17 вересня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/486/18-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким стягнути податковий борг з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на суму 318320,10 грн до місцевого бюджету.
В обґрунтуванні позовних вимог, податковий орган зазначає, що станом на 25.04.2018р. за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 рахується податковий борг в сумі 318320,10 грн, який підлягає примусовому стягненню.
25.05.2018 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження по справі та призначено судове засідання у вказаній адміністративній справі. Вказаною ухвалою запропоновано відповідачу, в разі заперечення проти позову, подати у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання даної ухвали відзив на позовну заяву та докази на його обґрунтування.
Відповідач повідомлений належним чином про поданий позов та розгляд справи в порядку спрощеного провадження 31.05.2018 року.
В судовому засіданні 19.07.2018 р. представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та подала заяву про можливість розпочати розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
Відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, однак в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Оцінивши повідомлені позивачем обставини, суд вважає, що наявні достатні підстави для прийняття судового рішення і приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець, ідентифікаційний код - НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, та перебуває на податковому обліку як платник податків та зборів (а.с. 10-11).
Згідно із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування обліку та звітності відповідач з 01.01.2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку.
На підставі проведеної податковим органом документальної планової перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва і реалізації підакцизних товарів за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., складено Акт перевірки від 20.11.2017 р. №133/24-13-13-04/НОМЕР_1, де зафіксовано виявлені перевіркою порушення: неподання у строки податкових декларацій платника єдиного податку; неподання у строки звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску за 2014 -2016 роки (а.с. 20-37).
04.12.2017 р. податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №0089781304, яким застосовано до ОСОБА_1 штрафні санкції у сумі 2040 грн за платежем - єдиний податок з фізичних осіб; №0089771304, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 217809,11 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 54452,28 грн (а.с. 16, 17).
Крім того, 04.12.2017 р. податковим органом прийнято рішення №0090081304 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання звітності з єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування в сумі 510 грн (а.с. 15).
Податковим органом відповідачу надсилалась податкова вимога форми "Ф" від 26.12.2017 р. №1531-54 на суму податкового боргу 318320,10 грн, однак заборгованість у добровільному порядку сплачена не була (а.с. 14).
Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 має узгоджений податковий борг по єдиному податку на загальну суму 318320,10 грн (а.с. 9).
Зміст спірних правовідносин полягають в неподанні відповідачем у строки податкових декларацій платника єдиного податку та звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску, в результаті чого у ОСОБА_1 утворився податковий борг в сумі 318320,10 грн, який добровільно сплачений не був та підлягає примусовому стягненню.
Крім того, ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.05.2018 р. запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву, у п'ятнадцятиденний строк з моменту вручення ухвали про відкриття провадження. Однак, у встановлений строк ОСОБА_1 не подано до суду відзиву на позовну заяву, у зв'язку із чим суд розглядає справу на підставі поданих податковим органом матеріалів, що відповідає ч. 2 ст. 175 КАС України.
Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з п. 296.3 ст. 296 Податкового кодексу України Платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.
Відповідно до пп. 1 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Згідно з п. 292.6 ст. 292 Податкового кодексу України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 292.14 ст. 292 Податкового кодексу України визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Згідно із ст. 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Як встановлено судовим розглядом справи, позивач належним чином не виконував взяті на себе обов'язки щодо сплати єдиного податку, у зв'язку із чим виникла заборгованість зі сплати єдиного податку в сумі 217809,11 грн. У зв'язку із чим, 04.12.2017 р. податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №0089781304, яким застосовано до ОСОБА_1 штрафні санкції у сумі 2040 грн за платежем - єдиний податок з фізичних осіб; №0089771304, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 217809,11 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 54452,28 грн.
Також, відповідно до п.2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464 (далі - Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування
У відповідності до ч. 2 ст. 8 та ст. 12 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Згідно з п.1 та п.4 ч.2 ст. 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з п. 8 ст. 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 14163,32 грн, у зв'язку із чим податковим органом 04.12.2017 р. прийнято рішення №0090081304 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання звітності з єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування в сумі 510 грн.
Крім того, судом встановлено, що податковим органом відповідачу надсилалась податкова вимога форми "Ф" від 26.12.2017 р. №1531-54 на суму податкового боргу 318320,10 грн, однак заборгованість у добровільному порядку сплачена не була.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного податку з фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 318320,10 грн самостійно не сплачена та підлягає стягненню.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Позивач довів суду правомірність заявлених вимог, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
У відповідності до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У зв'язку із відсутністю таких витрат питання щодо повернення судових витрат судом не вирішується.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 263 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) податковий борг на суму 318320,10 грн до місцевого бюджету.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Найменування сторін:
позивач: Головне управління ДФС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ 39392513)
відповідач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1)
Суддя Т.М. Брезіна