17 вересня 2018 р. Справа № 818/1584/18
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Воловика С.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/1584/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській обл.), в якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену в листі від 15.03.2018 № К-1658-1738/21-18, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує наступним. 12.02.2018 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована та території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту.
Листом від 15.03.2018 № К-1658-1738/21-18 Головне управління Держгеокадастру у Сумський області повідомило, що Головне управління під час прийняття рішення щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності повинно приймати до уваги позицію органів місцевого самоврядування, яка базується на принципі колегіальності. В той час, Косівщинська сільська рада висловила свою позицію щодо не погодження відведення земельної ділянки позивачу.
На переконання позивача, оскільки вказана відмова не ґрунтуються на нормах земельного законодавства, відповідач зобов'язаний надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту.
За наведених обставин, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №818/1584/18, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 15.05.2018 о 11 год. 00 хв.
ГУ Держгеокадастру у Сумській області 10.05.2018 надало відзив на позовну заяву (а.с.14-16), у якому зазначило, що відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, діяло у межах чинного законодавства. При цьому, посилається на відсутність погодження Косівщинської сільської ради на виділення такої земельної ділянки. Також відповідач заперечує проти позовних вимог у формі зобов'язання ГУ Держгеокадастру надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є виключними повноваженнями ГУ Держгеокадастру і суд не може втручатись у здійснення державним органом своїх дискреційних повноважень.
Враховуючи зазначене, ГУ Держгеокадастру у Сумській області вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання 15.05.2018 закрито підготовче провадження, справу призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.06.2018 о 10 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 06.06.2018 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №920/61/18. Ухвалою суду від 30.08.2018 поновлено провадження у справі та призначено справі до розгляду на 17.09.2018 о 10 год. 30 хв.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.61), надав до суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с.62).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.60), надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
12.02.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована та території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту (а.с.7).
Листом від 15.03.2018 № К-1658-1738/21-18 Головне управління Держгеокадастру у Сумський області повідомило про неможливість надання такого дозволу з огляду на те, що Косівщинська сільська рада висловила свою позицію щодо непогодження відведення земельної ділянки позивачу (а.с.9).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
На підставі п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.
Відповідно до п. 7 Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
У частині 7 статті 118 Земельного кодексу України наведено вичерпний перелік підстав, з огляду на які приймається рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її у власність приймають органи, визначені в ст. 118 Земельного кодексу України.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (частина п'ята статті 116 Земельного кодексу України).
Судом встановлено, що за інформацією Міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі ГУ Держгеокадастру земельна ділянка, на яку ОСОБА_1 просить надати дозвіл на розроблення її землеустрою кадастровий НОМЕР_1 знаходилась в оренді ТОВ АФ "Косівщинська" згідно договору оренди земельної ділянки від 16.08.2017 за №040761303010, термін якого скінчився, інформація щодо продовження терміну дії договору оренди в управлінні відсутня (а.с.36).
При цьому, рішенням Господарського суду Сумської області від 26.04.2018 задоволено позов ТОВ АФ "Косівщинська" до ГУ Держгеокадастру про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки. Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки від 15.06.2007, укладений між ТОВ АФ "Косівщинська" та Сумською районною державною адміністрацією (а.с.27-34).
Із змісту вказаного рішення вбачається, що судом поновлено договір оренди земельної ділянки загальною площею 152,813 га. В перелік земельних ділянок, які входять до масиву земель площею 152,813 га відноситься також земельна ділянка кадастровий № НОМЕР_1.
Тобто, на даний час, земельна ділянка, дозвіл на розроблення проектної документації якої, просив надати позивач, знаходиться в користування іншої особи, у зв'язку з чим, ГУ Держгеокадастру в Сумській області не має права розпорядження нею.
Зважаючи на викладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Воловик