"18" вересня 2018 р.
м. Київ
справа № 755/13996/18
провадження № 2-н/755/557/18
суддя Дніпровського районного суд м. Києва Галаган В.І., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.
Вивчивши подану заяву, суддя дійшов висновків про відмову у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно положення п. 4 ч. 1 ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб
Як убачається з поданої заяви, заявник просить суд видати судовий наказ, яким стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до завершення нею навчання в університеті, але не менше 33% прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, та аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, 2003 року народження, до досягнення ним повноліття.
Відповідно до ч. 1статті 6 Сімейного кодексу України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Згідно положення п. 3 ч. 1 статті 165 Цивільного процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Таким чином, судом встановлено відсутність правових підстав у видачі судового наказу про стягнення аліментів на утримання повнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки остання досягла повноліття, що свідчить про її втрату статусу дитини, тому даний факт позбавляє права на вирішення питання про стягнення аліментів у наказному провадженні, яким визначено таке право лише щодо дітей, тобто осіб, які не досягли повноліття.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 165 Цивільного процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Крім того, відсутні правові підстави у стягненні аліментів у розмірі 4 000,00 грн. щомісячно на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, 2003 року народження, оскільки у наказному провадженні можливе стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, заявленій у розмірі 50% прожиткового мінімуму, тобто вимога заявника на стягнення аліментів у заявленому розмірі не підлягає задоволенню у наказному провадженні.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 160, 161, 165, 166, 258-261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.
Роз'яснити заявнику її право звернутись до суду з тими ж самими вимогами у позовному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Заявник має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду.
Суддя: В.І. Галаган