11 вересня 2018 року м. Чернігів Справа № 2540/2642/18
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Клопота С.Л.,
за участю секретаря Шашери М.О. ,
представника позивачів ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивачі звернулись до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та просять:
1. Зобов'язати Головне управління Держґеокадастру у Чернігівській області видати ОСОБА_3 ідентифікаційний № НОМЕР_1, в порядку ст. 118 Земельного кодексу України, дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Колісниківської сільської ради Ніжинського району у відповідності до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
2. 3обов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області видати ОСОБА_4 ідентифікаційний № НОМЕР_2, в порядку ст.118 Земельного кодексу України, дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Колісниківської сільської ради-Ніжинського району у відповідності до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області видати ОСОБА_5 ідентифікаційний № НОМЕР_3 , в порядку ст, 118 Земельного кодексу України, дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Колісниківської сільської ради Ніжинського району у відповідності до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
4. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області видати ОСОБА_6 ідентифікаційний № НОМЕР_4, в порядку ст. 118 Земельного кодексу України, дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Колісниківської сільської ради Ніжинського району у відповідності до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
5. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області у місячний строк з дня набрання рішення суду законної сили, подати звіт про виконання судового рішення.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відмовляючи у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області порушило приписи статті 118 Земельного кодексу України, а саме відмовило у наданні відповідних дозволів за відсутності законних підстав для такої відмови.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
23 липня 2018 року судом відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Судом встановлено, що 20.03.2018 позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а 21.03.2018 позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області за наданням дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення їм земельних ділянок орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Колісниківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.
Головне управління, здійснюючи перевірку відповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, на підставі інформації наданої Міськрайонним управлінням у Ніжинському районі та м. Ніжині Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та графічних матеріалів з бажаним місцем розташування земельних ділянок, прийшло до висновку, що земельні ділянки, з приводу відведення яких звернулися Позивачі, включені до земель колективної власності колишнього КСП «Григорівське» згідно Державного акту на право колективної власності на землю, серії ЧН №000079 від 30.06.1998, право колективної власності не припинено.
Вказані обставини і стали підставою відмови позивачам у наданні дозволів на розробку проектної документації.
Дослідивши спірні правовідносини у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 ЦК України).
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-111 (далі ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
З положень ст. 2 ЗК України вбачається, що земельні відносини - це відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно ст. 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Стаття 80 ЗК України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.
Статтею 122 ЗК України розмежовано повноваження органів виконавчої влади. Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування. Так, відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України з 01.01.2013 центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Тобто, на даний час повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на території Чернігівської області належать Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області.
Стаття 116 Земельного кодексу України визначає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок визначено статтею 118 ЗК України. Так, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до положень частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю, виданого КСП «Григорівське» землю було передано у колективну власність громадян - членів КСП.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.
Положеннями ст. 30 Земельного кодексу України передбачено, що при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв).
Отже, право колективної власності здійснюють загальні збори співвласників земельних часток (паїв), членів підприємства, збори уповноважених, або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.
Оскільки відповідного рішення щодо долі не розпайованої частини землі не прийнято загальними зборами власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Григорівське» чи зборами уповноважених або створеного ним органу управління, якому передано функції по господарському управлінню колективним майном то землі і надалі перебувають у спільній частковій власності співвласників - членів КСП «Григорівське».
В процесі реформування земельного законодавства склалась ситуація, коли правовий статус права власності на землі колективних сільськогосподарських підприємств законодавчо не було урегульовано.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених ЗК України.
Підстави набуття державою права власності на землю визначені в ч. 5 ст. 84 ЗК України.
У зв'язку з чим само по собі трансформування права колективної власності в інші форми власності (зокрема в державну) є неможливим.
Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області є розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності, надання земельних ділянок із земель колективної власності не входить до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, а тому Позивачам було правомірно відмовлено у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.
Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку, що відмовляючи Позивачам у наданні дозволів Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області діяло виключно в межах чинного законодавства і не вчиняло жодних порушень інтересів Позивача.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 19 вересня 2018 року.
Суддя С.Л. Клопот