ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.09.2018Справа № 910/8618/18
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»
до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1
простягнення 16571,00 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» 16571,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №06/0667563/0404/15 від 26.02.2015 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля KIA, державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Ford, державний номер НОМЕР_2, водієм якого скоєно ДТП, застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією «Альфа-Гарант» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/4504519, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/8618/18, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, а також встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
26.07.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що ані позивач, ані власник пошкодженого транспортного засобу не звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування і таким чином пропустили встановлений законом строк на подання такої заяви.
Третя особа пояснень щодо позову не надала, своїм правом не скористалась.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
26.02.2015 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №06/0667563/0404/15 (надалі - Договір), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем KIA, державний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.
10.07.2015 близько 17 год. 00 хв. в місті Дніпропетровську сталася ДТП, а саме: ОСОБА_1, керуючи автомобілем Ford, державний номер НОМЕР_2, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем KIA, державний номер НОМЕР_1, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, що підтверджується постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі страхового акта №2300081311 від 04.11.2015, у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначеного вказаним актом, та заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП у розмірі 17081,00 грн шляхом виплати коштів на рахунок виконавця ремонтних робіт - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, що підтверджується платіжним дорученням №0046076 від 05.11.2015.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 17081,00 грн право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Із постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Ford, державний номер НОМЕР_2, водієм якого спричинено ДТП, що потягнуло завдання шкоди власнику автомобіля KIA, державний номер НОМЕР_1, знаходився під керуванням ОСОБА_1
Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем Ford, державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.
Із витягу з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) бюро України, наданого Моторним (транспортним) страховим бюро України на запит суду, вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Ford, державний номер НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією «Альфа-Гарант» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/4504519.
За інформацією, наведеною у вищевказаному витязі, договором (полісом) №АІ/4504519 передбачено, що франшиза становить 510,00 грн, а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 100000,00 грн.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У відповідності до рахунку-фактури №2 від 07.10.2016, виставленого виконавцем ремонтних робіт - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, вартість відновлювального ремонту автомобіля KIA, державний номер НОМЕР_1, внаслідок пошкодження транспортного засобу в результаті ДТП становить 17081,00 грн.
Відповідачем не було надано заперечень щодо переліку та вартості робіт, зазначених у рахунку-фактурі №2 від 07.10.2016.
Отже, з урахуванням визначених полісом №АІ/4504519 розмірів лімітів відповідальності та франшизи, розміру шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, а також вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 16571,00 грн (17081,00 грн мінус 510,00 грн франшизи за полісом).
Відповідно до ст. 35.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
За приписами п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
До позовної заяви позивачем додано копію заяви про відшкодування шкоди в порядку регресу/суброгації вих.№03-17/718 від 21.01.2016, в якій позивач просив здійснити відшкодування шкоди у розмірі 17081,00 грн, завданої в результаті ДТП, що сталася 10.07.2018.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що вказаний лист не може братися до уваги як доказ звернення із заявою про виплату страхового відшкодування через відсутність доказів її направлення на адресу відповідача.
Проте, 08.08.2018 до суду від позивача надійшли документи по справі, а саме: рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103252961821 та роздруківка журналу реєстрації вихідних документів позивача, якими підтверджується, що вищевказана заява про відшкодування шкоди була отримана відповідачем 25.01.2016.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідачем належними та допустимими доказами обставин, повідомлених позивачем, не спростовано, доказів виплати страхового відшкодування в добровільному порядку не надано.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 16571,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 25, ідентифікаційний код 23510137) суму страхового відшкодування у розмірі 16571 (шістнадцять тисяч п'ятсот сімдесят одна) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Ю.М. Смирнова