Справа № 755/11134/18
іменем України
"10" вересня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дніпровського районного суду м.Києва кримінальне провадження за №12018100040002606 від 14 березня 2018 року за обвинувальним актом по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з повною середньою освітою, не працюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
03 березня 2009 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч.1 ст. 187 КК України на 4 роки позбавлення волі;
19 листопада 2013 року вироком Деснянського районного суду м. Києва за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі;
18 квітня 2014 року вироком Деснянського районного суду м. Києва за ч.2 ст. 186 , ст. 71 КК України на 5 років позбавлення волі;
10 червня 2014 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч.2 ст. 186, ч.4 ст. 70 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі; ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2016 року зараховано попереднє ув'язнення згідно ст. 72 КК України з 02.01.2014 по 10.07.2014 року; ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 4 травня 2016 року невідбуту частину покарання замінено на 2 роки 2 місяці 21 день обмеження волі в Ірпінському виправному центрі №132 Київської області; 26 травня 2017 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області на підставі ст. 82 КК України покарання змінено на 240 годин громадських робіт; 6 червня 2017 року звільнений з Ірпінського виправного центру № 132 Київської області; 19 жовтня 2017 року відпрацював громадські роботи,
- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
13 березня 2018 року близько 14 години 40 хвилин ОСОБА_4 проходив біля буд. № 3 по вул. Вільде в м. Києві, де побачив раніше незнайомого йому малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В цей час, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на повторне відкрите викрадення чужого майна, яке належить потерпілому ОСОБА_5 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_4 умисно, з корисливою метою, повторно відкрито вихопив з рук ОСОБА_5 мобільний телефон марки «Ксіомі Редмі 4а», сірого кольору, вартістю 3085 гривень, в середині якого знаходилася сім-карта мобільного оператора «Лайфселл», абонентський номер НОМЕР_1 , яка матеріальної цінності для законного представника потерпілого ОСОБА_6 не становить, на рахунку якої не було коштів.
Після чого, ОСОБА_7 з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши законному представнику потерпілого ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 3085 гривень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні повністю визнав, щиро розкаявся, вищезазначені обставини підтвердив та пояснив, що 13 березня 2018 року він йшов по вул. Вільде в м. Києві, де побачив раніше незнайомого йому малолітнього ОСОБА_5 , який у руці тримав мобільний телефон. Йому дуже були потрібні гроші на лікування дружини, тому він вирішив забрати мобільний телефон у потерпілого. З цією метою, він підійшов до потерпілого, вирвав з рук мобільний телефон та втік. Потім разом з товаришем він мобільний телефон здав до ломбарду за 300 грн., виручені кошти забрав собі та пішов додому. На даний час він розкаюється у вчиненому злочині, а його мати повністю відшкодувала потерпілим кошти.
Дані обвинуваченим ОСОБА_4 показання не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості та добровільності.
Винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, повністю підтверджується його показаннями та щирим каяттям.
Відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч.3 ст.349 КПК України, роз'яснені судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи та кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, а тому суд, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , тих, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження.
Як вбачається з даних, що містяться в товарному чеку № 528581 від 31 грудня 2017 року, гарантійному талоні, мобільний телефон «Ксіомі Редмі 4а» був придбаний 31 грудня 2017 року за 3085 грн.
Крім того, винність ОСОБА_4 , який не оспорював фактичні обставини справи, у вчиненні інкримінованого йому злочину знайшла повне підтвердження під час судового розгляду.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_8 за ч.2 ст.186 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, вчинив злочин щодо малолітньої дитини, за місцем відбуття покарання характеризується посередньо, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, вину у вчиненому визнав, щиро розкаявся, потерпілому в повному обсязі відшкодовано матеріальні збитки.
Обставинами, які, у відповідності до вимог ст. 66 КК України, пом'якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття обвинуваченого та відшкодування завданої матеріальної шкоди.
Обставиною, яка, у відповідності до вимог ст. 67 КК України, обтяжує покарання ОСОБА_4 , суд визнає вчинення злочину щодо малолітньої дитини.
Суд, у відповідності до вимог ч.4 ст. 67 КК України, не визнає обтяжуючої обставиною - вчинення рецидиву злочинів.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе тільки в умовах ізоляції його від суспільства і йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.
Суд не встановив обставин для застосування до ОСОБА_4 вимог ст. 69, ст. 75 КК України.
Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.368-371, 373-374, 376, КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати виним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили, залишити утримання під вартою.
Строк відбуття покарання рахувати з 02 липня 2018 року.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити ОСОБА_4 та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1