Справа № 22-ц/793/1160/18Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 23 Шимчик Р.В. Доповідач в апеляційній інстанції Василенко Л.І.
11 вересня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:
головуючого - Василенко Л.І.
суддів: Бородійчука В.Г., Фетісової Т.Л.
секретаря Чуйко А.В.
розглянувши у судовому засіданні в місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Прокуратури Черкаської області на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2018 року (ухвалене в приміщенні Жашківського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2018 року під головуванням судді Шимчика Р.В. о 11 год. 35 хв., повний текст рішення складено 04 травня 2018 року) у справі за позовом заступника Уманської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_3 та Фермерського господарства «Калаур» про визнання наказів недійсними, визнання недійсними договорів оренди та суборенди землі, її повернення, :
15 грудня 2016 року заступник керівника Уманської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ФГ «Зерно Життя», про визнання наказів недійсними, визнання недійсними договорів оренди та суборенди землі, її повернення.
Позовна заява мотивована тим, що Уманською місцевою прокуратурою встановлено факт незаконного набуття права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності поза конкурентними засадами.
Зокрема, було встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держземагентства у Черкаській області щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства в адмінмежах Житницької сільської ради Жашківського району на земельні ділянки площами: 9,0683 га, 11,2302 га, 74,0200 га.
Відповідно до наданих документів Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду:
- наказом від 15 липня 2013 року № ЧК/7120982000:02:001/00000285 на земельну ділянку розміром 9,0683 га;
- наказом від 15 липня 2013 року № ЧК/7120982000:02:001/00000287 на земельну ділянку розміром 11,2302 га;
- наказом від 15 липня 2013 року № ЧК/7120982000:02:001/00000286 на земельну ділянку розміром 74,0200 га.
У подальшому, наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 30 серпня 2013 року № ЧК/7120987700:02:001/00000684 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 та надано в оренду земельну ділянку, площею 9,0683 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1).
Наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 30 серпня 2013 року № ЧК/7120987700:02:001/00000685 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства та надано в оренду земельну ділянку із земель державної власності, площею 11,2302 га (кадастровий номер НОМЕР_2).
Наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 30 серпня 2013 року № ЧК/7120987700:02:001/00000686 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 та надано в оренду земельну ділянку, площею 74,0200 га (кадастровий номер НОМЕР_3).
30 серпня 2013 року між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_3 укладено договори оренди землі загальною площею 94,3185 га. Кадастрові номери земельних ділянок: 1) НОМЕР_1, площа 9,0683 га; 2) НОМЕР_2, площа 11,2302 га; 3) НОМЕР_3, площа 74,0200 га.
В подальшому, 01 березня 2014 року між ОСОБА_3 та ФГ «Зерно Життя» укладено договори суборенди вказаних земельних ділянок, а саме: НОМЕР_1, площа 9,0683 га; НОМЕР_2, площа 11,2302 га; НОМЕР_3, площа 74,0200 га.
Зазначав, що у відповідності до ч. 7 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки, надані ОСОБА_3 в оренду для ведення фермерського господарства, відповідно до викопіювання земельних ділянок та даних Публічної кадастрової карти України, розташовані не єдиним масивом, а у віддалених одне від одного місцях, не межують між собою та не мають необхідної сукупності ознак для визнання їх єдиним масивом, у наслідок чого вони не могли і бути надані фізичній особі в оренду без застосування земельних торгів.
Тому, накази Головного управління Держземагентства у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду № ЧК/7120982000:02:001:00000684 від 30 серпня 2013 року, № ЧК/7120982000:02:001/00000685 від 30 серпня 2013 року, № ЧК/7120982000:02:001/00000686 від 30 серпня 2013 року прийняті з порушенням законодавства України, а тому підлягають визнанню незаконними та скасуванню.
Крім того, відповідно до ст. 1, 7, 8 ЗУ «Про фермерське господарство» для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються із заявою до відповідної районної державної адміністрації. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному начальному закладі, а орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника та пересвідчитися у дійсності волевиявленню заявника, наявності у нього бажання створити фермерське господарство.
Отже, на підставі наведеного, у Головного управління Держземагентства у Черкаській області не було правових підстав приймати накази про затвердження документації із землеустрою та надання спірних земельних ділянок в оренду, а тому такі рішення органу державної влади підлягають визнанню незаконними та скасуванню, оскільки порушують норми Закону України «Про фермерське господарство».
Укладені на підставі зазначених вище наказів Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, договори оренди та суборенди спірної землі підлягають визнанню недійсними, оскільки після укладення договорів оренди земельних ділянок, ОСОБА_3 не створив фермерського господарства, не приступив до використання земельних ділянок, самостійно земельні ділянки не обробляв, а передав їх у суборенду та зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право суборенди.
Таким чином, ОСОБА_3 отримав земельні ділянки, як громадянин для ведення фермерського господарства та передав їх в суборенду з метою уникнення проведення земельних торгів, чим порушив ст. 134 Земельного кодексу України.
Просив суд визнати незаконними і скасувати накази Головного управління Держземагентства про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду № ЧК/7120982000:02:001:00000684, № ЧК/7120982000:02:001/00000685, № ЧК/7120982000:02:001/00000686 від 30 серпня 2013 року;
визнати недійсним договір оренди земельних ділянок, укладений 30 серпня 2013 року між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_3, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційною службою Жашківського районного управління юстиції 15 грудня 2013 року;
визнати недійсними договори суборенди земельних ділянок, укладені01 березня 2014 року між ФГ «Зерно Життя» та ОСОБА_3, які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційною службою Жашківського районного управління юстиції 01 березня 2014 року.
10 лютого 2017 року заступник керівника Уманської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області подав заяву про зміну позовних вимог.
Зазначав, що відповідно до інформації приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Левицької Е.А., 07 липня 2015 року між ОСОБА_3 та ФГ «Калаур» на спірні земельні ділянки укладено договір суборенди землі № 2, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Левицькою Е.А. 07 липня 2015 року.
Тому просив визнати незаконними і скасувати накази Головного управління Держземагентства про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду № ЧК/7120982000:02:001:00000684, № ЧК/7120982000:02:001/00000685, № ЧК/7120982000:02:001/00000686 від 30 серпня 2013 року;
визнати недійсним договір оренди земельних ділянок, укладений 30 серпня 2013 року між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_3, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційною службою Жашківського районного управління юстиції 15 грудня 2013 року;
визнати недійсним договір суборенди земельних ділянок, укладений 07 липня 2015 року між ФГ «Калаур» та ОСОБА_3, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Левицькою Е.А. 07 липня 2015 року.
Крім того, просив залучити до участі у справі як співвідповідача ФГ «Калаур», виключивши ФГ «Зерно Життя» як третю особу.
Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 09 березня 2017 року виключено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог у даній справі та залучено в якості співвідповідача ФГ «Калаур».
В ході судового розгляду представник ФГ « Калаур» - Бондарчук Д.С. подав заяву про застосування строку позовної давності.
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Судові витрати залишено за позивачем.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що строк позовної давності щодо визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду і договору оренди землі датованих 30 серпня 2013 року, які є предметом позову, сплив 30 серпня 2016 року.
Заступник Уманської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, звернувся до суду з позовом 15 грудня 2016 року, тобто, вже після спливу строку позовної давності.
В апеляційній скарзі, поданій 05 червня 2018 року, Прокуратура Черкаської області просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити у повному обсязі позов заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_3 та ФГ «Калаур» про визнання наказів недійсними, визнання недійсними договорів оренди та суборенди землі. Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Черкаської області судові витрати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, внаслідок чого допущено невідповідність висновків викладених у рішенні суду обставинам справи.
Висновок суду щодо застосування строків позовної давності є помилковим, оскільки перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів, як суб'єктів владних повноважень, довідалася або могла довідатися про порушення державних прав і законних інтересів.
Зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що п. 41 спірного договору оренди землі від 30 серпня 2013 року визначено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, тобто з 15 грудня 2013 року, а відтак позивач міг дізнатися про порушення свого права лише з цього моменту.
З даним позовом прокурор звернувся 15 грудня 2016 року, тобто в межах строків позовної давності.
При цьому, порушення інтересів держави у спірних правовідносинах полягає у недотриманні встановленого законом порядку розпорядження землями державної власності, що призвело до отримання ОСОБА_3 в оренду 94,3185 га землі у поза конкурентному порядку.
Крім того, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки діям щодо передачі ОСОБА_3 земельних ділянок у суборенду ФГ «Калаур», які свідчать про дійсні мотиви їх набуття.
25 липня 2018 року ФГ «Калаур» подало відзив на апеляційну скаргу, вказуючи на те, що факти, викладені в апеляційній скарзі є надумані, і такими, що не відповідають дійсності. Громадянином ОСОБА_3 були виконані всі вимоги ЗУ «Про фермерське господарство» та Земельного кодексу України, тому між ним та Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області було укладено договори оренди спірних земельних ділянок.
Зазначило те, що отримання спірних земельних ділянок ОСОБА_3 не повинно було здійснюватись на підставі конкурсу, таким чином жодного обходу земельних торгів у даному випадку не відбулося.
Твердження Прокуратури Черкаської області про те, що у ОСОБА_3 при отриманні в оренду земельних ділянок не було дійсних намірів самостійно використовувати спірні земельні ділянки, вести фермерське господарство, є надуманим.
Вважає, що строк позовної давності щодо визнання недійсними наказів Головного управління Держземагенства про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду і договору оренди землі датованих 30 серпня 2013 року, які є предметом позову сплив 30 серпня 2016 року, а позов поданий до суду 15 грудня 2016 року, тобто, вже після спливу строку позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на наступне.
Відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень ЦПК України, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення чи змінити його.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, в редакції чинній на час звернення позивача до суду з даним позовом, та ч. 1 ст. 4 ЦПК України, в редакції чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 11 ЦПК України, в редакції чинній на час звернення позивача до суду з даним позовом, визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
При цьому, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Аналогічні вимоги містить ст. 13 ЦПК України, в редакції чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення, яка регламентує диспозитивність цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 2 приведеної статті збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 15 грудня 2016 року заступник керівника Уманської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області звернувся в суд з позовом, а 10.02.2017 року з заявою про зміну позовних вимог, до ОСОБА_3 та ФГ «Калаур» про визнання незаконними і скасування наказів Головного управління Держгеокадастру, визнання недійсними договорів оренди та суборенди землі, її повернення.
За долучених позивачем доказів, у підтвердження заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.
Так, гр. ОСОБА_3 09.07.2013 року звернувся із заявою до Головного управління Держземагентства у Черкаській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Відповідно до наказу від 15 липня 2013 року № ЧК/7120982000:02:001/00000285 Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду, розташованої в адмінмежах Житницької сільської ради Жашківського району, орієнтовною площею 9,1208 га, за цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства (а.с.41).
На підставі наказу від 15 липня 2013 року № ЧК/7120982000:02:001/00000287 ОСОБА_3 Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду, розташованої в адмінмежах Житницької сільської ради Жашківського району, орієнтовною площею 11,2860 га, за цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства (а.с.40).
Згідно наказу від 15 липня 2013 року № ЧК/7120982000:02:001/00000286 Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду, розташованої в адмінмежах Житницької сільської ради Жашківського району, орієнтовною площею 74,6307 га, за цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства (а.с. 40).
На підставі вказаних вище наказів, Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області наказами від 30 серпня 2013 року № ЧК/7120982000:02:001/00000684, № ЧК/7120982000:02:001/00000685, № ЧК/7120982000:02:001/00000686 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_3 та надано в оренду земельні ділянки, площею 9,0683 га (кадастровий номер НОМЕР_1), площею 11,2302 га (кадастровий номер НОМЕР_2) та площею 74,0200 га (кадастровий номер НОМЕР_3) (а.с.42-44).
30 серпня 2013 року між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, об'єктом якого є земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, розташовані в адміністративних межах Житницької сільської ради Жашківського району, загальною площею 94,3185 га, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 11,2302 га; земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 74,0200 га; земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 9,0683 га. Договір оренди землі укладено на двадцять років (а.с.14-24).
Згідно витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 16 грудня 2013 року №14657753, №14658375, №14659327 було зареєстровано право оренди за ОСОБА_3, орендодавцем є Головне управління Держземагенства у Черкаській області (а. с. 25-29).
Із витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 01 березня 2014 року № 18459465, №18460336, №18461229 вбачається, що 01 березня 2014 року було зареєстровано договори суборенди землі б/н, видані 18 лютого 2014 року між ОСОБА_3 та ФГ «Зерно Життя», номер запису про інше речове право 4840675, 4840925, 4841184 (а. с. 29-39).
Згідно договору суборенди землі №2, 07 липня 2015 року між ОСОБА_3 та ФГ «Калаур» укладено договір суборенди земльної ділянки загальною площею 94,3185 га, з такими кадастровими номерами та площами: НОМЕР_2 площею 11,2302 га, сільськогосподарські угіддя - рілля; земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 74,0200 га, сільськогосподарські угіддя - рілля; земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 9,0683 га, сільськогосподарські угіддя - рілля. Договір оренди землі укладено на двадцять років (а.с.82-85).
Таким чином із позовних вимог заступника керівника Уманської місцевої прокуратури вбачається, що основними є вимоги про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагентства у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду № № ЧК/7120982000:02:001/00000684, ЧК/7120982000:02:001/00000685; ЧК/7120982000:02:001/00000686 від 30 серпня 2013 року відповідачу ОСОБА_3 Всі інші позовні вимоги є похідними від вищевказаних вимог та їх правові наслідки випливають саме із них (а.с. 65 - 76).
Водночас звертаючись з позовом до суду прокуратурою було вказано, що Уманською місцевою прокуратурою встановлено факт незаконного набуття права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в обхід визначеної ст. 134 Земельного кодексу України конкурсного порядку набуття прав на землю державної власності.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Разом з тим ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» визначено, прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Відповідно до п.1 ч. 6 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
Згідно із ч.1 ст. 46 ЦПК України (в редакції чинній на час звернення з позовом) органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.
На підтвердження вимог закону щодо підстав для представництва, прокуратурою Черкаської області було надано лист від 15 грудня 2016 року, адресований в.о. начальнику Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Сіроштан О.М., про те, що Уманською місцевою прокуратурою 15 грудня 2016 року до Жашківського районного суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області заявлено 2 позови про визнання недійсними, розірвання договорів оренди та суборенди землі, її повернення до ОСОБА_3 в адміністративних межах Сорокотязької та Митницької сільських рад Жашківського району.
Таким чином, з викладеного вбачається, що Уманська місцева прокуратура Черкаської області повідомила Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області про вже подані 2 позовні заяви, а не попередньо, до звернення до суду, як того вимагає ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».
Крім того, як зазначалось, в якості відповідачів по даній справі прокурором Уманської місцевої прокуратури визначено наступне коло осіб: ОСОБА_3 та ФГ «Калаур». Інших відповідачів позивачем не було вказано, клопотання позивачем щодо залучення інших відповідачів до розгляду справи також не заявлялось.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
При цьому, ст. 12 ЦК України, яка регламентує здійснення цивільних прав, визначено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частина 2 наведеної статті містить перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом, при чому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Разом з тим, як роз'яснено у п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (ч.1 ст. 20 ЦК, ст. 3 і 4 ЦПК).
При цьому, неправильно обраний спосіб захисту права власності чи іншого речового права не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви чи залишення її без руху, а в певних випадках за таких обставин може бути відмовлено в позові.
Ухвалюючи рішення, суд згідно з ч.1 ст. 264 ЦПК України має визначити, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
При цьому суд має навести у рішенні мотиви, з яких не застосував норми права, що на них посилалися особи, які беруть участь у справі. У зв'язку із цим посилання позивача у позовній заяві на норми права, які не підлягають застосуванню у даній справі, не є підставою для відмови в задоволенні пред'явленого позову, оскільки при вирішенні справи суд враховує підставу (обґрунтування) та зміст позовних вимог (ст. 175 ЦПК).
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Отже, звертаючись до суду з позовом, позивач сам обирає коло осіб щодо спірних правовідносин, та просить суд вирішити спір у відповідності до заявлених вимог саме до тих відповідачів, яких указав у своїй позовній заяві.
Як встановлено колегією суддів та зазначалося вище, серед пред'явлених позовних вимог основними є вимоги про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагентства про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду. Проте, прокуратурою вказується, що прокурор діє в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Черкаській області, яким видано дані накази про скасування яких просить прокурор, також просить визнати недійсними договори оренди землі, укладені саме на підставі вищезазначених наказів між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_3 30 серпня 2013 року.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що, розглядаючи спір у відповідності до заявлених позовних вимог, суд вирішив його з порушенням норм процесуального права, оскільки в першу чергу дані правовідносини стосуються Головного управління Держземагентства у Черкаській області, яке не було залучено до справи в якості відповідача позивачем.
Тому, вирішуючи справу по суті позовних вимог, та відмовляючи в задоволенні позову за строками позовної давності, судом першої інстанції не було враховано, що в даному випадку висновком суду про відмову у задоволенні позовних вимог було вирішено права та обов'язки особи, яка не приймала участі у справі та навіть не була залучена до розгляду спору, який виник між сторонами.
Відповідно до п. п. 2 - 5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд: сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Отже, саме на суд, як на державний орган, покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, у зв'язку з чим суд має право й зобов'язаний визначити характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, встановити склад осіб, які беруть участь у справі.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, не вирішивши питання про залучення у справу зазначеної юридичної особи, яка, відповідно до закону, уособлюється з державою, не мав правових підстав вирішувати спір по суті.
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що апеляційний суд не має повноважень щодо розширення кола осіб, які беруть участь у справі (заміни неналежного відповідача, залучення до участі у справі співвідповідачів чи третіх осіб). Тому, встановивши наявність зазначеного порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, що є обов'язковою підставою для скасування рішення, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, зазначених вище у цій постанові.
У зв'язку з ухваленням рішення колегією суддів апеляційного суду позивач не обмежений у праві звернутися до суду з позовними вимогами до належних відповідачів.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги прокурора щодо скасування рішення суду першої інстанції, в іншій частині доводи прокурора є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Судові витрати залишити за сторонами, у зв'язку з відмовою у задоволенні вимог позивача.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Черкаської області в складі колегія суддів,
Апеляційну скаргу Прокуратури Черкаської області задовольнити частково.
Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2018 року скасувати.
В задоволенні позову заступника Уманської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_3 та Фермерського господарства «Калаур» про визнання наказів недійсними, визнання недійсними договорів оренди та суборенди землі, її повернення відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Л.І. Василенко
Судді: В.Г. Бородійчук
Т.Л. Фетісова
Повний текс постанови складено 14 вересня 2018 року.