печерський районний суд міста києва
Справа № 757/30457/18-а
07 вересня 2018 року Печерський районний суд м. Києва у складі судді Бортницької В.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського 3 роти 4 батальйону УПП у м. Києві ДПП рядового поліції Нанів Н.І. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
20.06.2018 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до поліцейського 3 роти 4 батальйону УПП у м. Києві ДПП рядового поліції Нанів Н.І. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
На обґрунтування позову зазначає, що 12.06.2018 постановою серії НК № 733956 поліцейського 3 роти 4 батальйону УПП у м. Києві ДПП рядового поліції Нанів Н.І. позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП. Підставами для притягнення позивача до адміністративної відповідальності було те, що ОСОБА_1 будучи за кермом транспортного засобу здійснив зупинку на місці для інвалідів, однак інспектор не звернув увагу, що у позивача було наявна при собі світлокопія посвідчення інваліда та притягнув останнього до адміністративної відповідальності.
Ухвалою судді від 25.06.2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків.
06.08.2018 ухвалою судді адміністративний позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Про надходження позовної заяви відповідач повідомлений належним чином, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
За змістом ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оскільки провадження у справі відкрито 06.08.2018, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, тому зважаючи на строки розгляду такої категорії справ позов слід розглянути на підставі наявних матеріалів справи.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 733959 до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 1020,00 грн.
Згідно зазначеної постанови 12.06.2018 позивач керуючи транспортним засобом Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1, в м. Києві на бул. Л. Українки, 28 здійснив зупинку на місці для інваліда позначеним табличкою 7.17 та дорожнім знаком 5.38 та 5.39, чим порушив п. 8.4. ґ Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП.
Частиною 5 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за зупинку чи стоянку транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" .
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв'язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов'язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріли, які можуть бути використані як докази у справі.
Правила дорожнього руху, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 (далі - Правила) встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 5.38 Правил дорожнього руху дорожній знак "Місце для стоянки" - застосовується для позначення місць та майданчиків для стоянки транспортних засобів. Знак з літерою "Р" та символом даху застосовується для критих стоянок. Знак з літерою "Р" та символом автобуса застосовується для критих стоянок з можливістю пересадки на маршрутні транспортні засоби.
Згідно п. 5.39 Правил дорожнього руху дорожній знак "Зона стоянки" - визначає зону, де дозволена стоянка, за умов, що зазначаються на знакові або додаткових табличках під ним.
Пунктом 7.17 Правил передбачено, що табличка дорожнього знаку "Особи з інвалідністю" означає, що дія знака 5.38 поширюється лише на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю" відповідно до вимог цих Правил.
Згідно п. 30.2.ґ Правил на відповідних транспортних засобах установлюються такі розпізнавальні знаки, зокрема "Водій з інвалідністю" - квадрат жовтого кольору із стороною 150 мм і чорним зображенням символу таблички 7.17. Знак розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю;
Відповідно до п.2.1.д Правил водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).
Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи. Отже, він має право на пільги визначені для осіб зазначеної категорії, в тому числі здійснювати стоянку на місці для інвалідів. Однак, для реалізації цього права передбачена необхідність дотримання Правил дорожнього руху, в частині розміщення розпізнавального знака «Водій з інвалідністю».
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, інспектором Нанів Н.І. вказується саме на відсутність на транспортному засобі ОСОБА_1 розпізнавального знака "Водій з інвалідністю". Наявність у позивача посвідчення, яке стверджує його інвалідність, не надає йому прав в повному обсязі користуватися передбаченими для нього пільгами, оскільки на нього покладені обов'язки, як на учасника дорожнього руху, які є безумовними до виконання.
Крім того, у поясненнях до протоколу позивач наголошує щодо наявності у нього посвідчення, яке дає йому право на здійснення стоянки на місці для інвалідів, однак будь-яких згадок щодо належного оформлення транспортного засобу відповідно до п. 30.2.ґ Правил дорожнього руху не зазначено, так само, як не містяться вказані відомості в позові та долучених до нього документах.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 5 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським організаціям осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю. Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю", повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.
Отже вказаний закон також передбачає, що водій з інвалідністю, за умови розміщення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" має право на пільги передбачені Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
За цих підстав, судом не можуть бути взяті до уваги посилання позивача на порушення його прав передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України», оскільки, як зазначено вище, цей Закон також встановлює обов'язок щодо відповідного позначення транспортного засобу для використання в повному обсязі пільг для осіб з інвалідністю передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України».
Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова серія НК № 733956 прийнята обґрунтовано, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотримання принципу пропорційності, оскільки дотримано баланс між несприятливими наслідками для інтересів позивача і цілями, на досягнення який спрямована оскаржувана постанова.
Щодо судових витрат, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а у задоволені позову йому відмолено, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені позову ОСОБА_1 до поліцейського 3 роти 4 батальйону УПП у м. Києві ДПП рядового поліції Нанів Н.І. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подане протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя В. В. Бортницька