Справа № 175/1545/18
Провадження № 1-кп/175/105/18
Ухвала
Іменем України
18 вересня 2018 року
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю сторін: прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у смт. Слобожанське обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017040030001376 відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Велика Костромка Апостолівського району Дніпропетровської області, там же зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , громадянина України, ІПН НОМЕР_1 , з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку, працюючого генеральним директором ТОВ «Українські системи та технології»,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.191, ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України,
встановив:
03 травня 2018 року на розгляд Дніпропетровського районного суду з Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040030001376 від 18 травня 2017 року, по якому 15 і 17 січня 2018 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру, а 13 квітня 2018 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.
Під час досудового розслідування обвинуваченому запобіжний захід не обирався.
04 травня 2018 року ухвалою судді обвинувальний акт призначений у підготовче засідання.
29 травня 2018 року прокурор у підготовчому судовому засіданні вважав можливим призначити судовий розгляд за участю сторін, із викликом свідків, зазначених у Реєстрі матеріалів досудового розслідування. Інших клопотань не мав.
Захисник не погодився з прокурором і надав суду письмове клопотання від 25 травня 2018 року про повернення обвинувального акту прокурору, вказуючи, що обвинувальний акт і Реєстр матеріалів досудового розслідування (далі Реєстр) не відповідають вимогам статей 9, 109, 110, 291 КПК України. Зокрема, звертає увагу, що під час досудового розслідування взагалі не встановлено потерпілу сторону; цивільний позов подано до неналежного відповідача, тоді як таким відповідачем повинно бути ТОВ «Укрстат», генеральним директором якого являється ОСОБА_7 ; не викладено конкретного формулювання обвинувачення у вчиненні злочинів, інкримінованих його підзахисному і не вбачається яким саме способом шляхом привласнення, розтрати майна або шляхом зловживання службовим становищем ОСОБА_7 заволодів чужим майном; при формулюванні суб'єктивної та об'єктивної сторін інкримінованих злочинів містяться протиріччя; Реєстр у розділі «Проведенні під час досудового розслідування процесуальні дії» не містить відомості про час проведення певних процесуальних дій, а лише про їх дату.
Обвинувачений підтримав позицію захисника.
Вивчивши обвинувальний акт з додатками та обсудивши клопотання захисника, суд дійшов до наступного.
Відповідно до ч.3 ст.314 КПК України зі стадії підготовчого судового засідання суд має право повернути обвинувальний акт прокурору у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно з пунктами 3 і 5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити: анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Частина 1 статті 337 КПК України передбачає, що судовий розгляд справи проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді. Висунуте обвинувачення має бути конкретним, що є прямим обов'язком органу досудового слідства та невід'ємною частиною права обвинуваченого на захист.
Зі змісту обвинувального акту слідує, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 заволодів чужим майном - грошовими коштами місцевого бюджету територіальної громади с. Любимівка Дніпровського району Дніпропетровської області на загальну суму 105279,26 грн., розпорядником яких є Любимівська сільська рада. Однак обвинувальний акт і Реєстр взагалі не містять відомості щодо потерпілого, що є суттєвою помилкою, так як впливає на з'ясування суті і обсягу обвинувачення, при тому, що кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.191, ч.3 ст.191 КК України, мають матеріальний склад.
Згідно з ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.
Тому за законом єдиним органом, який має право представляти інтереси територіальної громади с. Любимівка - є Любимівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області.
Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (ч.1 ст.55 КПК України).
За приписом частини другої цієї статті права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Таким чином, не залучивши Любимівську сільську раду в якості потерпілого, орган досудового розслідування порушив права потерпілого, передбачені ст.56 КПК України, а також не виконав вимог ст.290 КПК України.
Згідно положень ст.7 КПК України, до загальних засад кримінального провадження належить законність і забезпечення права на захист.
Право на захист забезпечується, зокрема, тим, що обвинувачений має право знати у вчиненні якого злочину його обвинувачують (п.1 ч.3 ст.42 КПК України), а право на справедливий суд забезпечується і тим, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має, щонайменше, право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього (п. «а» п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, далі Конвенція).
Європейський суд з прав людини в рішенні «Абрамян проти Росії» зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції наголошується на необхідності приділення особливої уваги роз'ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного, він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення у справі «Камасінскі проти Австрії»). Крім того, необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції»).
Виходячи з наведеного, у відповідності до вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України, окрім обставин кримінального правопорушення, в обвинувальному акті підлягає викладенню також й формулювання обвинувачення, оскільки формулювання обвинувачення - це юридичний висновок, заснований на фактичних обставинах справи, зміст якого складають правові ознаки злочину, викладені мовою диспозиції застосовуваної норми кримінального Кодексу, тому що саме формулювання обвинувачення визначає конкретний обсяг і межі судового розгляду і надає можливість обвинуваченому у повній мірі реалізувати своє право на захист, оскільки дозволяє точно визначити обсяг і межі свого захисту в рамках конкретного кримінального провадження.
З матеріалів провадження убачається, що обвинувальний акт складено без додержання зазначених вимог.
Таким чином, пред'явлене обвинувачення не відповідає вимогам ст.20 КПК України щодо забезпечення права обвинуваченого на захист, оскільки слідчим при складанні обвинувального акту та прокурором при його затвердженні не дотримано вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України, що на думку захисника, з чим погоджується суд, виключає можливість здійснення обвинуваченим свого захисту і можливість прийняття судом законного рішення у справі.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про невідповідність обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України і про необхідність його повернення прокурору для усунення перелічених недоліків, які є суттєвими і перешкоджають призначенню судового розгляду по кримінальному провадженню.
Питання щодо інших процесуальних порушень, які допущені, на думку захисника під час проведення досудового розслідування, судом не розглядаються, оскільки знаходяться поза межами ст.314 КПК України, а тому клопотання підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.314,369 КПК України, суд -
ухвалив:
Клопотання захисника ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017040030001376 відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, повернути прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області для усунення недоліків у розумний строк.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення через Дніпропетровський районний суд.
Суддя ОСОБА_1