Справа №718/1649/18
Провадження №3/718/578/18
13.09.2018 року м.Кіцмань Чернівецька область
Суддя Кіцманського районного суду Чернівецької області Масюк Л.О., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від Кіцманського відділу поліції ГУ НП в Чернівецькій області щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця та зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, громадянина України, за ч. 2 ст. 130 КУпАП, -
ОСОБА_1, 17.06.2018 року о 15 год. 20 хв. керував транспортним засобом марки «Opel Corsa», номерний знак RPR 21676, з ознаками наркотичного сп'яніння: а саме, тремтіння пальців рук, почервоніння очей, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду водій у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1, ОСОБА_2, факт вчинення нимадміністративного правопорушення ОСОБА_1 не визнав, вказуючи суду на те, що протокол про адміністративне правопорушення, складений з порушенням вимог КпАП України. Зокрема, в протоколі серії БД №076081 від 17.06.2018 року не вказано місця зупинки транспортного засобу, в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд, а з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу йому ніхто не пропонував. Просив справу відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Крім того, у четвертому по черговості судовому засіданні представник ОСОБА_1, ОСОБА_2, заявив клопотання про виклик свідків, зазначених у протоколі.
Дослідивши матеріали справи та клопотання, суд приходить до наступного висновку.
Стаття 6 Європейської конвенції про захист прав людини (далі -Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд. Вона закріплює принцип верховенства закону, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємними частинами «права на суд» слід розглядати, зокрема, наступні вимоги : вимога «змагальності» процесу відповідно до статті 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною, в ході розгляду; право на «публічне слухання», що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в цивільному судовому процесі перед судом (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden, 26 травня 1988 р., номер заяви 10563/83, пп. 24- 33); право на ефективну участь (T. та V. проти Сполученого Королівства,16 грудня 1999 р., номер заяв 24724/94; 24888/94, пп. 83-89).
Стаття 6 Конвенції головним чином служить для визначення того, чи були надані особі достатні можливості викласти свою позицію і оскаржити докази, які він вважав недостовірними. (Каралевічус проти Литви (Karaleviиius v. Lithuania), 6 червня 2002 р., номер заяви 53254/99).
Враховуючи, що ОСОБА_1 тричі повідомлявся про час та місце розгляду справи (16.07.2018 року, 02.08.2018 року, та 03.09.2018 року), однак в судові засідання не з'являвся, лише 03.09.2018 року подав заяву про відкладення розгляду справи з метою одержання правової допомоги, суддя приходить до висновку, про свідоме затягування розгляду справи ОСОБА_1 з метою затягування строків. Таким чином, зважаючи, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності були надані достатні можливості викласти свою позицію і оскаржити докази, а тому в клопотанні захисника ОСОБА_2 слід відмовити, справу слід розглянути на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.
Заслухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до диспозиції ч.2 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є повторне протягом роу керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пункт 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (з відповідними змінами та доповненнями), згідно якого водій водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (з відповідними змінами та доповненнями), згідно якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про адміністративні правопорушення на транспорті", відповідальність заст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів.
Вина ОСОБА_1 повністю підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №076081 від 17.06.2018 року; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03.04.2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1
Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП доведена повністю.
При накладенні адміністративного стягнення на правопорушника судом не встановлено обставин, які б пом'якшували чи обтяжували відповідальність ОСОБА_1 за вчинене правопорушення.
Суд, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених частиною другою статті 130 КУпАП, а саме повторне протягом року керування транспортними засобами в стані наркотичного сп'яніння.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є вид адміністративного стягнення, в межах ч. 2 ст. 130 КУпАП, у виді накладення штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Керуючись ст.ст. 30, 40-1,130 ч. 2, 284, 294 КУпАП,
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП і призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі тисячу двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Стягнути з ОСОБА_1 352,40 гривень судового збору в дохід держави.
Роз'яснити ОСОБА_1, що відповідно до вимог ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Апеляційного суду Чернівецької області через Кіцманський районний суд.
Суддя: Масюк Л.О.