17 вересня 2018 року Справа № 2340/3679/18
м. Черкаси
Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. за результатом розгляду у порядку письмового провадження заяви регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» про забезпечення позову (до подання позовної заяви)
за позовом регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів»
до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області
третя особа: Управління екології та природних ресурсів при Черкаській ОДА
про скасування наказу від 17.08.2018 № 261 «Про проведення земельних торгів у формі аукціону», прийнято ухвалу.
17.09.2018 регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» ЄДРПОУ 21679697 (далі - РЛП «Трахтемирів»), звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення адміністративного позову (до подання позовної заяви) до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа: Управління екології та природних ресурсів при Черкаській ОДА про скасування наказу від 17.08.2018 № 261 «Про проведення земельних торгів у формі аукціону», просить: забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 17.08.2018 № 261 «Про проведення земельних торгів у формі аукціону».
У обґрунтуванні заяви зазначено, що РЛП «Трахтемирів» розміщується на території, що розташована на землях Григорівської сільської ради Канівського району площею 5562,5 га. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 17.08.2018 № 261 визначено перелік земельних ділянок, що буде запропоновано на аукціон, у тому числі і земельні ділянки, що входять територіально до РЛП «Трахтемирів». Заявник зазначає, що ведення сільськогосподарського виробництва на землях природно-заповідного фонду суперечитиме статусу і завданню регіонального ландшафтного парку, оскільки може перешкоджати збереженню парку у природньому стані, як унікальному комплексу об'єктів, а також забезпеченню умов організованого відпочинку населення, що на думку заявника, створює загрозу існуванню РЛП «Трахтемирів».
Вирішуючи подану заяву, надаючи оцінку праву використання заходів забезпечення позову через ризик втрати контролю за земельними ділянками понад 100 гектарів у контексті співмірності зусиль і витрат для відновлення порушеного права позивача на природно-наукову діяльність, варто зазначити про таке.
Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії. Кодексом адміністративного судочинства України (частина 2 статті 152) визначено, якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, у такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також відомі заявнику: реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Подана позивачем заява про забезпечення позову не містить ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосовно іншої особи, яка може отримати статус учасника справи - третьої особи, зокрема: Управління екології та природних ресурсів при Черкаській ОДА. Недотримання зазначених процесуальних вимог у контексті неабсолютного права доступу до суду є підставою для повернення заяви згідно частини 7 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. Судом встановлено, що позивачем помилково обрано адміністративний суд, оскільки йдеться про спір про право та спірні відносини горизонтального характеру у сфері приватно-правовій з огляду на таке.
Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір (частини 1, 3 статті 124 Конституції України). Необхідними умовами для набуття особою права на судовий захист є: безпосередня участь цієї особи (позивача у справі) в переданих на вирішення до адміністративного суду публічно-правових відносинах; володіння позивачем у цих відносинах певним обсягом прав; здійснення неправомірного зазіхання державою на ці права позивача у спірних правовідносинах, внаслідок чого належні позивачеві права мають бути порушеними. Наявність цих ознак є обов'язковою умовою для одержання особою захисту порушення прав та здійснення державою примусової сили для захисту шляхом прийняття адміністративним судом відповідного рішення. Особа може одержати захист своїх прав в судовому порядку лише у тому випадку, якщо ця особа є учасником відповідних відносин, спір в яких переданий на вирішення суду, і в цих відносинах певним чином були порушені, невизнанні або оспорені права цієї особи. В іншому випадку особа не є носієм порушеного права, а отже, не є суб'єктом права на судовий захист. Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.
Відповідно до статті 318 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу, якими є і фізичні особи. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства); по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).
Згідно із пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, тобто предметом оскарження можуть бути тільки акти, що породжують правовідносини, змінюють або припиняють їх.
Кодексу адміністративного судочинства України (частини 1 статті 2) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Позивач звертається до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. Дійсне (фактичне) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Право на судовий захист, гарантоване Конституцією України, закріплено статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України , має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, суд повинен встановити, що оскаржуваними рішеннями чи діями суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи.
Вимога про визнання незаконним та скасування наказу випливає з управлінської діяльності державного органу. Наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила, зокрема щодо права оренди земельної ділянки із визначеними кадастровими номерами. У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Передчасними з огляду на публічність інформації (http://cherkaska.land.gov.ua/u-veresni-derzhheokadastr-cherkashchyny-planuie-prodaty-prava-orendy-bilshe-iak-421-hektara-zemli/) є посилання на незаконність наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у обґрунтування заходів забезпечення позову, оскільки наказ організатора земельних торгів про проведення аукціону не є підставою для укладення договору щодо землі, позаяк єдиною підставою для укладення договору щодо земельної ділянки є саме результати аукціону. За приписами статті 137 ЗК України особа, яка бажає взяти участь у земельних торгах, не пізніше ніж за три робочі дні до їх проведення подає виконавцю земельних торгів необхідні документи. Земельні торги проводяться відповідно до глави 21 Земельного кодексу України «Продаж земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах». Інформація про лоти з зазначенням місця розташування земельних ділянок, їхніх площ і кадастрових номерів, а також стартового розміру річної орендної плати розміщена на сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в розділі «земельні аукціони». Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону» від 05.07.2012 №5077-VI передбачено правові механізми продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них. Продаж земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах здійснюється в порядку, встановленому статтями 134-139 Земельного кодексу України.
Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу. Проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: а) перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами; б) стартова ціна лота; в) строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах; г) особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги. За змістом частин 9, 10 статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Об'єктом продажу на аукціоні може бути земельна ділянка, що є об'єктом цивільного права. Із загальнодоступної інформації http://pryroda.in.ua/kyiv-region/ об'єкт розташовується на території, що розташована на землях Малобукринської, Грушівської сільських Рад Миронівського району Київської області та Григорівської сільської Ради Канівського району Черкаської області. Площа об'єкту складає 10711,2 га. Організовано рішенням Черкаської (№ 14-14 від 26.02.2000), Київської (№ 16-10-ХХШ від 17.02.2000) обласних Рад та рішенням Загальних зборів АТЗТ «АЕО «Трахтемирів» № 14 від 11.10.1999. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб оранізаційно-правова форма позивача (код 21679697) - приватна, засновником є акціонерне товариство закритого типу; скасовано реєстрацію ділянки згідно рішень Канівського міськрайонного суду від 19.09.2017 у справі №697/2589/16-ц - № 7122081900:01:001:1531 та 697/2548/16-ц - №7122081900:01:001:1530. Згідно статті 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Обґрунтування заяви про забезпечення позову не містить інформації про реєстрацію земельних ділянок на праві власності чи іншому праві користування за позивачем. Оскільки йдеться про встановлення меж територій і заходи із повернення земельних ділянок (697/2548/16-ц, №697/2589/16-ц), то такий спір є приватно-правовим. Правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя.
У відносинах з приводу яких виник спір, відповідач не здійснював владні управлінські функції стосовно позивача, спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно - правовий характер. Позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами адміністративного судочинства. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі № 21-551а14, від 24.02.2015 у справі № 21-34а15, від01.10.2013 у справі №21-228а13, від 11.11.2014 у справі № 21-493а14, від 16.12.2014 у справі №21-544а14.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Сокуренко і Стригун проти України, Zand проти Австрії зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини 1 статті 6 ЄКПЛ. Верховний Суд в ухвалі від 31.08.2018 у справі № 2а-690/12/2670 зазначив, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), внаслідок чого виникають цивільні права і обов'язки, що оформлені у встановленому законом порядку, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право (ЄДРСР № 76221613).
Якщо набувачем майна є юридична особа, справа належить розгляду в порядку господарського судочинства. Суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, що порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес. Як роз'яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» має один і той же змістатті У вказаному рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес», як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Згідно частини частини 1, 2 статті 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, у тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи.
Юрисдикційність справ про оскарження прилюдних торгів визначається з огляду на склад сторін правочину. Згідно інформації http://torgy.land.gov.ua/ у лоті 09.10.18 №13510 26.09.18 №13322, 25.09.18 №13335 кадастровий номер №7122081900:01:001:1531 та № 7122081900:01:001:1531 не значиться. Даний спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами враховуючи склад учасників за правилами Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи вимоги пункту 1 частини 1 статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України судом, до якого має бути подано позов про скасування наказу від 17.08.2018 № 261 про проведення земельних торгів у формі аукціону є господарський суд.
На підставі постанов Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» та від 14.01.2015 №5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» Держгеокадастром прийнято наказ №84 від 26.05.2015 «Про питання діяльності Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області», на виконання якого даному Головному управлінню передано функції та повноваження Головного управління Держземагентства у Черкаській області, що припиняється.
Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду підтвердила обґрунтованість висновку судів попередніх інстанцій про визнання незаконним та скасування висновку Комісії від 04.04.2016 як такого, що винесено з порушенням вимог законодавства, зокрема, без належного повідомлення позивачів про вирішення земельного спору Комісією, адже на момент надання спірного висновку між сторонами як суміжними землевласниками існував спір щодо площ, лінійних розмірів та конфігурації земельних ділянок, що свідчить про відсутність ознак публічно-правового спору. З повним текстом постанови Великої Палати ВС у справі № 583/2715/16-ц (провадження № 14-174цс18) від 13.06.2018 можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74838825.
Скасування наказу виключно з підстав допущення органом державної влади порушень формального характеру, що проявилися у неповноті відомостей, зазначених у наказі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 17.08.2018 № 261, позбавить орендарів законного права на користування майном шляхом непропорційного втручання у право особи на мирне володіння майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Верховний Суд ЄДРСР 71945205).
Згідно з частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема найменування суду.
У поданій заяві відсутнє найменування господарського суду, до якого у подальшому з огляду на склад учасників, відповідно до частини 2 статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України заявник може подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову відповідним судом.
Згідно частини 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб'єктами, та в подальшому виникають договірні відносини, що характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки не притаманні адміністративним правовідносинам, натомість притаманні цивільним правовідносинам, що з урахуванням суб'єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді. За таких обставин, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення позову, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 7 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено порядок розподілу судових витрат. Відповідно до частин 1, 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги. Враховуючи, що у матеріалах справи відсутня заява позивача про повернення сплаченого судового збору (квитанція від 14.09.2018 №0.0.1132491375.2 у сумі 528 грн. 60 коп.), а провадження у справі ще не відкрито, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат та/або повернення судового збору.
Керуючись статтями 2, 9, 19, 139, 150-154, 242-244, 248, 256, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» (ЄДРПОУ 21679697) про забезпечення позову, що подана до подання позовної заяви повернути заявникові без розгляду.
Копію ухвали разом із заявою про забезпечення позову та доданими до неї матеріалами повернути заявникові.
Ухвала набрала законної сили відповідно ст. 256 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням п.п.15.5. п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.В. Трофімова