№ 755/9187/18
№ 3/755/4791/18
"12" вересня 2018 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Метелешко О.В. розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
за вчинення правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 113584 від 12.06.2018 року, ОСОБА_1, 19 травня 2018 року об 11 годині 45 хвилин, керуючи автомобілем НОМЕР_1, у м. Києві по вул. Миропільській, 27/16, при зміні напрямку руху, не впевнився у безпеці маневру та допустив наїзд на велосипедиста - ОСОБА_2, який упав на припаркований автомобіль НОМЕР_2, що призвело до пошкодження автомобілів, заподіяння матеріальних збитків і порушення п. 10.9, п. 13.1 Правил дорожнього руху України. Зокрема, залишив місце скоєння дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив п. 2.10а Правил дорожнього руху України.
У судове засідання, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1, з'явився, вину у вчиненні правопорушень не визнав та пояснив, що 19 травня 2018 року він не керував автомобілем «Пежо Партнер», д/н НОМЕР_3, оскільки він навіть не має водійського посвідчення. У той день в якості водія була знайома його товариша (дані про особу не знає), а він був тільки пасажиром, тому взагалі не має ніякого відношення до вказаних правопорушень.
Зокрема, ОСОБА_2 через відділ загального документообігу суду подав письмові пояснення, в яких зазначив, що 19 травня 2018 року він з товаришем ОСОБА_3 рухались у другій смузі для руху на велосипедах по вул. Миропільській у м. Києві, так як перша смуга була зайнята припаркованими автомобілями. Раптом, він побачив, що поруч з ним автомобіль «Пежо», д/н НОМЕР_3, що рухався, пропустив першого велосипедиста і почав різко повертати праворуч на вільне місце між автомобілями, тому він почав гальмувати і також повертати на вільне місце, так як автомобіль почав його притискати до іншого припаркованого автомобіля. Він почав кричати водію, оскільки вікно в автомобілі на місці пасажира було відчиненим та пасажир почав його ображати нецензурною лайкою. У результаті, даний автомобіль затиснув руль його велосипеду між своїм боком та боком припаркованого автомобіля, що призвело до того, що він перелетів через руль велосипеда. Потім, з автомобіля з пасажирського місця вискочив чоловік та почав його ображати і ударом ноги пошкодив його велосипед. Після того, коли він піднявся, то почав говорити, що викликає поліцію, на що той чоловік наголосив, що його все одно. Він знайшов свій телефон та побачив, що той чоловік знову сів на пасажирське місце, а за кермом увесь час була жінка, а не чоловік і вони покинули місце ДТП. Після того, він викликав поліцію. Після того, коли автомобіль «Пежо», д/н НОМЕР_3 від'їжджав, він його сфотографував та зазначив, що дані фото може надати поліції під час дооформлення матеріалів справи.
Крім того, свідок ОСОБА_3, через відділ загального документообігу суду подав письмові пояснення, в яких зазначив, що 19 травня 2018 року об 11 годині 45 хвилин, рухаючись по вул. Миропільській разом з товаришем ОСОБА_2 на велосипедах, стали учасниками ДТП. Автомобіль «Пежо», д/н НОМЕР_3, притиснув ОСОБА_2 до іншого припаркованого автомобіля, внаслідок чого, останній упав з велосипеда та отримав декілька подряпин. З кермом того автомобіля була жінка, а не чоловік, а чоловік знаходився на пасажирському сидінні, який вів себе агресивно, викрикував нецензурні слова та вибив ногою спицю у колесі велосипеда ОСОБА_2 Після того, коли ОСОБА_2 почав викликати поліцію, той чоловік знову сів до автомобіля «Пежо» на пасажирське сидіння та вони поїхали.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, дослідивши пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3, приходжу до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Однак, у супереч вимогам ст. 251 КУпАП, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що під час дорожньо-транспортної пригоди 19 травня 2018 року об 11 год. 45, водієм автомобіля НОМЕР_1 був саме ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 Зокрема, присутність ОСОБА_1 за кермом спростовують ОСОБА_3 і ОСОБА_2, які були безпосередньо на місці ДТП та вказують, що за кермом перебувала особа жіночої статі, про що є підтвердження на телефоні в ОСОБА_2
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Крім того, приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), беручи до уваги передбачене ст. 124, ст. 122-4 КУпАП адміністративне стягнення, виходжу з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У судовому засіданні особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, свідком ОСОБА_3 та ОСОБА_2, надано послідовні та логічні пояснення, викладені вище, що не викликають сумніву щодо їх достовірності, тому беру їх до уваги. Таким чином, з пояснень останніх вбачається, що ОСОБА_1 автомобілем НОМЕР_1, 19 травня 2018 року об 11 год. 45 хв., не керував, а керувала особа жіночої статі.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням викладеного, суддя позбавлений можливості надати оцінку в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, у зв'язку із чим, приходжу до висновку про необхідність повернення справи для дооформлення, під час якого необхідно всебічно, повно, і об'єктивно з'ясувати всі обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення, після чого, за наявності до того законних підстав, направити до матеріали до суду, адже ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Вищенаведені недоліки, що були допущені при складанні адміністративного протоколу та при оформленні справи про адміністративне правопорушення, перешкоджають повному, об'єктивному та всебічному розгляду справи, прийняттю правильного рішення в ній, а тому керуючись ст.ст. 252, 256, 278, 280 КУпАП, -
Справу про адміністративне правопорушення № 755/9187/18 (№ 3/755/4791/18) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, повернути до Управління патрульної поліції в м. Києві - для дооформлення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя