за участі представників:
прокуратури: прокурор відділу забезпечення представництва в суді Осядач Н.А., довіреність №№ 05/2-43 вих.18 від 11.09.18;
позивача: не прибув;
відповідача: не прибув.
В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".
Суть справи:
Заступник керівника Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - фізичної особи - підприємця Швайки Володимира Дмитровича про cтягнення 24 000,00 грн збитків, заподіяних зеленим насадженням, внаслідок незаконного їх видалення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення положень ст. 26-1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та п. 3 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1045, самовільно, без наявності відповідних дозволів, зрізано 15 дерев на прибудинковій території за адресою: вул. Л.Українки, 1, м. Тернопіль, чим завдано державі збитків на суму, що заявлена до стягнення.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.07.2018 позовну заяву заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області № 78 від 23.07.2018 (вх. № 353 від 25.07.2018) прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання на 14 серпня 2018 року.
Копію даної ухвали направлено сторонам рекомендованим листом із повідомленням про вручення 27.07.2018, що підтверджується штампом суду з відміткою про відправлення із загальною кількістю відправлених примірників документа, датою відправлення та підписом працівника, який її здійснив.
Разом з тим, 03.08.2018 на адресу Господарського суду Тернопільської області надійшла заява від 03.08.2018 (вх.№ 14960), відповідно до якої представник ТОВ "Мрія Сервіс" Каневська М.О. повідомляє про те, що внаслідок помилкових дій працівників відділення "Укрпошти", ТОВ "Мрія Сервіс" отримало рекомендований лист, адресований фізичній особі - підприємцю Швайці Володимиру Дмитровичу, АДРЕСА_1, у вкладенні якого знаходилась ухвала Господарського суду Тернопільської області про відкриття провадження у справі № 921/293/18 від 26.07.2018. З огляду на що, ТОВ "Мрія Сервіс" прийнято рішення повернути вказаний рекомендований лист Господарському суду Тернопільської області.
Враховуючи вищенаведене, суд, з метою забезпечення відповідачу можливості реалізувати права встановлені у ст.ст. 42, 46, 165, 167, ухвалою від 03.08.2018 повторно надіслав фізичній особі - підприємцю Швайці Володимиру Дмитровичу, АДРЕСА_1 копію ухвали від 26.07.2018 про відкриття провадження у справі № 921/293/18.
Розгляд справи судом неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах, зокрема, востаннє ухвалою від 03.09.2018 на 17.09.2018.
В судове засідання 17.09.2018 прибув прокурор, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Позивач в судове засідання 17.09.2018 не забезпечив участь свого представника, однак присутній в судовому засіданні 03.09.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Крім того, позивачем подано клопотання № 1-1/2894 від 13.08.2018 (вх. № 15514) та клопотання № 1-1/3281 від 12.09.2018 (вх.№ 17122 від 13.09.2019), згідно яких останній повідомляє суд, що Державна екологічна інспекція у Тернопільській області підтримує позовні вимоги та просить розглядати дану справу за відсутності представника позивача.
Відповідач в жодне із судових засідань не прибув, письмового відзиву на позов не надав, хоча про дату, час та місце їх проведення повідомлявся належним чином, у відповідності до ст. 120, 176, 242 ГПК України.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що від відповідача на адресу суду повернувся конверт із ухвалою суду від 26.07.2018 про відкриття провадження у справі із відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
Пунктами 110, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, передбачено, що у разі коли адресат не з'явився за одержанням реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу протягом трьох робочих днів після доставки першого повідомлення про надходження зазначеного поштового відправлення, поштового переказу, йому під розписку вручається повторне повідомлення (крім повторних повідомлень про надходження рекомендованих поштових відправлень). У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.
Так, як вбачається із матеріалів справи, вся кореспонденція направлялась, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу, на адресу відповідача, що зазначена у позовній заяві, а саме: 46018, Тернопільська область, АДРЕСА_1 Дана адреса фізичної особи-підприємця Швайки Володимира Дмитровича також зазначена у Витязі з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який здійснений на запит Прокуратури Тернопільської області від 05.07.2018 за № 1004173439 та долучений до матеріалів справи.
Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі №911/1163/17.
Судом також враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Окрім того, відповідач міг дізнатись про рух справи та призначені в ній засідання з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень" http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал, згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Таким чином, судом виконано процесуальні вимоги щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.
З огляду на зазначене та з урахуванням того, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, а також те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення і доводи прокурора та позивача по суті позовних вимог, враховуючи норми чинного законодавства, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд встановив наступне.
Згідно статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Частиною 1 статті 23 закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
На підставі ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.
Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.
Згідно ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.
Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до ст. 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України, відповідно до якого Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, виявлення правопорушень, що посягають на навколишнє природне середовище та вжиття заходів до відшкодування збитків, заподіяних такими правопорушеннями, що і дає підстави для звернення прокурора до суду з метою захисту державних інтересів.
Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.09.2017 №652 Державна екологічна інспекція у Тернопільській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується. Повноваження Держекоінспекції поширюються на територію Тернопільської області. Інспекція наділена правом вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
Відповідно до п. й ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища зокрема належить вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
Отже, заступник керівника Тернопільської місцевої прокуратури звернувся до суду з даним позовом в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, на яку державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, передбачених Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Із матеріалів справи вбачається, що з метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції в Тернопільській області в суді, відповідно до ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Тернопільська місцева прокуратура звернулася до Державної екологічної інспекції в Тернопільській області з листом №78-2330 вих.18 від 23.04.2018 яким просила надати інформацію щодо проведених упродовж 2017 року Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства на території м. Тернополя, Тернопільського та Зборівського районів, зазначивши їх результати та вжиті Інспекцією заходи до стягнення нарахованих збитків.
На виконання листа Тернопільської місцевої прокуратури №78-2330 вих.18 від 23.04.2018, державною екологічною інспекцією у Тернопільській області, згідно листа від 15 травня 2018 року №1-1/1730/1096, надано завірені копії матеріалів перевірок по яким нараховано збитки і пред'явлено претензії, зокрема по: фізичній особі-підприємцю Швайці В.Д.
Так, як вбачається із матеріалів справи, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області В.І. Дуда в присутності головного спеціаліста відділу благоустрою та екології управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради Т.Ю.Придача, 05.07.2017 було проведено обстеження прибудинкової території будинку №1 по вул. Л.Українки у м. Тернополі.
Під час обстеження встановлено, що згідно представленого проекту на проведення капітального ремонту прибудинкової території за адресою вул. Л.Українки, 1 м. Тернопіль та акту обстеження зелених насаджень, які підлягають видаленню від 26.09.2016 виявлено 15 пнів зрізаних дерев діаметрами пнів біля шийки кореня: вишня - 28 см, 42 см, яблуня - 33 см, 25, береза - 35 см, 44 см, липа - 32 см, 36 см, 33 см, клен - 41 см, горобина - 29 см, ясен - 33 см, 49 см, 47 см, 32 см; продукція на зрізаних дерев на місці порізки відсутня.
В Акті обстеження від 05.07.2017 зазначено, що з інформації Тернопільської міської ради, роботи з проведення капітального ремонту проводить ПП Швайка. Заміри проведено мірною рулеткою (свідоцтво повірки робочого засобу від 24.03.2017 № 89 Ф).
За результатами обстеження, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області 12 липня 2017 року складено Протокол про адміністративне правопорушення №000392 від 12.07.2017, передбачене ст. 153 КУпАП (знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об'єктів озеленення населених пунктів) та винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення №000392/30 від 12.07.2017, згідно якої ОСОБА_12. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 153 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Дана Постанова відповідачем у встановленому законом порядку оскаржена не була, а штраф у розмірі 510,00 грн сплачений ОСОБА_12. в добровільному порядку, що підтверджується квитанцією №3119961 від 13.07.2017, належним чином завірена копія якої знаходиться в матеріалах справи.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про рослинний світ" відносини у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу регулюються Конституцією України, Законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", Лісовим кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За приписами ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв.
Статтею 36 Закону України "Про рослинний світ" встановлено, що державний контроль у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, місцевими державними адміністраціями, іншими уповноваженими на це органами виконавчої влади відповідно до законодавства України.
Відповідно до п. п. 3.1, 4.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 р. N 105, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 27 липня 2006 р. за N 880/12754, до об'єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів належать, зокрема, зелені насадження прибудинкової території. На об'єктах благоустрою зеленого господарства забороняється: виконувати земляні, будівельні та інші роботи без дозволу, виданого в установленому порядку; самовільно влаштовувати городи, пошкоджувати дерева, кущі, квітники, газони; рвати квіти, ламати гілки дерев.
Частиною 3 ст. 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 3 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 р. N 1045, видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - компетентний орган) на підставі ордера (крім випадків, передбачених пунктами 7 - 10 цього Порядку).
Як свідчать матеріали справи, 26.07.2017 між Управлінням житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради в особі начальника управління Соколовський О.І., що діє на підставі Положення та іменується в подальшому Замовник, відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради, в особі начальника Вітика О.Я., що діє на підставі положення та іменується в подальшому Технагляд, а також Швайка В.Д., що діє на підставі Свідоцтва та іменується в подальшому Підрядник, укладено договір №875, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання щодо робіт з капітального ремонту асфальтобетонного покриття прибудинкової території за адресою вул. Л.Українки, 1 в м. Тернополі.
26 вересня 2016 року комісією, яка призначена рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 28.07.2016 №652 у складі: заступника начальника управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології - начальника відділу благоустрою та екології, заступника голови комісії - Соколовського О.І., головного спеціаліста-ландшафтника відділу благоустрою та екології управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології, секретаря комісії - Молодецької С.Я. та членів комісії: головного спеціаліста відділу благоустрою та екології управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології - Придача Т.Ю., головного спеціаліста відділу благоустрою та екології управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології - Клімчук М.А., спеціаліста І категорії - юрисконсульта відділу земельних ресурсів - Станович Н.Р. складено Акт №137 обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню.
Згідно висновку вищезазначеної комісії, зокрема: надано дозвіл на видалення зелених насаджень (24 дерева та 52 чагарники), вказаних в акті; роботи з видалення зелених насаджень виконати із залученням спеціалізованої організації; відновна вартість зелених насаджень на обстежуваній території не нараховується на підставі п. 6 Постанови КМУ від 01.08.2006 №1045 "Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах": "Сплата відновної вартості зелених насаджень не проводиться у разі будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) житлових будинків, об'єктів інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, благоустрою та інших об'єктів будівництва, що споруджуються за рахунок коштів державного чи місцевого бюджету".
Даний Акт було підписано заступником голови комісії, секретарем комісії та членами комісії, окрім представника Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області.
Як встановлено судом, відповідно до інформації Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №2353/05-10 від 13.07.2017 наданої на запит Першого заступника начальника Державної екологічної інспекції у Тернопільській області №2-1/2254 від 06.07.2017, за період з 2014 року станом на сьогоднішній день дозвільні документи на видалення зелених насаджень на вищевказаній території управлінням житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради не видавалися.
Згідно ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Згідно приписів ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
За змістом ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом статті 1166 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов'язань, які виникають з правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає з неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає у випадку, коли заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкоду заподіяно незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин.
Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
За загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: в повному обсязі - відшкодовується як реальна шкода, тобто втрачене або пошкоджене майно в результаті протиправної поведінки правопорушника, так і упущена вигода; особою, яка безпосередньо завдала шкоду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18.03.2015 у справі № 3-18гс15 та від 19.08.2014 № 3-51гс14.
У п.1.2 роз'яснення Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища №02-5/744 від 27.06.2001р. вказано, що шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1999 р. №559, з метою поліпшення стану охорони зелених насаджень у межах міст та інших населених пунктів, затверджено, зокрема, такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної внаслідок знищення або пошкодження дерев і чагарників.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1999 р. №559 "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів" розмір шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів, обчислюється за таксами, що затверджені цією постановою, посадовими особами інспекторського складу Державної екологічної інспекції та її територіальних органів та інших спеціально уповноважених органів виконавчої влади, яким надано право розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Позивачем представлено розрахунок розміру шкоди, заподіяної зеленими насадженнями внаслідок незаконного їх видалення на прибудинковій території по вул. Л.Українки, 1 в м. Тернопіль який проведеного керуючись додатком 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 №559 "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів", із змінами внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1789 та від 01.02.2012 №111 на суму 24 000,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області направлено відповідачу претензію №2-1/3924 від 27.11.2017 для добровільного відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті пошкодження до ступеня припинення росту 15 дерев. Однак претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Станом на момент розгляду спору, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем розміру шкоди в сумі 24 000,00 грн.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що матеріалами справи доведено факт заподіяння державі шкоди внаслідок порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, позовні вимоги про стягнення шкоди, завданої незаконним видаленням зелених насаджень в сумі 24 000,00 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.
За приписами ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Згідно приписів п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
За змістом п. 4 ч. 2 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
У главі 9 Порядку організації роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державної казначейської служби України №128 від 09.08.2013р., передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону про Державний бюджет України розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в Головних управліннях Казначейства на ім'я органу Казначейства за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на рахунки 3311, у регламентований час розподіляються Головними управліннями Казначейства за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України, обласного бюджету Тернопільської обласної ради та місцевого бюджету м. Тернопіль, шляхом зарахування коштів на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Тернопільській області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету.
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача, відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на його неправильні дії, що призвели до виникнення спору та змусили прокурора звернутися до суду.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Швайки Володимира Дмитровича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н.) - 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн 00 коп. шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільної порубки дерев в наступних частинах:
- 30% в доход спеціального фонду Державного бюджету України;
- 50% в доход спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської міської ради;
- 20% в доход спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської обласної ради на р/р 33117331019002, код бюджету 24062100, МФО 899998, ідентифікаційний код одержувача 37977726 в ГУДКСУ у Тернопільській області.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Швайки Володимира Дмитровича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н.) на користь Прокуратури Тернопільської області (46000, м.Тернопіль, вул. Листопадова, 4, р/р 35215035004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098, код економічної класифікації видатків бюджету - 2800) - 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн судового збору.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне рішення складено 19.09.2018.
Суддя Н.В. Охотницька