06 вересня 2018 року справа № 823/1939/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
секретар судового засідання - Попельнуха Ю.І.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) подала позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 37930126) щодо неприйняття рішення про перерахунок або відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1;
- зобов'язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, як державному службовцю за попередні 6 (шість) місяців відповідно до довідки Північного офісу Державної аудиторської служби України від 27.02.2018 № 26-17-27/54 про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед звернення за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням при розрахунку розміру пенсії нарахованих та виплачених премій до державних і професійних свят та ювілейних дат, допомог на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги, та повної суми індексації заробітної плати, з яких нараховувалися та сплачувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне (пенсійне) страхування, в розмірі 82 відсотків сум заробітної плати, без зміни визначення індексації пенсії (базового місяця для проведення індексації пенсії, тобто дати призначення пенсії) в результаті перерахунку;
- провести нарахування та виплатити різницю пенсії за минулий час.
В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993.
Позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України та із зміною мінімальної заробітної плати та отримала лист-відповідь без прийняття рішення у формі окремого документа про перерахунок або про відмову в перерахунку. Вказану бездіяльність Головного управління позивач вважає протиправною.
Також, позивач зазначає, що має право на перерахунок пенсії, оскільки таке право є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань, у зв'язку з чим має застосовуватися законодавство, що було чинним на момент виникнення спірних правовідносин - призначення позивачеві пенсії, адже вона відпрацювала на державній службі необхідний для її отримання час і сподівалася що право на її перерахунок в подальшому гарантоване державою.
Додатково в адміністративному позові ОСОБА_1 просить звернути постанову до негайного виконання в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України у межах суми платежу за один місяць.
В письмовому відзиві на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що 01.05.2016 вступив в дію Закон України "Про державну службу" від 01.12.2015 № 889-VІІІ Відповідно до пп.1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону, Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3745-ХІІ втратив чинність, а відтак з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.
Також відповідач зазначив, що відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2010 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 постанову правління Пенсійного фонду України "Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про державну службу" від 30.10.2008 № 19-11 визнано такою, що не відповідає правовим актам вищої сили щодо не включення до складових заробітної плати складових, які передбачені чинним законодавством.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 14.02.2011 №5-1 скасовано попередню форму довідки про складові заробітної плати (за останні календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" та затверджено нову.
В нову форму довідки введено додаткову колонку "інші витрати", проте з запровадженням нової форми довідки, зміни до чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про державну службу" та постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсій" не вносилися і відповідно при призначенні заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця включаються складові заробітної плати, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Розмір призначеної пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" позивача складає 2435,42 грн, разом з індексацією до виплати позивачеві надходить 2621,42 грн, а відтак Головне управління діяло відповідно до чинного законодавства України, в межах повноважень покладених на органи Пенсійного фонду, тому ознаки протиправності в діях управління відсутні.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
29 травня 2018 року до суду надійшло клопотання позивача про відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження та розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про колегіальний розгляд справи відмовлено.
20 червня 2018 року ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18.07.2018 та витребувано у Головного управління копію пенсійної справи позивача.
10 липня 2018 року на виконання вимог ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 відповідач надав додаткові докази.
18 липня 2018 року позивач подала до суду заяву про уточнення позовних вимог.
18 липня 2018 року ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 823/1939/18 на тридцять днів.
Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.07.2018, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання до 30.07.2018.
Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.07.2018, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання до 07.08.2018.
07 серпня 2018 року представник відповідача надіслала на електронну адресу суду клопотання про розгляд справи без участі представника Головного управління, оригінал надано - 05.09.2018.
Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.08.2018, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.08.2018.
Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.08.2018, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву в розгляді справи по суті до 06.09.2018.
В судовому засіданні 06.09.2018 позивач та його представник просили адміністративний позов задовольнити повністю.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Черкаській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".
05.05.2018 позивач звернулася до Головного управління із заявою щодо, зокрема, перерахунку та виплати пенсії державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" в розмірі 92 відсотки сум заробітної плати, з урахуванням при розрахунку розміру пенсії нарахованої та виплаченої: премій до державних і професійних свят та ювілейних дат, допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги та повної індексації заробітної плати з яких нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне (пенсійне) страхування , та забезпечити виплату пенсії в подальшому в розмірі 92 відсотків сум заробітної плати, без обмеження її максимального розміру.
Головне управління листом від 11.05.2018 № 102/Л-10 повідомило позивача, що для проведення даного перерахунку немає законних підстав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року (далі - Закон № 3723-XII), в редакції, чинній на момент призначення позивачеві пенсії, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків не менше 25 років, для жінок не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від суми їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Згідно із частиною четвертою статті 37 Закону № 3723-XII, в редакції, чинній на момент призначення позивачеві пенсії, за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.
Статтею 37-1 Закону № 3723-XII, в редакції, чинній на момент призначення позивачеві пенсії, передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
З метою вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії Кабінет Міністрів України 31 травня 2000 року прийняв постанову № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітної плати для обчислення пенсії", згідно з пунктами 4 та 5 якої, в редакції, чинній на момент призначення позивачеві пенсії, у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року № 432-IV "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу", за винятком працюючих, визначається на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок пенсії провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.
В подальшому вказані правові норми зазнали змін як щодо права особи на отримання пенсії, так і щодо її розміру у відсотках до заробітку та порядку її призначення та перерахунку.
Так, з 01 січня 2015 року стаття 37-1 Закону № 3723-XII була чинною в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України", згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 змін, що вносились до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", яка набрала чинності 15 грудня 2015 року, у постанові Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітної плати для обчислення пенсії" пункт 4 виключено, абзац перший пункту 5 викладено в такій редакції: "Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики".
Відтак, з 01 січня 2015 року в Законі № 3723-XII, а з 15 грудня 2015 року в постанові Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітної плати для обчислення пенсії" відсутні норми, які б регламентували умови та порядок перерахунку пенсій державним службовцям.
Окрім цього, з 01 травня 2016 року набрав чинності новий Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), яким встановлено інші правила щодо пенсійного забезпечення державних службовців.
Зокрема, згідно із статтею 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який не містить норм щодо перерахунку пенсій, аналогічних тим, що втратили чинність.
Окрім цього, 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII (далі - Закон №2 13-VIII), пунктом п'ятим Прикінцевих положень якого передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону № 3723-XII.
Закон № 213-VIII чинний, а до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону № 3723-XII.
Враховуючи те, що в законодавстві відсутні норми, які б регламентували умови та порядок проведення перерахунку пенсії державних службовців, то у відповідача не було правових підстав для здійснення її перерахунку та виплати.
Крім того, суд взяв до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 у справі "Великода проти України", в якому суд, розглянувши скаргу, зокрема, за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19.01.2010 після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.
Дана позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 693/636/16-а.
За таких обставин, у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1М перерахунку та виплати пенсії, призначеної відповідно до статті 37-1 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993 "Про державну службу", слід відмовити.
Позовна вимога позивача про проведення нарахування та здійснення виплати заборгованості, що виникне внаслідок такого перерахунку є похідною від вищезазначеної позовної вимоги, а тому задоволенню також не підлягає.
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії у зв'язку із затвердженням кабінетом Міністрів України схеми посадових окладів на посадах держаної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2017 році, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з частиною 5 статті 45 вказаного Закону документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Як свідчать матеріали справи, 05.05.2018 року позивач звернулася до Головного управління із заявою, в якій, просила здійснити перерахунок пенсії та виплату, призначеної відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 у зв'язку із затвердженням Кабінетом Міністрів України схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державний органів у 2017 році.
Однак, відповідачем не прийнято жодного рішення, передбаченого частиною 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року 1058-IV, а лише надіслало лист № 102/Л-10 від 11.05.2018, який має інформаційний характер, а відтак Головне управління, не прийнявши рішення про відмову в перерахунку пенсії, проявило свою бездіяльність, яка в даному випадку є протиправною.
Вирішуючи питання про негайне виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, а відповідно до частини 2 вказаної статті негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1 - 4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що судовим рішенням не стягнуто з відповідача сум пенсії, а адміністративна справа не відноситься до справ, які визначені пунктами 1, 5 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для негайного виконання рішення відсутні.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а відповідно до частини 5 вказаної статті у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір", а відповідач не надав суду доказів на підтвердження понесених судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295 підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо неприйняття рішення про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 як державному службовцю за попередні 6 (шість) місяців відповідно до довідки Північного офісу Державної аудиторської служби України від 27.02.2018 № 26-17-27/54.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 (18036, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1);
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 21366538).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 17.09.2018.
Суддя В.О. Гаврилюк