13 вересня 2018 року
м. Харків
справа № 2018/20499/2012
провадження № 22ц/790/4904/18
Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого: Коваленко І.П.,
суддів: Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,
за участі секретаря: Дмитренко А.Ю.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1,
представник позивача: ОСОБА_2,
заінтересовані особи: ОСОБА_3,
заінтересовані особи: Київський ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: ОСОБА_3, Київський ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 24 липня 2018 року (в складі судді Золотарьової Л.І.),
встановив:
У травні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просила замінити сторону у виконавчому провадженні ВП № 55441400 замість стягувача ОСОБА_3 вважати стягувачем ОСОБА_1 у зв'язку з визнанням за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.
В обґрунтування заяви вказувала, що 26.12.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір комісії № 4447. В подальшому ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири від 16.07.2010 року. Право власності за вказаним договором комісії в подальшому було набуто ОСОБА_3, який звернувся до суду з вимогами щодо примусового виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2 та знятті її з реєстраційного обліку. Рішення суду набрало чинності. З 23.03.2017 року старший державний виконавець Київського ВДВС міста Харкова ОСОБА_5 направив ОСОБА_1 вимогу виконавця з вимогами надання пояснень про причини невиконання рішення суду щодо її виселення у добровільному порядку. На час поновлення виконавчого провадження № 55441400 від 27.12.2017 року є рішення суду, яке набрало чинності щодо визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним. Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю. Таким чином, право власності не перейшло до ОСОБА_3, а відтак, і відсутні підстави для виселення ОСОБА_1 з її квартири. Крім того, відповідно до рішення суду по справі № 640/14483/17 визнано право власності на вказану квартиру за ОСОБА_1, а відповідно до статті 41 Конституції України право власності захищається судом, ніхто не може бути позбавлений свого права власності. За таких умов підстав вважати ОСОБА_3 власником квартири та виконувати виселення ОСОБА_1 є неможливим, оскільки ОСОБА_1 є законним власником квартири.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21 травня 2018 заяву залишено без руху, вказані недоліки заявником усунуті.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13 червня 2018 прийнято до розгляду та відкрито провадження за заявою ОСОБА_1
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 заяву підтримала, надала пояснення відповідно до викладених в заяві вимог, зазначила, що рішенням суду від 12.04.2018 року за ОСОБА_1 визнано право власності на спірну квартиру.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 24 липня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: ОСОБА_3, Київський ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась на цю ухвалу з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву ОСОБА_1
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначила, що є рішення суду, яке набрало чинності про те, що ОСОБА_3 не є власником квартири і договір купівлі-продажу цієї квартири, за яким «набув» право власності ОСОБА_3 визнаний недійним. Однак, судом першої інстанції ці обставини повністю проігноровано.
Крім того, апелянт вказувала, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення Київського районного суду м. Харкова про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_4 за ОСОБА_1 на тій підставі, що вказане рішення отримано шляхом розпечатування з Реєстру судових рішень і не посвідчено Київським районним судом.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що підстави для заміни стягувача ОСОБА_3 на нового стягувача - ОСОБА_1 відсутні.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26.10.2010 року у цивільній справі № 2018/20499/2012 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа Київський РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку задоволено частково; усунуто перешкоди ОСОБА_3 в користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_5 та зняття з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_6; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 - 3242 грн. 30 коп. - судові витрати.
На підставі вказаного рішення позивачу були видані 18.05.2017 виконавчі листи № 2018/20499/2012.
ОСОБА_1 звернулася з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, просить замінити сторону у виконавчому провадженні ВП № 55441400 замість стягувача ОСОБА_3 вважати стягувачем ОСОБА_1
Згідно з ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
ОСОБА_1 звертаючись з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, просила замінити сторону у виконавчому провадженні ВП №55441400 замість стягувача ОСОБА_3 вважати стягувачем її.
До заяви заявником додано постанову державного виконавця Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ в Х/о від 27.12.2017 про стягнення з неї на користь ОСОБА_3 судових витрат 3242 грн. 30 коп.
При цьому, не надано будь-яких належних та допустимих доказів з приводу того чи перебуває наразі на виконанні виконавче провадження з приводу виселення заявника, або виконавче провадження з приводу виселення закінчено та з яких підстав; з заяви вбачається, що виконавче провадження зупинялось, потім поновлено та виконується, однак не надано жодних доказів для підтвердження цих обставин; невідомі причини призупинення виконання виконавчого листа з приводу виселення ОСОБА_1.
Разом з тим, заявник зазначала, що підставою для заміни боржника ОСОБА_1 на стягувача замість стягувача ОСОБА_3 є те, що рішенням суду, яке набрало чинності, визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, недійсним. Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю. Таким чином, право власності не перейшло до ОСОБА_3, а власником квартири є ОСОБА_1.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Згідно з ч. 5 ст. 15 вказаного Закону у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.
Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК).
За виконавчими листами №2018/20499/2012 стягувачем є ОСОБА_3, боржником - ОСОБА_1.
Будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 є правонаступником ОСОБА_3 матеріали справи не містять.
З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що в даному випадку підстави для заміни стягувача ОСОБА_3 на нового стягувача - ОСОБА_1 відсутні, а заявник фактично просить в порядку ст. 442 ЦПК, ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року здійснити поєднання боржника і стягувача в одній особі, що в такому порядку є недопустимим.
Крім того, судом першої інстанції роз'яснено заявнику, що вона не позбавлена можливості звернутися до суду в порядку ст. 432 ЦПК України, якою передбачено можливість визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування або зміни немає.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 365, 366, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 24 липня 2018 року- залишити без змін.
Постанова Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 18 вересня 2018 року.
Головуючий - І.П. Коваленко
Судді - А.І. Овсяннікова
І.С. Сащенко