ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про забезпечення адміністративного позову
19 вересня 2018 року м. Київ № 826/15147/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. ознайомившись із заявою про забезпечення позову
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Межиріченський
гірничо-збагачувальний комбінат»
до Державної служби геології та надр України
про визнання протиправними дій, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій
Товариство з обмеженою відповідальністю «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України в якому просить:
- визнати дії Державної служби геології та надр України щодо видачі наказу про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Межиріченський гірничо- збагачувальний комбінат» 10 календарних днів для надання пояснень щодо усунення поршень, виявлених під час проведення перевірки та зафіксованих у акті від 18.08.2017 № 06-06/23/2017-07/У (17) - протиправними.
- зобов'язати Державну службу геології та надр України (код: 37536031) утриматись від дій спрямованих на зупинення дії спеціального дозволу ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» на видобування титанових руд для отримання ільменітового концентрату (Межирічне родовище Ісаківська та Південна ділянки) №2694 від 03.06.2002 р. з підстав порушення надрокористувачем умов користування надрами, зафіксованих у акті від 18.08.2017 № 06-06/23/2017-07/У (17).
До позовної заяви додано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:
- заборони Державній службі геології та надр України до набрання законної сили рішенням суду в даній справі приймати рішення (наказ) про зупинення дії спеціального дозволу ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» на видобування титанових руд для отримання ільменітового концентрату (Межирічне родовище Ісаківська та Південна ділянки) №2694 від 03.06.2002 р. з підстав порушення надрокористувачем умов користування надрами, зафіксованих у акті від 18.08.2017 № 06-06/23/2017-07/У (17).
В обґрунтування заяви про забезпечення адміністративного позову зазначено, що видання відповідачем наказу, яким буде зупинено дію Спеціального дозволу № 2694 від 03.06.2002 року спричинить неможливість здійснення позивачем свого основного виду господарської діяльності. Заявником, зокрема, зазначено, що можливе видання відповідачем наказу, яким буде зупинено дію спеціального дозволу №2694 від 03.06.2002 року призведе до порушення законних прав та інтересів працівників товариства, оскільки заявником надається можливість реалізувати право на працю 418 працівникам, що, в свою чергу, унеможливить здійснювати оплату праці.
Очевидну протиправність у діях відповідача позивач обґрунтовує фактами та обставинами, які встановлені рішенням, що набрало законної сили в адміністративній справі №826/10403/17, а також скасуванням судом апеляційної інстанції ухвали, якою надано дозвіл Державній службі геології та надр України на проведення позапланової перевірки господарської діяльності ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат», за результатами якої складено акт №06-06-/23/2017-07/у (17) від 18.08.2017 року.
З огляду на вищевикладене, заявник просить суд забезпечити позов шляхом заборони Державній службі геології та надр України до набрання законної сили рішенням суду в даній справі приймати рішення (наказ) про зупинення дії спеціального дозволу ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» на видобування титанових руд для отримання ільменітового концентрату (Межирічне родовище Ісаківська та Південна ділянки) №2694 від 03.06.2002 р. з підстав порушення надрокористувачем умов користування надрами, зафіксованих у акті від 18.08.2017 № 06-06/23/2017-07/У (17).
Окружний адміністративний суд міста Києва, розглянувши подане Товариством з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" клопотання, зазначає наступне.
Згідно частини четвертої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Частина друга статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Пунктами першим, другим частиною другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Відповідно до частини п'ятої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
При цьому частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю.
Так, з аналізу матеріалів справи та заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення в цьому спорі, у разі задоволення позовних вимог заявників, з огляду на наступне.
Відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» є добування руд та інших кольорових металів.
Положеннями Кодексу України про надра та Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" користування надрами загальнодержавного значення здійснюється тільки за наявності Спеціального дозволу на користування надрами.
Позивачем 03.06.2002 року отримано спеціальний дозвіл на користування надрами № 2694, вид користування надрами: видобування титанових руд для отримання ільменітованого концентрату на території Межирічного родовища Ісаківська та Південна ділянки, строком дії до 03.06.2032 року.
Матеріали справи підтверджують, що за результатами позапланової перевірки ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат", якому надано спеціальний дозвіл на користування надрами № 2694 від 03 червня 2002 року, контролюючим органом складено акт перевірки № 06-06/23/2017-07/у (17) від 18 серпня 2017 року.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем складено припис від 18.08.2017 №418-14/06, яким позивача зобов'язано усунути порушення вимог законодавства у сфері надрокористування у строк до 18.09.2017 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2017 року у справі № 826/10403/17 позовні вимоги задоволено повністю, а саме визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо невидачі наказу про внесення змін до спеціального дозволу № 2694 від 03.06.2002р. на користування надрами, виданого ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат", згідно з пунктом 17 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, на підставі поданої ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" заяви №348 від 21.04.2017р. про внесення змін до спеціального дозволу № 2694 від 03.06.2002р. (вхідний Держгеонадра України №8069/02/12-17 від 24.04.2017); зобов'язано Державну службу геології та надр України видати наказ про внесення змін до спеціального дозволу № 2694 від 03.06.2002р. на користування надрами, виданого ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат", згідно з пунктом 17 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, на підставі поданої ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" заяви № 348 від 21.04.2017р. про внесення змін до спеціального дозволу № 2694 від 03.06.2002р. (вхідний Держгеонадра України №8069/02/12-17 від 24.04.2017); визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо невидачі (ненадання) ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" спеціального дозволу на користування надрами № 2694 від 03.06.2002р., на новому бланку з відповідними змінами, які вносяться на підставі пункту 17 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, згідно поданої ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" заяви № 348 від 21.04.2017р. про внесення змін до спеціального дозволу № 2694 від 03.06.2002р. (вхідний Держгеонадра України №8069/02/12-17 від 24.04.2017); зобов'язано Державну службу геології та надр України видати (надати) ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" (його представнику) спеціальний дозвіл на користування надрами № 2694 від 03.06.2002р., на новому бланку з відповідними змінами, які вносяться на підставі пункту 17 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, згідно поданої ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" заяви № 348 від 21.04.2017р. про внесення змін до спеціального дозволу №2694 від 03.06.2002р. (вхідний Держгеонадра України №8069/02/12-17 від 24.04.2017); визнано протиправним та скасувати припис Державної служби геології та надр України №418-14/06 від 18.08.2017.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 року у справі № 826/10403/17 апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2017 року без змін.
07 вересня 2018 року Державною службою геології та надр України винесено наказ №308, яким позивачу встановлено 10 календарних днів для надання пояснень щодо усунення порушень, виявлених під час проведення перевірки та зафіксованих у акті перевірки від 18.08.2017 №06-06/23/2017-07/У (17).
Відповідно до п. 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615 (далі по тексту - Порядок) дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням Мінприроди з підстав, передбачених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері здійснення державного гірничого нагляду, епідеміологічного нагляду (спостереження), державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, органів місцевого самоврядування, органів ДФС у разі:
1) порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр;
2) виникнення внаслідок проведення робіт, пов'язаних з користуванням ділянкою надр, безпосередньої загрози життю чи здоров'ю працівників або населення;
(Підпункт 3 пункту 22 виключено на підставі Постанови КМ № 518 від 21.06.2017)
4) невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища;
5) наявності підстав, передбачених Законом України "Про санкції".
Після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов'язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр робіт, передбачених дозволом.
Положеннями абз. 1 п. 25 Постанови № 615 про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, видачу дубліката, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження.
Разом з тим, позивач наполягає на тому, що оскаржуваний наказ є протиправним, зокрема прийнятий за відсутності законних підстав, адже не внесення позивачем змін до спеціального дозволу на користування надрами №2694 від 03.06.2002 за наслідками переоцінки запасів титанових руд Межирічного родовища, є виключно наслідком протиправної бездіяльності відповідача під час розгляду документів, що подавались позивачем для внесення змін до спеціального дозволу.
Судом враховано, що позивачем надано докази наявності ознак очевидної необхідності забезпечення позову, оскільки з матеріалів заяви про забезпечення позову та позовної заяви убачаються обставини, відповідно до яких невиконання наказу матиме наслідком зупинення дії спеціального дозволу, що в свою чергу унеможливить здійснення господарської діяльності заявником, що ускладнить ефективний захист прав в разі задоволення позовних вимог судовим рішенням за результатом розгляду справи по суті, позаяк існують ризики, що права позивача на свободу підприємницької діяльності, заборону від незаконного втручання та перешкоджання його господарській діяльності з моменту виконання оскаржуваного наказу може бути порушено.
Крім того, суд враховує й ті обставини, що в разі не вжиття заходів забезпечення позову будуть порушені права та інтереси інших осіб, оскільки, як вбачається з матеріалів заяви, станом на дату звернення до суду з цією заявою на виробництві заявника реалізують своє право на працю приблизно 418 громадян України.
В разі невжиття заходів забезпечення позову, можливе видання відповідачем наказу про зупинення дії Спеціального дозволу № 2694 від 03.06.2002 року, що призведе до неможливості здійснювати позивачем своїх обов'язків по виплаті заробітної плати громадянам України які працюють на підприємстві позивача, подальшого скорочення кількості працівників позивача що в свою чергу свідчить про порушення Державних гарантій на працю та оплату праці, адже позивач не матиме реальної можливості виконувати свої зобов'язання перед працівниками, у зв'язку з неможливістю здійснювати свою господарську діяльність.
Суд звертає увагу, що за жодних умов заходи забезпечення позову не можуть бути використані як санкція для відповідача або як спосіб примусити відповідача діяти певним чином під загрозою заподіяння збитків шляхом вжиття заходів забезпечення позову, а також не можуть бути наслідком зловживання позивачем своїми правами на шкоду відповідачеві з санкціонованого дозволу суду.
Застосовуючи той чи інший вид забезпечення позову, суд не завжди може знати про реальний стан речей та наслідки вжиття заходу для відповідача, проте суд діє на підставі доказів та фактів, наданих позивачем.
Отже, в межах розгляду заяв про забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо доведеності позивачем наявності ризиків, які унеможливлять відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позовних вимог рішенням суду.
Необхідно акцентувати увагу на тому, що заходи забезпечення адміністративного позову мають бути співмірними заявленим позовним вимогам. В даному випадку співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15 листопада 2007 року по справі "Бендерський проти України", в якому Суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити про те, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Також, слід звернути увагу на те, що задоволення заяви у вказаній частині є співмірним заявленим позовним вимогам. В даному випадку, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у даному випадку невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе вжити заходи забезпечення позову з метою захисту прав та законних інтересів заявника.
При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення адміністративного позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат
За таких обставин, керуючись ст.ст. 150, 154 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити.
До вирішення спору по суті вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Державній службі геології та надр України приймати рішення (наказ) про зупинення дії спеціального дозволу ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» на видобування титанових руд для отримання ільменітового концентрату (Межирічне родовище Ісаківська та Південна ділянки) №2694 від 03.06.2002 р. з підстав порушення надрокористувачем умов користування надрами, зафіксованих у акті від 18.08.2017 № 06-06/23/2017-07/У (17).
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, передбаченими ст. ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко