65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" вересня 2018 р.
м. Одеса
Справа № 916/2201/15
Суддя господарського суду Одеської області Гут С.Ф., розглянувши матеріали заяви Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 про забезпечення позову вх.ГСОО№2-4679/18 від 17.09.2018р. по справі №916/2201/15, за позовом Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МП ЕФЕС" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Департамент комунальної власності Одеської міської ради; 2) Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про стягнення 246 555,49 грн.
Перший заступник прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради (надалі - позивач), звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МП ЕФЕС" (надалі - відповідач) 246 555,49 грн. збитків на користь Одеської міської ради.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2016р. касаційну скаргу ТОВ „МП ЕФЕС” задоволено, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2016р. та рішення господарського суду Одеської області від 11.08.2015р. у справі №916/2201/15 скасовані, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Розпорядженням в.о. керівника апарату №730 від 09.08.2016р. "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу судової справи", відповідно до п. 4.2.3 рішення Зборів суддів господарського суду Одеської області (протокол №17-4/2016 від 21-22.04.2016р.) призначено повторний автоматичний розподіл справи та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Смелянець Г.Є. для розгляду справи № 916/2201/15.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.08.2016р. справу № 916/2201/15 було прийнято до свого провадження суддею Смелянець Г.Є. та розгляд справи призначено на 05 вересня 2016 р. о 15:20 год.
17.09.2018р. до канцелярії Господарського суду Одеської області Заступником керівника Одеської місцевої прокуратури №2 було подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої, прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення загальною площею 3 732,7 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, пров. 3-й Аеропортовський, 8/3 (реєстраційний номер майна:1292778151101).
У зв'язку з перебуванням судді Смелянець Г.Є. у відпустці з 22.08.2018р. по 22.09.2018р. та надходженням заяви про забезпечення позову за вх.№2-4679/18 від 17.09.2018р., з метою дотримання строків розгляду передбачених ч.1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, розпорядженням керівника апарату господарського суду Одеської області було призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2201/15, за результатами якого справу передано на розгляд судді Гута С.Ф.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Відповідно ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Господарський суд Одеської області звертає увагу, що при вирішенні питання доцільності застосування заходів забезпечення позову, суд не вирішує питання обґрунтованості позовних вимог (не здійснює розгляд справи по суті позовних вимог), а тому суд не приймає до уваги посилання позивача на докази, які стосуються розгляду справи по суті в якості обґрунтування заяви про забезпечення позову.
Суд звертає увагу, що інститут забезпечення позову застосовується у випадку наявності з боку відповідача реальних дій, які свідчать про те, що рішення суду (у випадку задоволення позову), буде неможливо виконати, або утруднено його виконання. Застосування інституту забезпечення позову не може переслідувати будь яких інших цілей, таких як, спонукання сторін до здійснення будь-яких інших дій.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Проте, прокурор будь-яких доказів, які б підтверджували викладені у заяві про забезпечення позову наміри відповідача, щодо продажу об'єктів нерухомості суду надано не було.
Крім того, господарський суд зазначає, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
В даному випадку, предметом розгляду даної справи є стягнення з відповідача збитків за ухилення від сплати орендної плати за землю, а не спір про право власності на земельну ділянку.
Враховуючи вищезазначене, господарський суд зазначає, що прокурором у заяві про забезпечення позову, не доведено суду належними та допустимими доказами, яким саме чином реалізація майна відповідача, що розташоване на спірній земельній ділянці, може вплинути на виконання рішення в майбутньом.
Положеннями абз. 1 ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Враховуючи вищезазначене, господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 про забезпечення позову вх.ГСОО№2-4679/18 від 17.09.2018р. по справі №916/2201/15.
Керуючись ст.ст. 136-138, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 про забезпечення позову вх.ГСОО№2-4679/18 від 17.09.2018р. по справі №916/2201/15- відмовити.
Ухвала набрала чинності 19.09.18 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області.
Повний текст ухвали складено 19.09.2018р.
Суддя С.Ф. Гут