ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
19 вересня 2018 року № 826/9287/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
до «Castfseld Partners L.P.» Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії,
про подовження дії санкції до іноземних суб'єктів господарської діяльності
За участю представників:
позивача - Остафійчук А.М.,
Обставини справи.
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулося до суду з позовом до іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності «Castfseld Partners L.P.» Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії та просить суд подовжити дію спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, яку застосовано наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29 вересня 2016 року № 1651 до «Castfseld Partners L.P.» Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії на термін до усунення порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» або до застосування практичних заходів, що гарантують усунення порушень статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при виконанні зовнішньоекономічної діяльності.
Ухвалою суду від 01 серпня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/9287/17, яку призначено до розгляду у судовому засіданні на 05 жовтня 2017 року.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що іноземним суб'єктом господарської діяльності не усунуто порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а тому доцільним є подовження дії спеціальної санкції тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, буду належним чином повідомленим, заперечень проти позову не надав.
Судом ухвалено (протокольно) про початок розгляду справи по суті в порядку письмового провадження.
Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Таким чином, з дня набрання чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, тобто з 15 грудня 2017 року, адміністративне судочинство здійснюється за правилами цієї редакції Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Обставини встановлені судом.
Державна фіскальна служба України, відповідно до спільної постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 26 грудня 1995 року № 1044 «Про заходи щодо забезпечення контролю за зовнішньоекономічною діяльністю та валютного контролю» листом від 14 липня 2016 року № 12036/5/99-99-14-06-14, звернулась до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з поданням щодо застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності до іноземних суб'єктів господарської діяльності, зокрема до «Castfseld Partners L.P.».
Відповідно до вимог Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкції. Передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17 квітня 2000 року № 52, з урахуванням наданих Державною фіскальною службою України матеріалів, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29 вересня 2016 року № 1651 «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України» застосовано до «Castfseld Partners L.P.» спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності.
Листом від 26 грудня 2016 року № 4102-11/41770-03 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулось до Державної фіскальної служби України щодо висловлення позиції щодо доцільності скасування дії спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - та застосування спеціальної санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності або подовження дії спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності «Castfseld Partners L.P.».
Державною фіскальною службою України листом від 02 лютого 2017 року № 1472/5/99-14-06-06 повідомлено Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про те, що спеціальну санкцію у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності застосовано до компанії «Castfseld Partners L.P.» (Шотландія) наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29 вересня 2016 року № 1651 за наявність простроченої заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю «Агро 201» за експортними операціями у розмірі 46 399,40 гривень (уточнена сума 20 624,06 гривень) на підставі повідомлень ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» від 05 лютого 2016 року № 125-0/191/4, від 03 березня 2016 року № 125-0/502 та від 05 квітня 2016 року № 718/1 про порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД.
Відповідно до акту державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва від 16 березня 2016 року № 28/14-03-14-01 товариство з обмеженою відповідальністю «Агро 201№ за місцем реєстрації відсутнє.
ТОВ «Агро 201» не звітує. Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, протягом 2016 року не подавались.
У зв'язку з відсутністю в органах державної фіскальної служби інформації щодо погашення простроченої заборгованості, Державною фіскальною службою України запропоновано продовжити дію спеціальної санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, застосованої до компанії «Castfseld Partners L.P.».
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з зазначеним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади утворення та організації діяльності органів виконавчої влади врегульовано Законом України «Про центральні органи виконавчої влади».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України. Організація, повноваження і порядок діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України. Положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України.
Статтею 16 Закону передбачено, що центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції.
Діяльність центральних органів виконавчої влади спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів згідно із законодавством.
Відповідно до статті 17 Закону основними завданнями центральних органів виконавчої влади є:
1) надання адміністративних послуг;
2) здійснення державного нагляду (контролю);
3) управління об'єктами державної власності;
4) внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики на розгляд міністрів, які спрямовують та координують їх діяльність;
5) здійснення інших завдань, визначених законами України.
Центральні органи виконавчої влади можуть здійснювати одне або кілька визначених частиною першою цієї статті завдань.
У разі якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають функції з надання адміністративних послуг фізичним і юридичним особам, центральний орган виконавчої влади утворюється як служба.
У разі якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління, центральний орган виконавчої влади утворюється як агентство.
У разі якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають контрольно-наглядові функції за дотриманням державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними та фізичними особами актів законодавства, центральний орган виконавчої влади утворюється як інспекція.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459 затверджено положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України» (далі - Положення).
Відповідно до пункту 1 Положення Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мінекономрозвитку є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує:
формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, державну промислову політику, державну інвестиційну політику, державну зовнішньоекономічну політику, державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності, управління об'єктами державної власності, розвитку підприємництва, державно-приватного партнерства, інтелектуальної власності, туризму та курортів (крім здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів), державних та публічних закупівель, а також державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів;
формування та реалізацію державної політики у сфері державної статистики, державного матеріального резерву, експортного контролю;
формування державної політики у сфері захисту прав споживачів, державної політики з контролю за цінами, державної регуляторної політики та державної політики з питань ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності;
реалізацію державної політики у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності.
Мінекономрозвитку є уповноваженим органом з питань координації діяльності з реалізації державного оборонного замовлення.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
Статтею 35 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).
Згідно з частиною першою статті 36 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» порядок притягнення до відповідальності, здійснення відповідальності та звільнення від відповідальності визначається процесуальними законами України.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:
- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;
- застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;
- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
Частиною другою вказаної статті визначено, що санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, іде не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Постановами Національного банку України установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статті 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Відповідно частин шостої-восьмої статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності або іноземні суб'єкти господарської діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування.
Подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду.
Для подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики на підставі інформації ініціатора застосування даної санкції звертається з позовною заявою до суду.
Відповідно до абзацу 2 пункту 4.9 Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року № 52, на підставі отриманих матеріалів (у разі, якщо допущені порушення законодавства України не усунуто й виникає доцільність подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності) відділ контролю за зовнішньоекономічною діяльністю разом із відділом правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності та/або відділом правового захисту інтересів Міністерства в судових та інших органах готують відповідну позовну заяву до суду.
Відповідно до абзацу другого підпункту 3.4 пункту 4 Порядку взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій, затвердженого наказом Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України від 09 листопада 2006 року № 340/672, на підставі отриманих матеріалів ( у разі, якщо допущені порушення законодавства України не усунуто й виникає доцільність подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності) Міністерство економічного розвитку і торгівлі України готує відповідну позовну заяву до суду.
З матеріалів доданих до справи судом встановлено, що станом на час розгляду справи доказів усунення порушень вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» відповідачем не надано.
Матеріали справи не містять доказів сплати простроченої заборгованості іноземним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності «Castfseld Partners L.P.» Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії перед товариством з обмеженою відповідальністю «Агро 201» за експортними операціями у розмірі 46 399,40 гривень (уточнена сума 20 624,06 гривень) на підставі повідомлень ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» від 05 лютого 2016 року № 125-0/191/4, від 03 березня 2016 року № 125-0/502 та від 05 квітня 2016 року № 718/1 про порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД.
За таких умов, суд приходить до висновку, що позивачем доведено та обґрунтовано необхідність подовження дії спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності «Castfseld Partners L.P.».
Згідно з частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Крім того, відповідно до частини дев'ятої статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», при прийнятті рішення щодо подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суд зазначає термін, на який подовжено дію цієї санкції.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для подовження дії спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України, яка застосована наказом Міністерства економічного розвитку від 29 вересня 2016 року № 1651 до «Castfseld Partners L.P.» на термін до усунення відповідачем порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» або до застосування практичних заходів, що гарантують усунення порушень статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зважаючи на те, що суб'єктом владних повноважень понесено судові витрати у вигляді судового збору, підстави для вирішення питання про стягнення судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
Задовольнити адміністративний позов Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (01008, місто Київ, вулиця Грушевського, 12/2, ідентифікаційний код 37508596) до «Castfseld Partners L.P.» Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії (4-5Mitchell street, Edinburg, Scotland) про подовження дії санкції до іноземних суб'єктів господарської діяльності.
Подовжити дію спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, яку застосовано наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29 вересня 2016 року № 1651 до «Castfseld Partners L.P.» Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії на термін до усунення порушення «Castfseld Partners L.P.» Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» або до застосування практичних заходів, що гарантують усунення порушень статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при виконанні зовнішньоекономічної діяльності.
Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.І. Келеберда