17 вересня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/885/16-а
Cуддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Чернівецькій області про скасування постанови, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (позивач) звернулася до суду з вказаним позовом в якому просила: скасувати постанову Управління Державної служби України з питань праці у Чернівецькій області про накладення штрафу від 19 жовтня 2016 року № 24-07-37/301-35 у розмірі 174000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що працівником Держпраці у Чернівецькій області Цурканом С.І. з 28 по 29 вересня 2016 року проведено позапланову перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з питань додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За результатами перевірки складено акт від 29.09.2016 року № 24-07-37/301-35.
На підставі акту перевірки 19.10.2016 року начальником управління Луцаком І.Г. винесено постанову № 24-07-37/301-35 про накладення штрафу за порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме за не укладення трудових договорів із 4-ма працівниками, у розмірі 174000,00 грн, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
Вважає дії відповідача протиправними, оскільки направлення на проведення перевірки надійшло до позивача вже після закінчення перевірки, а також відповідачем проведено позапланову перевірку з підстав не зазначених в ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Крім того позивач вказує, що відповідачем при проведені перевірки та винесені оскаржуваної постанови не враховано, що ще 07.07.2016 року позивачем укладено цивільно-правові угоди №№ 1-4 із громадянками ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_15 та ОСОБА_8 про надання певних несистематичних платних послуг контролю за збереженням матеріальних цінностей позивача, прибирання приміщення та послуг допомоги клієнтам позивача, залучення нових клієнтів.
Відповідачем до суду подано заперечення на адміністративний позов відповідно до якого зазначив, що перевірка ФОП ОСОБА_2 на предмет дотримання вимог законодавства про працю проведено відповідно до вимог чинного законодавства, за його результатом виявлено низку порушень вимог трудового законодавства, оскаржувана позивачем постанова прийнята правомірно, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.
У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги, а також справу розглядати у порядку письмового провадження.
Представник відповідача заперечував проти позову, надав пояснення суду по суті спору, а також клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.
З урахуванням заявлених вимог та заперечень, пояснень представників сторін, судом з метою з'ясування обставин справи було зобов'язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог.
Оскільки сторонами на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 КАС України зобов'язував сторони ухвалами суду надати суду письмові докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.
Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Крім того, ухвалою суду від 16.03.2017 року витребувано у Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області докази внесення в реєстр про відкриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 (№ 12016260090000361 за ч. 1 ст. 172 КК України), інформацію про хід розслідування, рішення з цього приводу, а також матеріали в частині господарської діяльності позивача.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
04.08.2016 року Кіцманська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області звернулася листом № 465/13 до Управління Держпраці у Чернівецькій області на предмет виявлення використання праці працівників без належного оформлення, легалізації заробітної плати. До листа додані акти обстеження приміщення де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_2 (а. с. 51-53)
Отримавши вищевказаний лист Управління Держпраці у Чернівецькій області звернулося до Департаменту з питань праці із листом від 09.09.2016 року № 1816/0/04-2/16 про надання згоди для здійснення позапланової перевірки. (а. с. 54)
Листом від 14.09.2016 року № 9427/4.1/4.2-ДП-16 Департамент з питань праці Державної служби України з питань праці надав згоду на проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2.(а. с. 56)
28.09.2016 року до відповідача з листом № 697/13 звернувся заступник начальника Заставнівського відділення Кіцманського ОДПІ з проханням включити третьою стороною представників Кіцманської ОДПІ. (а. с. 57).
На підставі інформації згоди Департаменту з питань праці Держпраці від 14.09.2016 року № 9427/4.1/4.2-ДП-16 на проведення позапланової перевірки за зверненням Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 04.08.2016 року № 465/13 та листа від 28.09.2016 року № 697/13 Управління Держпраці у Чернівецькій області видало Наказ від 28.09.2016 року № 279-пп «Про проведення позапланової перевірки» та направлення на проведення перевірки від 28.09.2016 року № 04-189. (а. с. 58-59).
На підставі наказу від 28.09.2016 року № 279-пп «Про проведення позапланової перевірки» та направлення на проведення перевірки від 28.09.2016 року № 04-189 з 28.09.2016 року по 29.09.2016 року посадовою особою відповідача, за участю представника Заставнівського відділення Кіцманського ОДПІ проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_2
За результатами позапланової перевірки складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 24-07-37/301-35, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 видано припис на усунення виявлених порушень законодавства про працю №24-07-37/235-27 від 29.09.2016 року, з урахуванням виявлених порушень складено Протокол № 24-0737/325 про адміністративне правопорушення від 30.09.2016 року щодо порушення законодавства про працю. Із вказаними документами позивач ознайомлена, але від підписання та отримання їх відмовилася, про що в документах здійсненні відповідні записи. Матеріали перевірки направлені позивачу поштою. (а. с. 57-70, 156).
Актом перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 24-07-37/301-35 встановлені наступні порушення: згідно акту обстеження № 1 (а. с. 52) від 27-7.2016 року Кіцманської ОДПІ обслуговування відвідувачів «інтернет - клубу» здійснювали громадянки ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які згідно пояснень знаходились на стажуванні у ФОП ОСОБА_2 з 15.07.2016 року; при повторному обстеженні Кіцманською ОДПІ, акт № 4 від 01.08.2016 року (а. с. 53) в приміщенні «інтернет - клубу» знаходилась ОСОБА_10, яка пояснила, що проходить стажування з 26.07.2016 року і яка лише 02.08.2016 року представила трудовий договір та повідомлення про прийом на роботу ФОП ОСОБА_2 з 01.08.2016 року; у ході перевірки додержання законодавства про працю 28.09.2016 року встановлено, що з відома та за дорученням позивача обслуговування відвідувачів «Інтернет - клубу» і надалі здійснює ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які після телефонної розмови з власницею клубу утримались від надання письмових пояснень щодо своєї роботи у вищевказаного підприємця; у ході чергового відвідування «інтернет-клубу» під час перевірки додержання законодавства про працю 29.09.2016 року обслуговування відвідувачів вказаного «інтернет-клубу» здійснювала касир ОСОБА_11; в ході перевірки не була надана інформація та підтверджуючі документи щодо належного письмового врегулювання трудових відносин з 4 найманими працівницями, а саме з ОСОБА_7 (з 27.07.2016 року по 28.09.2016 року), ОСОБА_8 (з 28.09.2016 року), ОСОБА_11 (з 29.08.2016 року), ОСОБА_6 (з 27.07.2016 року) - не пред'явлено; трудові відносини з касиром ОСОБА_10, згідно акту обстеження Кіцманської ОДПІ № 4 від 01.08.2016 року та пояснення останньої були врегульовані лише після тижневого стажування, чим недотриманні вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України так як були допущення до роботи без укладення трудового договору в письмовій формі, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. (а. с. 57-69).
30.09.2016 року Управління Держпраці у Чернівецькій області листом № 1993/0/04-2/16 направило матеріали перевірки позивача до Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУ НП у Чернівецькій області. (а. с. 71)
Із змісту інформації видно, що 07.10.2016 року Заставнівським відділенням поліції Кіцманського відділу поліції ГУ НП у Чернівецькій області внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України. (а.с. 72)
10.10.2016 року відповідач направив на адресу ФОП ОСОБА_2 повідомлення про розгляд справи за ст. 265 КЗпП України № 2076/0/04-2/16, яке мало відбутися 19.10.2016 року о 11:00 в приміщенні Управління Держпраці у Чернівецькій області по вул. Поповича, 2, каб. 35. Вказане повідомлення направлене рекомендованим листом 10.10.2016 року. (а. с. 73)
19.10.2016 року відбувся розгляд справи щодо виявлених порушень законодавства про працю у ході позапланової перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 24-07-37/301-35. Відповідач на розгляд справи не з'явився. Відповідачем прийнято рішення про накладення на ФОП ОСОБА_2 штрафу за порушення вимог законодавства про працю та зайнятість населення, зокрема прийнято Постанову від 19.10.2016 року № 24-07-37/301-35/180 в сумі 174000,00 грн. Вказану постанову направлена засобами поштового зв'язку на адресу позивача. (а.с. 74-75).
27.10.2016 року ФОП ОСОБА_2 на виконання вимог припису № 24-07-37/235-27 від 29.09.2016 року надала відповідь в якій вказала, що зазначені в акті перевірки особи ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_6 ніколи не перебували з нею в трудових відносинах, в.т.ч. не проходили жодних стажувань і, відповідно їм не нараховувалась заробітна плата ні в грошовій, ні в матеріальній формі. (а. с. 76).
Постановою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 22.02.2017 року у справі № 716/182/17 провадження по справі відносно ОСОБА_2 в частині притягнення її до адміністративної відповідальності за допуск працівників Інтернет -кафе без оформлення з ними трудового договору закрито в зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Із змісту вказаного рішення видно, що судом встановлено, що працівники ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11 ОСОБА_6, ОСОБА_10 допускались до роботи в інтернет-кафе без оформлення трудового договору. ФОП ОСОБА_2 не надала на вимогу суду належних та допустимих доказів.
З урахуванням зазначених обставин, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2 щодо допуску працівників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 до роботи в інтернет-кафе без оформлення з ними трудового договору є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, за що ОСОБА_2 повинна нести адміністративну відповідальність. (а. с. 130-13, 153-182).
Із змісту матеріалів наданих Заставнівським відділенням поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області видно, що Мигленюк С.М., в порядку статті 63 Конституції України відмовилась давати будь які покази. Стосовно наступних працівників, зокрема: ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_6, які допускались до роботи в інтернет-кафе правоохоронні органи без оформлення з ними трудового договору ФОП ОСОБА_2, правоохоронні органи не надали належних та допустимих доказів про те, що вказані особи встановлювались, обставини перевірялись об'єктивно та всебічно. Із змісту наданих матеріалів видно, що обставини встановлені працівниками податкового органу, позивачем та Заствнівським районним судом , не спростовані. (а. с. 221-223)
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволені адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією, Законом України " Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон №877-V), Кодексом законів про працюю України від 10.12.1971 року № 322-VІІІ (далі - КЗпП України) Законом України "Про зайнятість населення" від 5 липня 2012 року № 5067-VI (далі - Закон №5067-VI), указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно ст. 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі Положення), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).
Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Чернівецькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 року №75 (далі - Положення), Головне управління Держпраці у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
У відповідності до ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю - визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджено ПКМ України від 26.04.2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок №295).
Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці - Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю.
Згідно пункту 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Відповідно до пункту 10 Порядку №295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.
Пунктом 19 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Згідно пунктів 20-21 Порядку №295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Відповідно до пунктів 23, 24 Порядку №295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.
Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.
Відповідно ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.
Крім того, ФОП ОСОБА_2 в порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України "Укладення трудового договору" працівники ОСОБА_7 (з 27.07.2016 року по 28.09.2016 року), ОСОБА_8 (з 28.09.2016 року), ОСОБА_11 (з 29.08.2016 року), ОСОБА_6 (з 27.07.2016 року) були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Трудові відносини з касиром ОСОБА_10, були врегульовані лише після тижневого стажування, чим також недотриманні вимоги вказаної статті.
Таким чином, відповідачем правомірно накладено на позивача штраф у розмірі 174000,00 грн., а тому оскаржувана постанова від 19 жовтня 2016 року № 24-07-37/301-35 є правомірною, підстави для її скасування відсутні.
Крім цього, вирішуючи спір, судом взято до уваги наступне.
Згідно ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до матеріалів справи постановою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 22.02.2017 року у справі № 716/182/17 провадження по справі відносно ОСОБА_2 в частині притягнення її до адміністративної відповідальності за допуск працівників інтернет-кафе без оформлення з ними трудового договору закрито в зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
У мотивувальній частині вказаної постанови суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2 щодо допуску працівників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 до роботи в інтернет-кафе без оформлення з ними трудового договору є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, за що ОСОБА_2 повинна нести адміністративну відповідальність. (а. с. 130-131, 153-182).
Зазначене, дає додаткові підстави суду для висновку про обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваної постанови Управління Державної служби України з питань праці у Чернівецькій області про накладення штрафу від 19 жовтня 2016 року № 24-07-37/301-35 у розмірі 174000,00 грн.
Водночас, суд звертає увагу на те, що позивачем не оскаржено в адміністративному та в судовому порядку Наказ управління Держпраці у Чернівецькій області від 28.09.2016 року № 279-пп «Про проведення позапланової перевірки» та направлення на проведення перевірки від 28.09.2016 року № 04-189. Також, позивачем не оскаржено в апеляційному порядку рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 22.02.2017 року, рішення набрало законної сили.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач довів правомірність оскаржуваних рішень. При їх прийнятті суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Натомість доводи позивача, з огляду на вищевикладене, є безпідставними та не свідчать про обґрунтованість позову, а тому такий задоволенню не підлягає, оскільки обставини порушення законодавства про працю знайшли своє підтвердження та визнані позивачем під час проведення вказаних перевірок. Позивач, представник позивача не спростував доводи відповідача щодо правомірності прийнятого рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 129 Конституції України, ст. ст. 6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 263 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Суддя П.Д. Дембіцький