Справа № 755/11830/17
"15" грудня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючого - судді САВЛУК Т.В., розглянувши у скороченому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язативчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва, як місцевого адміністративного суду, з позовом до Лівобережного об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києвіз вимогою визнати неправомірними дії Лівобережного об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києвіщодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу», що діяв на час призначення пенсії чоловіку позивача та зобов'язативідповідача призначити позивачу пенсію по втраті годувальника, яку отримав ОСОБА_2 за життя відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» за наявними в пенсійній справі померлого чоловіка позивача документами з 02 червня 2017 року та виплачувати її в подальшому.
07 серпня 2017 року Дніпровським районним судом м. Києва відкрите провадження у адміністративній справі в порядку скороченого провадження.
13 жовтня 2017 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшли заперечення Лівобережного об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві, просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у запереченнях, які долучено до матеріалів справи.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи та наведені відповідачем підстави для відмови у задоволенні позову, які викладено у письмових запереченнях на позов, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, а також повідомлені відповідачем обставини, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку скороченого провадження, як це передбачено ст. 183-2 КАС України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розмір пенсії станом на 01.06.2017 року становить 1934,77 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_2, чоловік позивача, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
За життя, з 01 грудня 2002 року ОСОБА_2 перебував на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», до дня смерті розмір пенсії чоловіка позивача становив 9445,59 грн., складові пенсії включали: основний розмір пенсії - 6406,46 грн.; сума пенсії в розподілу органу пенсійного фонду - 2936,74 грн.; фіксована сума індексації -112,39 грн.
Відповідно до ч. 10 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15).
Згідно з ч. 11 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала пенсію або мала право на пенсію за цим Законом.
У відповідності з п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до матеріалів справи чоловік позивача отримував пенсію державного службовця, а тому позивач має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 70 відсотків, яку отримував її чоловік, відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ, у редакції Закону від 01.01.2016 р., яка діяла на день смерті чоловіка позивача.
З 01.04.2015 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-ХІІІ.
Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-ХІІІ з 01.06.2016 р. пенсії не призначаються, у тому числі у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ.
В той же час, згідно із ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Зміни в законодавстві, які суттєво звужують соціальні права пенсіонерів, суперечать Конституції України, і не можуть бути підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суд при розгляді конкретної справи застосовує Конституцію України, як акт прямої дії, так як рішення суду повинно ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У такому випадку при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України, а також ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ, у зв'язку з чим, відмова у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника - чоловіка позивача, який отримував пенсію державного службовця, є такою, що порушує права та інтереси позивача і суперечить Конституції України та законам України, які прийняті відповідно до Основного Закону.
Відповідно до положень статті 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку, зокрема, пенсії у разі втрати годувальника призначаються з дня виникнення права на пенсію, але не більш, як за 12 місяців перед зверненням за пенсією. Переведення з одного виду пенсії на інший проводиться з дня подання відповідної заяви з усіма необхідними документами.
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника у позивача виникла з 02 червня 2017 р., тобто з дня звернення позивача з відповідною заявою до Лівобережного об'єднаного УПФУ в м. Києві.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Згідно ч. 2 зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язативчинити певні дії, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 22, 58 Конституції України, ст. 50-1 Закону України „Про прокуратуру", 8-11, 17-19, 41, 69-71, 94, 100, 160-163, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язативчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Лівобережного об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у переведені на пенсію по втраті годувальника - чоловіка ОСОБА_2, який померІНФОРМАЦІЯ_1 року, та отримував пенсію відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу».
Зобов'язатиЛівобережного об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 починаючи з 02 червня 2017 року ( дата подання заяви до управління пенсійного фонду) пенсію по втраті годувальника- чоловіка ОСОБА_2, який померІНФОРМАЦІЯ_1 року, та отримував пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Постанова суду може бути оскаржена сторонами до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.