Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
12 вересня 2018 р. Справа № 820/4412/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко О.В.,
при секретарі - Шаталовій Н.В.,
за участі представників:
позивача - ОСОБА_1, відповідача - Саєнко Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкової вимоги, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_3, з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2018 року № Ф-1056-23, винесену Головним управлінням ДФС у Харківській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вимога Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2018 року № Ф-1056-23 сформована контролюючим органом без врахування приписів чинного законодавства.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги адміністративного позову, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення вимог адміністративного позову заперечував з підстав та мотивів, викладених у відзиві на адміністративний позов (від 26.06.2018 року Вх. № 01-26/31640/18) зазначивши, що формуючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 12.03.2018 року № Ф-1056-23, Головне управління ДФС у Харківській області діяло на підставі та в межах повноважень, визначених Законом, оскільки на дату формування вимоги в інтегрованій картці позивача існував борг зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 17 787,34 грн. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав свою правову позицію та просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 58 - 59).
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) перебуває на обліку в Київській ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на загальній системі оподаткування.
Позивач є платником податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
08.02.2016 року позивачем до ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік, в якій самостійно визначено загальну суму річного доходу у розмірі 380 735,00 грн. та суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб 9 912,46 грн. Згідно розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору і доходів, отриманих самозайнятою особою за 2015 рік, який є додатком до податкової декларації про майновий стан і доходи, сума чистого оподатковуваного доходу ФО-П ОСОБА_3 визначено у розмірі 66 083,00 грн. (а.с. 18 - 22, 40 - 41).
Також, 08.02.2016 року ФО-П ОСОБА_3 до контролюючого органу було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік з таблицею №1 нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями, відповідно до якого ним самостійно визначено суму нарахованого єдиного внеску у розмірі 22 930,80 грн. (66 083,00 грн. - сума чистого оподатковуваного доходу x 34,7% розмір єдиного внеску) (а.с. 45).
Згідно даних інтегрованої картки ОСОБА_3, станом на 09.02.2016 року у позивача утворилася недоїмка зі сплати ЄСВ за 2015 рік, яка з урахуванням переплати складає 17 787,86 грн. (а.с. 46 - 48).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до положень ч.1 ст. 25 вказаного вище Закону № 2464-VI (в редакції від 07.01.2016 року, яка діяла на момент винесення вимоги від 02.03.2016 року), орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами (далі - фіскальні органи) визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну України від 20.04.2015 року № 449 (далі - Інструкція № 449), згідно п.2 розділу IV "Порядок стягнення заборгованості з платників" (в редакції від 29.05.2015 року, яка діяла на момент винесення вимоги від 02.03.2016 року) якої, у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску (п.3 розділу VI Інструкції № 449).
На підставі положень Закону № 2464, Інструкції № 449 та даних інтеграційної картки платника податків, Київською ОДПІ було винесено податкову вимогу № Ф-1056-23 про сплату боргу (недоїмки) від 02.03.2016 року на суму 17 787,86 грн., яка направлялася поштою ФОП ОСОБА_3, проте ним не отримана, що підтверджується копією поштового конверту (а.с. 82, 125).
Згідно п.4 розділу VI Інструкції № 449, у разі коли неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Таким чином, вимога від 02.03.2016 року є належним чином надісланою (врученою) платнику єдиного внеску.
Згідно даних інтегрованої картки ФОП ОСОБА_3, станом на 02.03.2017 року у позивача частково зменшилася сума недоїмки до 17 787,33 грн. (а.с. 46 - 48).
Відповідно до п.3 розділу VI Інструкції № 449 (в редакції від 18.10.2016 року, яка діяла на момент винесення вимоги від 10.04.2017 року), органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Так, згідно п.4 розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Матеріалами справи підтверджено, що дотримуючись вимог ч.1 ст. 25 Закону № 2464-VI та пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 ФОП ОСОБА_3 ГУ ДФС у Харківській області було надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2017 року № Ф-1056-23 на частково зменшену суму 17 787,33 грн., яку позивачем не було отримано з невідомих причин, що підтверджується позначкою пошти "за закінченням терміну зберігання", а тому в силу положень п.4 розділу VI Інструкції № 449 вимога є надісланою (врученою) платнику єдиного внеску 29.05.2017 року (а.с. 122 - 124).
Вказані податкові вимоги № Ф-1056-23 про сплату боргу (недоїмки) від 02.03.2016 року на суму 17 787,86 грн. та від 10.04.2017 року № Ф-1056-23 на частково зменшену суму 17 787,33 грн., платником ЄСВ у встановлені строки не були оскаржені в судовому або адміністративному порядках.
Так, положеннями пункту 5 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначених у вимозі сум недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), орган доходів і зборів протягом десяти робочих днів надсилає в порядку, встановленому Законом, до органу державної виконавчої служби вимогу про сплату боргу (недоїмки).
Матеріалами справи підтверджено, що постановою старшого державного виконавця Київського відділу ДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області від 19.05.2017 року було відкрито виконавче провадження ВП №53975145 на підставі вимоги Київської ОДПІ № Ф-1056-23, виданої 30.01.2017 року про стягнення з ФОП ОСОБА_3 суми заборгованості у розмірі 17 787,86 грн. (а.с. 117 - 119).
Щодо можливості уточнення звітності та корегування зазначених в ній сум платником єдиного внеску, слід зазначити наступне.
Відповідно до положень п.50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку (п.102.1 ст. 102 ПК України).
Як свідчать матеріали справи, 28.03.2016 року ФО-П ОСОБА_3 було подано до Київської ОДПІ уточнену податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, в якій в результаті уточнень визначено зменшену суму чистого оподатковуваного доходу у розмірі 14 358,00 грн. (а.с. 42 - 44).
Згідно з пунктами 3, 4 розділу VI Інструкції № 449, у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій органи доходів і зборів, протягом 15 робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції.
Матеріалами справи підтверджено, що 12.03.2018 року ГУ ДФС у Харківській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску № Ф-1056-23 на суму 17 787,34 грн. (а.с. 9).
Представник відповідача стверджував, що формуючи оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 12.03.2018 року № Ф-1056-23 на суму 17 787,34 грн., Головне управління ДФС у Харківській області діяло на підставі та в межах повноважень, визначених Законом, оскільки станом на дату її формування в інтегрованій картці позивача існував борг зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 17 787,34 грн.
Не погоджуючись із вказаною вимогою позивач оскаржив її до ДФС України. Рішенням ДФС України від 16.05.2018 року № 7036/6/99-9911-02-0225 за результатами розгляду скарги позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 12.03.2018 року № Ф-1056-23 залишено без змін та зазначено, що сума заборгованості у розмірі 17 787,34 грн. виникла згідно зобов'язання самостійно визначеного у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску до органів доходів і зборів за 2015 рік (а.с. 10).
З приводу правомірності винесеної Головним управлінням ДФС у Харківській області у відношенні ФОП ОСОБА_3 оскаржуваної податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2018 року № Ф-1056-23 на суму 17 787,34 грн., суд зазначає наступне.
Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно п.2 ст.1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464 (в редакції, яка діяла у звітному періоді позивача), платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно положень ч.2 ст.6 вказаного вище Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Так, положеннями п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності (ч.5 ст. 8 Закону № 2464).
Відповідно до положень ч.11 ст. 8 Закону № 2464, єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.4 ст. 8 Закону № 2464).
Згідно п.3 розділу ІІІ "База нарахування та розміри єдиного внеску" Інструкції № 449 (в редакції від 29.05.2015 року, яка діяла у звітному періоді позивача), для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у розмірі 34,7 відсотка суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Як підтверджено матеріалами справи, єдиний внесок для позивача у звітному періоді встановлено у розмірі 34,7% бази нарахування єдиного внеску, з якого і виходив позивач при визначенні суми єдиного внеску за 2015 рік згідно звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску.
Згідно з пп.2 п. 5 розділу ІV "Нарахування, обчислення і сплата єдиного внеску" Інструкції № 449, обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції платники, визначені підпунктом 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) пункту 1 розділу II цієї Інструкції, здійснюють розрахунок єдиного внеску за календарний рік до 10 лютого наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При визначенні доходу (прибутку), з якого сплачується єдиний внесок, враховується кількість календарних місяців, у яких отримано дохід (прибуток).
Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий. До зазначеної суми з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску застосовується відповідна ставка, зазначена в пункті 3 розділу III цієї Інструкції.
Таким чином, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок має відповідати чистому оподатковуваному доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою до органів доходів і зборів за результатами календарного року та повинен бути сплачений у встановлені законодавством строки.
Відповідно до ч.8 ст. 9 Закону № 2464, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Як підтверджено матеріалами справи, недоїмка позивача зі сплати ЄСВ за 2015 рік утворилася у зв'язку із несплатою самостійно визначеної суми єдиного внеску у розмірі 22 930,80 грн. згідно звіту за 2015 рік, поданого до податкового органу у лютому 2016 року. Дана сума сформована виходячи із суми чистого оподатковуваного доходу 66 083,00 грн.
Подавши до контролюючого органу уточнену декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, а також уточнений розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою за 2015 рік позивач визначив нову суму чистого оподатковуваного доходу: замість 66 083,00 грн. встановлено 14 358,00 грн., чим змінив та зменшив базу нарахування єдиного внеску за звітний період.
Таким чином, зміна бази нарахування єдиного внеску та скорегована сума єдиного внеску за 2015 рік у сторону зменшення свідчить про відсутність у відповідача підстав для винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 17 787,34 грн., яка зазначена в оскаржуваній вимозі.
Враховуючи викладене, Головним управлінням ДФС у Харківській області неправомірно сформовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2018 року № Ф-1056-23 на суму 17 787,34 грн.
При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Доказів того, що правничу допомогу позивачу надавав саме адвокат позивачем до суду не надано. Договір №28/05 від 28.05.2018 року про надання юридичних послуг з представництва інтересів у суді, укладений між позивачем та ТОВ "Конфідент-лекс" в особі директора ОСОБА_1 такої інформації також не містить.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивачем до суду не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних його представником на підставі договору №28/05 від 28.05.2018 року та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Долучений до справи додаток до вказаного договору не є таким документом, оскільки складений під час укладання договору, тобто взагалі до подачі позову до суду. Співмірність ціни позову (17 787,34 грн.) та розмір витрат (10 000 грн.) на правничу допомогу , яку позивач просить стягнути в відповідача жодним чином не обґрунтована. З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання.
Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255, 257-262, 295, п.15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, адреса: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) про скасування податкової вимоги - задовольнити.
Скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2018 року № Ф-1056-23, винесену Головним управлінням ДФС у Харківській області.
Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст рішення складено 17 вересня 2018 року.
Суддя О.В.Шевченко