ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
19 вересня 2018 року № 826/12624/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства «Родовід Банк»
доУправління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві
проскасування наказу,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк», позивач) з адміністративним позовом до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач) про скасування наказу Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 20 липня 2016 року №117/КС.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2016 року суддею Кузьменком В.А. відкрито провадження в адміністративній справі № 826/12624/16 та призначено дану справу до судового розгляду.
12.06.2017 року у судовому засіданні на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до Розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017р. №6310 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» та згідно з п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015р. №25), адміністративну справу №826/12624/16 повторно розподілено на суддю Амельохіна В.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2017 року суддею Амельохіним В.В. вказану справу прийнято до свого провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказ № 117/КС Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 20.07.2016 року є таким, що порушує права Банку, не відповідає Закону України «Про державну реєстрацію речових прав па нерухоме майно та обтяжень» та вимогам чинного законодавства.
Окрім цього, позивач зазначає, що згідно норм ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав па нерухоме майно та обтяжень» Головне територіальне управління юстиції у місті Києві не має повноважень щодо відмови у задоволенні скарги без розгляду її по суті.
У судове засідання представник позивача не прибув, подав до суду 01.12.2017 року (вх. № 87267/17) клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.
Письмові заперечення обґрунтовано тим, що оскаржуваний наказ прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, оскільки його було прийнято на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації.
16.11.2017 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.
Розглянувши подані документи та матеріали, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Як встановлено з позовної заяви та не заперечувалося представником відповідача, 30 грудня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» та громадянином України ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 15.3/СЖ-245.06.2, згідно умов якого Банк надав ОСОБА_1 грошові кошти у формі відновлювальної кредитної лінії у розмірі 3 420 000, 00 (три мільйони чотириста двадцять тисяч) доларів США 00 центів з кінцевим терміном повернення 30 грудня 2009 року.
В забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення заборгованості за вказаним кредитним договором № 15.3/СЖ-245.06.2 від 30.04.2016 року між ОСОБА_1 було укладено наступні Іпотечні договори (надалі «Договір іпотеки) :
1) Договір іпотеки від 30 грудня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М, та зареєстровано в реєстрі за № 9422. Згідно умов Договору іпотеки, предметом Іпотеки є нерухоме майно, а саме квартира за АДРЕСА_10, загальною площею 117,50 кв. м. та житловою площею 77,70 кв. м., що знаходиться за адресою; АДРЕСА_1;
2) Договір іпотеки від 30 грудня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. та зареєстровано в реєстрі за № 9426. Згідно умов Договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме квартира за АДРЕСА_9, загальною площею 87,10 кв. м. та житловою площею 55,10 кв. м., що знаходиться за адресою; АДРЕСА_1;
3) Договір іпотеки від 30 грудня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. та зареєстровано в реєстрі за № 9428. Згідно умов Договору іпотеки, предметом Іпотеки с нерухоме майно, а саме квартира за АДРЕСА_8, загальною площею 135,10 кв. м. та житловою площею 99,40 кв. м., що знаходиться за адресою; АДРЕСА_1 порушенням Позичальником всіх умов Кредитного договору № 15.3/СЖ-245.06.2 від 30.04.2016 року та вимог чинного законодавства України, що мало прояв в не виконані зобов'язання по сплаті кредиту та процентів за кредитним коштами, рішенням Подільського районного суду м. Києві від 01 жовтня 2013 року позов по справі № 2607/14264/12 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Банку задоволено у повному обсязі та стягнуто заборгованість у розмірі 329 162,39 дол. США.
02 квітня 2014 року відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 42753779, здійснено опис майна боржника (ОСОБА_1) та призначено прилюдні торги вищезазначеного нерухомого майна.
З огляду на те, що торги щодо продажу вищезазначеного майна не відбулися, стягувач (ПАТ «Родовід Банк») відповідно до умов частини 1 статті 49 ЗУ «Про іпотеку» виявив бажання придбати предмети іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_10, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_11 та квартиру АДРЕСА_12 за початковою ціною, шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.
22 лютого 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України видано акти державного виконавця про реалізацію вищезазначених предметів іпотеки за №270/13.
На підставі вищезазначених актів ПАТ «Родовід Банк» видано свідоцтва на право власності на нижчезазначене майно, а саме:
- свідоцтво на право власності на майно, що складається з квартири АДРЕСА_15 м. Києва від 16 червня 2016 року, зареєстровано в реєстрі за № 1023;
- свідоцтво на право власності на майно що складається з квартири АДРЕСА_14 від 16 червня 2016 року, зареєстровано в реєстрі за № 1021;
- свідоцтво на право власності на майно що складається з квартири АДРЕСА_13 від 16 червня 2016 року, зареєстровано в реєстрі за № 1022.
16 червня 2016 року заяви Банку про державну реєстрацію права власності були зареєстровані за наступними номерами:
- № 17305015 адреса об'єкта нерухомого майна: АДРЕСА_2;
- № 17305410 - адреса об'єкта нерухомого майна: АДРЕСА_3;
- № 17305596- адреса об'єкта нерухомого майна: АДРЕСА_4;
Однак, Банку стало відомо, що по всіх вищезазначених об'єктах нерухомого майна міститься також заяви про державну реєстрацію обтяження від 22 квітня 2016 року та заяви про державну реєстрацію права власності від 29.04.2016 року.
30.06.2016 року позивачем було подано скаргу за вих № 21-11- 6.6/2879 до Головного територіального управління юстиції у м. Києві на бездіяльність реєстраційної служби.
14.07.2016 року позивачем було повторно подано скаргу за вих № 21- 11-6.6/3149 до Головного територіального управління юстиції у м. Києві на бездіяльність реєстраційної служби.
01 серпня 2016 року на адресу ПАТ «Родовід Банк» надійшов лист-відповідь на скаргу Банку від 14.07.2016 року за вих № 21-11-6.6/3149. Додатком до даного листа було додано копію наказу № 117/КС Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 20.07.2016 року «Про відмову у задоволені скарги у/о АТ «Родовід Банк» Куліш В.М. від 14.07.2016 року - без розгляду її по суті».
Вважаючи вказаний наказ таким, що порушує права Банку, не відповідає Закону України «Про державну реєстрацію речових прав па нерухоме майно та обтяжень» та вимогам чинного законодавства, останній звернувся з позовом до суду.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1128).
Частиною 1 ст. 37 Закону № 1952-IV визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
При цьому, згідно з ч. 9 ст. 37 Закону № 1952-IV, порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаного припису, постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, п. 2 якого визначено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Міністерством юстиції України або відповідним територіальним органом.
З урахуванням викладеного, Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2016 року № 37/5 затверджено Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, зареєстроване Міністерством юстиції України від 13 січня 2016 року за № 42/28172 (далі - Положення № 37/5).
Відповідно до п. 2 розділу І, п. 1, 8 розділу ІІІ Положення № 37/5, Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1128, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.
Формою роботи комісії є засідання, які проводяться у разі потреби. Дату, час і місце проведення засідання комісії визначає її Голова.
Рішення комісії оформляються висновком, який підписується Головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії.
З метою встановлення факту правомірності чи, навпаки, протиправності дій відповідачів щодо оформлення та видачі оскаржуваних висновків і наказів, необхідним є дослідження питання дотримання Комісією порядку розгляду скарг.
Відповідно до п. 3, 4 Порядку №1128, розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у п. 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.
Відповідно до п. 12 Порядку № 1128, за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.
Таким чином, відповідна Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги на реєстраційні дії, встановивши, що оскаржувані дії вчинено з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» складає відповідний висновок, який є підставою для прийняття суб'єктом розгляду рішення про задоволення скарги у формі наказу.
Отже, як було зазначено вище 30.06.2016 року та 14.07.2016 року позивачем до Головного територіального управління юстиції у м. Києві подано скарги за вих № 21-11- 6.6/2879 та за вих № 21- 11-6.6/3149 на бездіяльність реєстраційної служби, в яких ПАТ «Родовід Банк» просив:
- прийняти рішення про відмову в державній реєстрації обтяження, реєстраційні номера заяв №16612707; №16705428; №16705810; розгляд яких зупинено;
- прийняти рішення про відмову в державній реєстрації права власності, реєстраційні номера заяв №16705548; №16612387; №16613330; розгляд яких відкладено;
- у разі виявлення порушень вимог Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вжити заходів дисциплінарного впливу до винних осіб.
Матеріалами справи встановлено, що у зв'язку з тим, що вказані скарги ідентичні, відповідачем їх розгляд об'єднано, відповідно до п. 7 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 25 грудня 2015 року № 1128.
20.07.2016 року Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві прийнято наказ № 117/КС «Про відмову у задоволені скарги у/о АТ «Родовід Банк» Куліш В.М. від 14.07.2016 року - без розгляду її по суті».
З наданою копії наказу, встановлено, що його було прийнято на підставі висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 20.07.2017 року.
Суд звертає увагу, що під час розгляду вказаної справи належним чином засвідченої копії висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 20.07.2017 року, відповідачем надано не було.
У той же час, з наданих до суду письмових заперечень представника відповідача, судом встановлено, що підставою для прийняття Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті, стала ч. 5, ч. 8. ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме в поданих скаргах відсутній зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника.
Враховуючи викладене, суд надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися в даній справі, виходить з наступного.
Відповідно до ч. 5. ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:
1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;
3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;
4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;
6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.
Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Пунктом 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:
1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті;
2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;
3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;
4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;
5) є рішення цього органу з того самого питання;
6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;
7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;
8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;
9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;
10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства
Також п. 7 Порядку №1128 передбачено, що у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу.
У разі наявності у суб'єкта розгляду скарги інших скарг з питання, порушеного у скарзі, розгляд таких скарг по суті об'єднується та здійснюється у строки, які обраховуються з моменту реєстрації скарги, поданої раніше.
Судом з наявних в матеріалах справи копій скарг позивача на бездіяльність державної реєстраційної служби від 30.06.2016 року за вих № 21-11- 6.6/2879 та від 14.07.2016 року за вих № 21- 11-6.6/3149, встановлено, що останні місять повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником.
Позивачем в скаргах зазначено, що 16.06.2016 року ним було зареєстровано заяви ПАТ «Родовід Банк» про державну реєстрацію права власності на квартири, придбані з прилюдних торгів (згідно Свідоцтва), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5; за адресою: АДРЕСА_5; за адресою: АДРЕСА_6, які перебували в іпотеці ПАТ «Родовід Банк» та належали на праві власності ОСОБА_1.
Того ж дня Банку відповідно до відомостей із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що по всіх вищезазначених квартирах перед заявами Банку про державну реєстрацію права власності містяться: заяви про державну реєстрацію обтяжень від 22.04.2016 року, розгляд яких зупинено та заяви про державну реєстрацію права власності від 29.04.2016 року розгляд яких відкладено.
З посиланням на п.2 та п. 3 ст.23 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які регулюють строки зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, позивач вказує на бездіяльність реєстраційної служби, чим порушують його законні права на реєстрацію права власності належних йому квартир, оскільки відповідно до абз.1-3 п.8 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заяви про державну реєстрацію як права власності, так і обтяження розглядаються в порядку черговості, тому реєстрація права власності Банку на вищезазначені квартири можлива лише після прийняття відповідних попередніх рішень державним реєстратором.
Додатково також у скаргах є посилання на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06.10.2015 року.
Тобто вказане свідчить, що скарги позивача містять: зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
Втім, з вказаних скарг вбачається, що вони не містять жодного посилання на реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується.
Реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується також не містять додатки додані до вказаних скарг.
А тому, суд приходить до висновку, що відповідачем було правомірно прийнято рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу від 20.07.2016 року № 117/КС.
У той же час, щодо посилань позивача, що Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві не має повноважень щодо відмови у задоволенні скарги без розгляду її по суті з посиланням на ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України розглядає скарги:
1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги:
1) на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора;
2) на дії або бездіяльність суб'єктів державної реєстрації прав.
Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.
У той же час, як було зазначено вище, Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті (п. 1 ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Відповідно до Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказ Міністерства юстиції України 23.06.2011 № 1707/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 2011 р. за № 759/19497 Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Головне територіальне управління юстиції) підпорядковуються Міністерству юстиції України та є його територіальними органами.
Як вбачається зі скарг позивача, та наданих копій облікових справ щодо квартири за адресою: АДРЕСА_7; квартири за адресою: АДРЕСА_5; квартири за адресою: АДРЕСА_5; квартири за адресою: АДРЕСА_6, ПАТ «Родовід Банк» подано вказані скарги на дії державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, яким прийнято заяви заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, подані ОСОБА_5 22 квітня 2016 року та рішеннями від 22 квітня 2017 року зупинено їх розгляд.
А тому, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві при прийнятті наказу діяло у межах наданим йому повноважень, згідно чинного законодавства.
Враховуючи зазначене, суд вважає вказані позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (код ЄДРПОУ 14349442, 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3) відмовити повністю.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Амельохін