копія
19 вересня 2018 року м. Чернігів Справа № 2540/2648/18
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, третя особа, - Управління Державної казначейської служби України в м. Чернігові Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) 19.07.2018 звернулась до суду з адміністративним позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Чернігівське ОУПФ) та просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у вчиненні дій, спрямованих на повернення їй помилково сплаченої суми збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5359,27 грн.,
- зобов'язати відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України в м. Чернігові подання про повернення їй збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5359,27 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона придбала житло вперше, а тому звільнена від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості.
Ухвалою судді від 23.07.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для надання відзиву на позов; встановлено третій особі 15-денний строк з дня вручення ухвали для надання пояснень по суті спору.
В установлений ухвалою суду строк відповідач надав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні. Зазначив, що Пенсійний Фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, оскільки в Україні відсутня єдина система реєстрації прав на нерухоме майно. Також відсутній правовий механізм перевірки інформації про факт придбання особою нерухомості вперше. Обов'язок доказування придбання нерухомого майна вперше лежить виключно на позивачеві. Оскільки збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, який був сплачений ОСОБА_1, не був зарахований на розрахунковий рахунок управління в сумі 5359,27 грн. (ці кошти зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету, а на управління покладається обов'язок щодо контролю по сплаті збору), тому кошти повинні стягуватися саме з Державного бюджету України.
Крім того, відповідач просить розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, однак жодних обґрунтувань вказаного клопотання не зазначає, у зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити.
В установлений ухвалою суду строк від третьої особи надійшли пояснення по справі, в яких Управління Державної казначейської служби України в м. Чернігові Чернігівської області зазначило, що не має повноважень щодо визначення правомірності чи неправомірності сплати позивачем збору на обов'язкове пенсійне страхування. Також Управлінням зауважено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов слід задовольнити, враховуючи таке.
Судом встановлено, що 22.12.2017 між ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «ЛУСІ» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Карнабедою Т.О. та зареєстрований в реєстрі за № 3300 (а.с. 14-16).
Відповідно до умов договору продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв придатну для використання за призначенням двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, і зобов'язується оплатити її вартість за ціною та на умовах, встановлених в цьому договорі.
Інформація про купівлю-продаж позивачем квартири внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним Витягом від 22.12.2017 № 108742259 (а.с. 18).
При цьому, ОСОБА_1 у відповідності до статті 49 Закону України «Про нотаріат» було сплачено збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5359,27 грн., що підтверджується квитанцією від 21.12.2017 № 0.0.923427811.1 (а.с. 17).
15.05.2018 позивач звернувся до Чернігівського ОУПФ із заявою про повернення безпідставно сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування мотивовану тим, що громадяни, які придбавають житло вперше, звільнені від його сплати (а.с. 19).
Листом від 25.05.2018 за № 12333 відповідач відмовив ОСОБА_1 у поверненні сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5359,27 грн. та зазначив, що зі змісту поданої позивачем заяви та доданих до неї документів не можна зробити однозначного висновку стосовно доведеності обставин придбавання житла вперше. Управління не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно і не має повноважень запитувати вказану інформацію в компетентних органів. Перевірити достовірність даних щодо придбання ОСОБА_1 нерухомого майна вперше немає можливості. Крім того, сплачений збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна був зарахований на рахунок загального фонду державного бюджету, який є розпорядником коштів, а не розрахунковий рахунок управління, що вказує на відсутність правових підстав для повернення вищевказаних коштів (а.с. 20).
Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичних осіб, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Згідно з пунктом 8 статті 2 Закону № 400/97, об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для таких суб'єктів встановлюються у розмірі 1 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону (пункт 10 статті 4 Закону № 400/97).
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок №1740).
Відповідно до пункту 15-1 Порядку №1740 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 15-3 Порядку № 1740 визначено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З аналізу наведених норм вбачається, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Судом досліджено наявні в матеріалах справи докази та встановлено, що 22.12.2017, відповідно до укладеного з ТОВ «ЛУСІ» договору купівлі-продажу, посвідченого в нотаріальному порядку та зареєстрованого в реєстрі за № 3300, ОСОБА_1 придбано у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 14-16).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.12.2017 № 108742259, відомості про право власності позивача на квартиру за адресою АДРЕСА_2, набуті на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2017, внесені до реєстру (а.с. 18).
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 20.08.2018 № 134933482, відомості про наявність у власності ОСОБА_1 станом на кінець 2017 року іншого нерухомого майна (житла) чи придбання позивачем такого майна, ніж придбаної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2017, - відсутні (а.с. 47-49).
Таким чином, укладаючи 22.12.2017 договір купівлі-продажу квартири, ОСОБА_1 придбала житло вперше, а тому звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в силу вимог Закону № 400/97.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 (далі - Порядок № 787).
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Чернігівське ОУПФ покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Таким чином, посилання Чернігівського ОУПФ на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови ОСОБА_1 в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.
З огляду на наведене, суд зазначає про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача звернутися з відповідним поданням до органів Державної казначейської служби України щодо повернення помилково сплаченого позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року (справа № 819/1498/17), 31 січня 2018 року (справа №819/1667/17), 20 березня 2018 року (справа №819/1249/17) та 19 червня 2018 року (справа № 819/1554/16), яка, в силу положень частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, має враховуватись судом під час прийняття рішення.
Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини щодо помилковості сплати позивачем до бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частинами першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
У свою чергу, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 суду надано: договір про надання правової допомоги від 01.03.2018, акт прийому-передачі виконаних робіт від 04.05.2018 з розрахунком витраченого часу для підтвердження розміру оплати послуг адвоката згідно договору про надання правової допомоги від 01.03.2018, квитанцію до прибуткового касового ордера від 15.08.2018 № 11 (а.с. 40-43).
У свою чергу, згідно акту прийому-передачі виконаних робіт для підтвердження розміру оплати послуг адвоката (гонорару), адвокат надав клієнту юридичні послуги, згідно договору про надання правової допомоги, на суму 3000,00 грн. (а.с. 41). При цьому, вартість 1 год. роботи адвоката за домовленістю сторін складає 600 грн. Загалом адвокатом, станом на день складання акту, було витрачено 5 год. та виконано такий обсяг робіт: ознайомлення з наданими довірителем матеріалами - 1 год.; вивчення документів, моніторинг законодавства та аналіз судової практики при вивченні матеріалів справи, побудова стратегії захисту прав клієнта - 2 год.; підготовка процесуальних документів (підготовка та направлення запитів до відповідача, підготовка пакету документів для звернення до суду з позовною заявою, сплата судового збору, подача документів до суду, складення розрахунку, договору, акту прийому-передачі виконаних робіт, інш.) - 2 год. Загальна вартість робіт складає 3000,00 грн. (600,00*5).
У відповідності до квитанції до прибуткового касового ордера від 15.08.2018 № 11, адвокатом кошти у сумі 3000,00 грн. прийняті від ОСОБА_1 (а.с. 43).
Згідно з частинами шостою та сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, позивачем документально доведено факт понесення витрат на професійну правничу допомогу.
За таких обставин та з урахуванням задоволення адміністративного позову у повному обсязі, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Чернігівського ОУПФ на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача мають бути стягнуті судові витрати у розмірі 704,80 грн. судового збору за подачу адміністративного позову та 3000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 має бути задоволений в повному обсязі.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1 14027) до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 40378209, просп. Миру, 44, м. Чернігів, 14000), третя особа, - Управління Державної казначейської служби України в м. Чернігові Чернігівської області (код ЄДРПОУ 38054398, вул. Київська, 9, м. Чернігів, 14005) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у вчиненні дій, спрямованих на повернення ОСОБА_1 помилково сплаченої суми збору на обов'язкове державне соціальне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5 359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 27 коп.
Зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України в м. Чернігові Чернігівської області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне соціальне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5 359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 27 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 судові витрати за подачу адміністративного позову в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 19 вересня 2018 року.
Суддя підпис С.В. Бородавкіна
З оригіналом згідно
Рішення суду від 19.09.2018 не набрало законної сили
Суддя С.В. Бородавкіна
19.09.2018