17 вересня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/1219/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Василяки Д.К.,
при секретарі: Собчук Є.В., за участю представника відповідача Гордієнка К.В. розглянувши за правилами спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про нарахування штрафних санкцій,
встановив:
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про нарахування штрафних санкцій № 0093451302 від 11.12.2017 р.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16.02.2018 року позивач отримав рішення ГУ ДФС України в Херсонській області № 0093451302 від 11.12.2017 р. про застосування штрафу та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме за період з 01.05.2014 по 16.05.2014 р., яким застосовано штраф у розмірі 639,59 грн. та 05.05.2016 по 08.09.2016 роки штраф у розмірі 1151.81 грн., а також пеню у розмірі 842.37 грн., загалом в сумі 2687.77 грн.
Вказане рішення позивач вважає протиправним у зв'язку з тим, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиних внесків.
Також зазначив, що рішення про нарахування пені та застосування штрафу приймається за результатами розгляду акта перевірки та інших матеріалів про порушення. Вказане рішення приймається протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки та направляється платнику протягом трьох робочих днів.
Позивач вказав, що акт перевірки йому направлено не було. Оскаржуване рішення направлено через два місяці після його прийняття, рішення не містить погодження з органом ПФУ України.
На підставі вказаного просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 25 червня 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 11 липня 2018 року позивачу продовжено строк для усунення недоліків. Позивач недоліки позовної заяви усунув.
Ухвалою суду від 13 липня 2018 року у справі відкрито спрощене провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 19 липня 2018 року у справі замінено неналежного відповідача - Головне управління ДФС у Херсонській області на належного - Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
02 серпня 2018 року від відповідача надійшов відзив, який обґрунтовано тим, що позивачем єдиний внесок за 2013 рік, 2015 рік сплачено з порушенням встановленого строку, у зв'язку з чим ГУ ДФС у Херсонській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11.12.2017 № 0093451302. За період з 01.05.2014 до 16.05.2014 застосовано штраф у розмірі 639,59 грн., за період з 05.05.2016 до 08.09.2016 застосовано штраф у розмірі 1151.81 грн., та нарахована пеня у розмірі 842,37 грн.
На думку відповідача, посилання позивача на те, що оскаржуване рішення має бути прийняте на підставі акту перевірки є помилковим, оскільки розрахунок фінансової санкції для складення рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів та без складення акта.
Крім того вказав, що прийняте уповноваженою особою контролюючого органу рішення не підлягає погодженню Пенсійним фондом.
На підставі вказаного просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
20 серпня 2018 року позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до якої позовні вимоги просив задовольнити.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши вступне слово представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне: 24.04.2013 року позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 рік №1407283041 від 24.04.2014 року, відповідно до якого нараховано єдиний соціальний внесок у розмірі 6935,88 грн.
22 березня 2016 року позивачем подано подану звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік №1607657892 від 22.03.2016 року та нараховано єдиний соціальний внесок у сумі 5760,20 грн.
11 грудня 2017 року заступником начальника ГУ ДФС у Херсонській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0093451302. За період з 01.05.2014 до 16.05.2014 застосовано штраф у розмірі 639,59 грн., за період з 05.05.2016 до 08.09.2016 застосовано штраф у розмірі 1151.81 грн., та нарахована пеня у розмірі 842,37 грн.
Вказане рішення позивачем отримано 15.02.2018 року.
Позивач скористався правом на досудове оскарження рішення. За результатами розгляду скарги першим заступником голови Державної фіскальної служби України відмовлено позивачу у її задоволенні.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне: Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" 2464-VI (далі по тексту - Закон України 2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Статтею 1 Закону України 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст.3 Закону України, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України 2464-VI, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст. 6 Закону України 2464-VI).
Частинами 3, 8 ст. 9 Закону України 2464-VI (у редакції від 01.01.2013 р.) встановлено, що обчислення єдиного внеску територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до територіальних органів Пенсійного фонду, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
При цьому, частинами 3, 8 ст. 9 Закону України 2464-VI (у редакції від 01.01.2015 р.) встановлено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Таким чином, суд робить висновок щодо помилковості твердження позивача, обчислення єдиного внеску здійснюється виключно на підставі акта перевірки правильності нарахування та сплати єдиного, оскільки законодавством зазначено інші види документів, на підставі яких може нарахування єдиного внеску. Зокрема, до таких документів відноситься звітність, яку подано позивачем самостійно 24.04.2014 р. та 22.03.2016 р.
Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону України 2464-VI (у редакції від 01.01.2013 р., 01.01.2015 р.), на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Цією Інструкція визначено процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.
Згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1-4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.
При цьому, суд звертає увагу на помилковість посилання позивача, що Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, що підставою для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені є акт перевірки платника єдиного внеску, оскільки розділом VІІ вказаної Інструкції обов'язок відповідача щодо складання акта не встановлений.
Пунктом 14 статті 25 Закону України 2464-VI визначено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11 грудня 2017 року направлено 12 лютого 2018 року.
Таким чином, відповідачем порушено встановлений строк направлення вказаного рішення позивачу.
При цьому, на думку суду, порушення строку направлення рішення позивачу не є підставою для скасування рішення від 11 грудня 2017 року та вказане не позбавило права позивача на його оскарження.
Щодо посилання позивача, що при прийнятті оскаржуваного рішення про нарахування пені та застосування штрафів відповідачем не було погодженого з Пенсійним фондом, суд вважає вказане помилковим тлумаченням норм законодавства, оскільки погодженню з Пенсійним фондом підлягає саме затверджений порядок нарахування та сплати фінансових санкцій, а не прийняте уповноваженою особою контролюючого органу рішення.
При цьому, суд звертає увагу, що наказом Міністерства Фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 за погодженням у т.ч. Голови правління Пенсійного фонду України затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, вказане твердження не є підставою для скасування рішення від 11.12.2017 р.
Суд зазначає, що в ході розгляду справи встановлено, що єдиний внесок, нарахований за 2014 рік з терміном сплати - до 01 травня 2015 року ОСОБА_2 сплачено 16.05.2014 р. Єдиний внесок за 2015 рік з граничним терміном сплати - 05.05.2016 р. сплачено позивачем 08.09.2016 р.
Зважаючи на матеріали справи, суд робить висновок про правомірність прийняття відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11.12.2017 № 0093451302.
Щодо посилання позивача на несвоєчасність розгляду скарги суд зазначає, що не приймає до уваги, оскільки вказане не стосується розгляду даної адміністративної справи.
Суд зазначає, що обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р.).
Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін( див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 9 грудня 1994 р.).
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не надав достатньо належних та допустимих доказів щодо підтвердження правомірності своїх дій.
У зв'язку з цим, суд, аналізуючи викладене приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судові витрати розподілено відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259, 73026 м. Херсон, проспект Ушакова, 75) - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19 вересня 2018 р.
Суддя Василяка Д.К.
кат. 10.1