Справа № 761/34944/18
Провадження № 1-кс/761/23701/2018
13 вересня 2018 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора 1 відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42017101100000221, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 червня 2017 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -
12.09.2017 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора 1 відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42017101100000221, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 червня 2017 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме на: квартиру АДРЕСА_1 , що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13.09.2018, на праві приватної власності належить ОСОБА_4 .
Своє клопотання слідчий обґрунтовує тим, що СУ ГУ НП у Київській області здійснюється досудове розслідування кримінальному провадженні № 42017101100000221, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 червня 2017 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що невідомі особи шахрайським способом заволоділи квартирою АДРЕСА_1 .
Так, згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - 14.12.2015 право приватної власності на згадану квартиру було зареєстровано приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_5 за ОСОБА_6 на підставі наданих ним документів про приватизацію помешкання.
В той же час, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, про що 25.04.2016 було зроблено відповідний актовий запис про смерть. Згідно наявної інформації, у померлого ОСОБА_6 був єдиний спадкоємець - ОСОБА_6 , який автоматично прийняв спадщину після смерті батька, оскільки був зареєстрований з ним за однією адресою. Однак, юридично оформити спадщину останній не встиг так як ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
Таким чином, у померлого ОСОБА_6 жодних спадкоємців більше не було, відтак належна йому на праві приватної власності квартира після його смерті повинна була б перейти у власність територіальної громади м. Києва.
В той же час, з метою незаконного заволодіння вказаною квартирою, ОСОБА_7 , 29.09.2016 подала до Васильківського міськрайонного суду Київської області позовну заяву про встановлення факту проживання її із ОСОБА_6 однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період з березня 2010 по 06.05.2016.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2016 заяву ОСОБА_7 задоволено та встановлено факт проживання останньої із ОСОБА_6 однією сім'єю як чоловік та жінка.
У подальшому ОСОБА_7 03.08.2016 подала заяву до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори щодо прийняття спадщини після померлого - ОСОБА_6 , мотивуючи це тим, що нібито вона мешкала разом з ним однією сім'єю без реєстрації шлюбу більше п'яти років. В подальшому, ОСОБА_7 , надала нотаріусу рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2016, яким було встановлено факт її проживання з померлим без реєстрації шлюбу однією сім'єю, копію договору оренди будинку від 03.03.2010, згідно якого ОСОБА_7 та ОСОБА_6 нібито разом орендували будинок у АДРЕСА_2 та копію нотаріально завіреного свідоцтва про народження ОСОБА_6 , що надало їй можливість претендувати на спадщину.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - 10.01.2017 право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_7 нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 . При цьому, підставою для реєстрації права власності на згадану квартиру стало, нібито, свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 7-2, видане 10.01.2017 державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 .
Крім того, вже через місяць квартира АДРЕСА_1 ОСОБА_7 була продана ОСОБА_4 .
Допитаний в якості свідка приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (Формус) показала, що працюючи приватним нотаріусом, вона не посвідчувала нотаріально свідоцтва про народження ОСОБА_6 , копія зазначеного свідоцтва нею не завірялось, підпис та печатка на даному документі взагалі є підробленими, запис у книзі вчинення такої нотаріальної дії відсутній.
Допитані в якості свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (мешканці с. Барвичі Васильківського району Київської області) показали, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не проживали за вказаною ОСОБА_7 адресою, зазначений будинок їй в оренду не здавався.
З огляду на викладене, є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_7 подала до суду завідомо підроблений документ - договір оренди будинку, чим ввела суд в оману та що стало підставою для винесення судом зазначеного рішення, що не відповідає дійсності.
Також, допитаний в якості свідка консерж будинку по АДРЕСА_3 ОСОБА_13 показала, що вона була знайома із громадянином ОСОБА_6 , який проживав за вказаною адресою у квартирі АДРЕСА_4 , також з ним мешкав його син ОСОБА_6 . Крім того, повідомила, що будь-якої жінки із вказаними вище особами вона ніколи не бачила та в їхній квартирі ніхто із жінок не проживав.
З огляду на викладене, є обґрунтовані підстави вважати, що при отриманні свідоцтва на право власності на спадщину ОСОБА_7 на належне ОСОБА_6 майно було подано підроблені документи, що підтверджували факт проживання ОСОБА_7 з ОСОБА_6 , а тому остання шляхом підробки документів, незаконно отримала право на спадкування даного майна.
Крім того, згідно рапорту прокурора у провадженні ОСОБА_3 встановлено, що на даний час не встановленими особами, які шахрайським способом заволоділи квартирою АДРЕСА_1 , вживаються заходи щодо відчуження зазначеної квартири. Зокрема, на веб сайті компанії «Стольний Град»: sto-grad.com.ua, розміщено оголошення про продаж вищевказаної квартири за 1 882 700 грн., в розділі «горячее предложение», що вказує на те, що невідомими особами вживаються заходи по відчуженню даної квартири.
На даний час згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 .
17.08.2018 винесено постанову, якою квартиру АДРЕСА_1 , що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13.09.2018, на праві приватної власності належить ОСОБА_4 визнано речовим доказом у зазначеному кримінальному провадженні оскільки вона є об'єктом кримінально-протиправних дій.
Враховуючи викладене, в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13.09.2018, на праві приватної власності належить ОСОБА_4 ..
Прокурор у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду клопотання повідомлявся завчасно та належним чином, долучив заяву про розгляд клопотання у його відсутність у якій наполягав на розгляді клопотання без повідомлення власника майна.
Враховуючи те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, не було тимчасово вилучено, а розгляд справи без повідомлення власників є необхідним з метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку про доцільність здійснення розгляду вищевказаного клопотання слідчого без повідомлення власників майна про час та місце судового засідання.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, згідно зі статтями 131 та 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, з метою запобігання можливості передачі та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, беручи до уваги наявність достатніх підстав вважати, що воно набуте кримінально протиправним шляхом, та визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою слідчого від 17 серпня 2018 року, а також з метою запобігання відчуженню такого майна, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13.09.2018, на праві приватної власності належить ОСОБА_4 .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170-173, 309, 310, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання прокурора 1 відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42017101100000221, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 червня 2017 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13.09.2018, на праві приватної власності належить ОСОБА_4 ..
Заборонити відчужувати та розпоряджатись квартирою АДРЕСА_1 , що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13.09.2018, на праві приватної власності належить ОСОБА_4 ..
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Слідчий суддя ОСОБА_1