Справа №644/3204/18 Суддя 1-ї інстанції: Сітало А.К.
Провадження № 33/790/830/18
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
11.09.2018 року м. Харків
Апеляційний суд Харківської області у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Цілюрика В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31.07.2018 року у відношенні ОСОБА_2,-
Постановою судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31.07.2018 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Судом першої інстанції було встановлено, що водій ОСОБА_2 10.05.2018 року о 03-40 керував автомобілем BMW - 5231, реєстраційний номер НОМЕР_1 на перехресті пр. Московського та пр. Індустріальному в м. Харкові в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу, із застосуванням приладу газоаналізатор «DRAGER ALCOTEST 6810» в присутності двох свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_4 Результат огляду - 1,42 проміле.
Своїми діями ОСОБА_2 допустив порушення вимог, встановлених п. 2.9 (А) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову від 31.07.2018 року скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
В апеляційній скарзі вказує, що викликів до суду першої інстанції не отримував, та судом було розглянуто справу за його відсутністю чим порушено його право на захист. Вказує, що суддею суду першої інстанції сформульовано обставини правопорушення за результатами розгляду справи, з посиланням на зміст протоколу про адміністративне правопорушення та письмових пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що на його думку є безумовною підставою для скасування постанови. Вважає, що така постанова не відповідає вимогам ст.ст. 245, 252, 283, 284 КУпАП
Вказує, що суддя суду першої інстанції в оскаржуваній постанові послався на пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, при цьому зазначаючи ті обставини, які не містяться в поясненнях вказаних осіб, зокрема про те, що водій був ознайомлений зі змістом адміністративного протоколу та йому були роз'яснені права, передбачені ст. ст. 59, 63 Конституції України і ст. 268 КУпАП. Апелянт звертає увагу на те, що надані суду бланки пояснень свідків мають шаблонну частину набраних нібито від їх імені свідчень, про роз'яснення прав, тобто за своєю формою не передбачають можливість викладення свідками інших версій, ніж ті, що бажані поліцейському.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Так в судове засідання апеляційного суду призначене на 11 годину 15 хвилин 11.09.2018 року ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_5 не прибули. Про розгляд справи у апеляційному суді були обізнані, про причини неявки суду не повідомили, заяв та клопотань про відкладення судового розгляду не подавали, у зв'язку з чим вважаю за можливе розглядати справи за їх відсутності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційним судом не встановлено порушень суддею суду першої інстанції вимог вказаної правової норми.
В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов протиУкраїни» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».
Пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві заборонено керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначених вимог Правил дорожнього руху України передбачена ст.130 КУпАП.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, його об'єктивна сторона полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а також ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
При розгляді апеляційної скарги було оглянуто наявний в матеріалах справи відеозапис, зроблений з нагрудних камер поліцейських, та встановлено, що водія ОСОБА_2 було зупинено у зв'язку з несправною роботою фари, під час спілкування працівників поліції з ним були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння було проведено у присутності двох свідків за допомогою технічного засобу Драгер, результат якого склав 1.42 проміле. ОСОБА_2 було відсторонено від керування та керування передано ОСОБА_6
Апеляційний суд не бере до уваги посилання апелянта на порушення суддею суду першої інстанції вимог ст. 245, 252, 283, 284 КУпАП, оскільки таких порушень апеляційним судом встановлено не було, а посилання, щодо порушення права на захист через проведення судового засідання у відсутності ОСОБА_2 апеляційний суд розцінює критично, оскільки матеріали справи містять відомості (а.с. 13-20) про неможливість направлення повістки останньому у м. Донецьк.
Наявний в матеріалах справи відеозапис з нагрудних камер працівників поліції свідчить, що ОСОБА_2 був ознайомлений з протоколом про адміністративне правопорушення, та йому роз'яснено його права.
Посилання, що заповнені свідками бланки пояснень є надрукованими, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки це само по собі не спростовує факт проходження водієм ОСОБА_2 огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного засобу, результат якого встановив вміст алкоголю у видихуваному повітрі 1.42 проміле. Вказані обставини відображені у доданого до справи відеозапису.
Такими чином апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, підтверджується матеріалами справи, а саме : протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 040017 від 10.05.2018 року, чековою роздруківкою результатів огляду, актом огляду, поясненнями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, розпискою ОСОБА_6, змістом відеозапису.
Цим доказам, на думку апеляційного суду, суддею суду першої інстанції було надано повну та належну оцінку, та прийнято законне та обґрунтоване рішення.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд вважає, що істотних порушень місцевим судом норм матеріального права або порушень норм процесуального права під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, які б могли вплинути на правильність прийнятого рішення, при апеляційному перегляді не встановлено, судове рішення є законним та обґрунтованим, належним чином умотивованим.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 обґрунтовано притягнуто до відповідальності та накладено адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопопрушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31.07.2018 року у відношенні ОСОБА_2 без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Харківської області В.П. Цілюрик