вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"05" вересня 2018 р. м. Київ Справа № 911/341/18
Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Майбороди В.М. розглянувши справу
За позовом Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця”, м. Одеса
до Державного підприємства “Київське лісове господарство”, Київська обл.,
с. Стоянка
про стягнення 492 512 грн. 28 коп.
Представники сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 492 512 грн. 28 коп., з яких: 350 837 грн. 04 коп. - плата за користування вагонами; 141 236 грн. 04 коп. - збір за зберігання вантажу у вагонах; 439 грн. 20 коп. - збір за повідомлення (телеграфне).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в грудні 2016 було оформлені накладні №454066, 454074 на відправлення вагонів № 60503760, 66939158, які було затримано. В свою чергу , відповідач відмовляється від сплати за користування вагонами, зберігання вантажу у вагонах, телеграфічне повідомлення, обов'язок оплати за які покладено на ДП "Київське лісове господарство".
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що відповідно до накладних у вагонах була відвантажена деревина паливна хвойних порід. 28.12.2016 року вантаж пройшов митний контроль, було здійснено електронне митне декларування, таким чином відправка вантажу була здійснена відповідно до чинного законодавства, подав заяву про застосування строку позовної давності, в обгрунтування якої вказує на те, що позовна заява подана 16 лютого 2018 року через один рік і 40 днів після складання акта загальної форми № 2/П від 6.01.2017 р. та через сім місяців і 26 днів після складання акта загальної форми № 37 від 21.06.2017 р., з дати складання яких розпочав перебіг шестимісячний строк позовної давності.
Позивачем подані заперечення на заяву про застосування строку позовної давності, в яких зазначає, що до спірних правовідносин повинні застосовуватись положення ст. 926 ЦК України, ч. 6 ст. 315 ГК України, параграфами 1, 2 ст. 48 Єдиних правил по договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів, ст. 48 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року (в редакції від 16.10.2015 року), яка врегульовує позовну давність, не містить положень про строки давності на подання залізницею позовів до вантажоперевізників.
Розгляд справи здійснювався в режимі відеоконференції.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
28 грудня 2016 року Державним підприємством “Київське лісове господарство” було оформлено накладні №№454066, 454074 на відправлення вагонів №№60503760, 66939158 зі станції Трипілля-Дніпровське, з яких вбачається, що вагони з вантажем деревини паливної у вигляді колод, полін, сучків, в'язанок хмизу або в аналогічних видах слідують на станцію ОСОБА_3 Румунська залізниця для вантажоодержувача СЧ «Пролісок» С.Р.Л.
За клопотаннями слідчого СУ ГУНП в Одеській області у рамках кримінального провадження № 42016230000000238 від 15.09.2016 р. за ознаками кримінальних порушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України (за фактом виготовлення та видачі сертифікатів про проходження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів та підробних товаро-транспортих накладних з метою здійснення експортних операцій по реалізації половника сосни, що спричиняє значні збитки державі) Приморським районним судом м. Одеси було винесено ухвалу по справі № 522/312/17-к (1 -кс/522/350/17) від 05.01.17, надано дозвіл на проведення обшуку залізничних вагонів №№ 60503760, 66939158 на залізничні станції Роздільна-Сортувальна регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» з метою виявлення та вилучення ділової деревини (кругляк) хвойних порід, експорт якої з 1 січня 2017 року заборонений.
В ухвалі Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/312/17 зазначено, що є достатні підстави вважати, що в ході здійснення митного оформлення даної деревини, до митниці невставноленими особами були надані завідомо неправдиві документи. З метою вилучення деревини, що знаходиться у вказаних вагона для проведення її дослідження та встановлення суми заподіяних збитків на підставі ухвали свідчого судді Приморського районного суду м. Одеси 05.01.2017 року було проведено обшук вказаних вагонів. В ході обшуку з вагонів було вилучено деревину хвойних порід в наступній кількості з вагону № 60503760 вилучено 38784 кг, з вагону № 66939158 вилучено 38584 кг.
Частиною 1 ст. 26 Закону України “Про залізничний транстпорт” від 04.07.1996 №273/96-ВР передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
Як вбачається з матеріалів справи, для засвідчення факту простою вагонів працівниками станції Роздільна-Сортувальна був складений акт загальної форми №2/П від 06.01.17 р.
Про факт затримки вагонів, ст. Роздільна-Сортувальна інформувала вантажовідправника через станцію відправлення Трипілля-Дніпровське, шляхом відправлення телеграми № 133 від 06.01.17 р.
01.06.17 р. на адресу філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» надійшов лист від Слідчого управління ГУ Національної поліції в Одеській області вих. № 4/7575, яким ст. слідчий в ОВС СУ ГУ НП в Одеській області підполковник поліції ОСОБА_4 повідомляла, що в ході досудового розслідування по кримінальним провадженням № 42016230000000238 та № 12017160000000023 з метою встановлення осіб причетних до скоєння правопорушення накладено арешт на 88 вагонів (серед, яких вагони №№ 60503760, 66939158), та просила з метою недопущення вивозу за межі України вагонів направити зазначені вагони на ст. Одеса-Застава-1 Одеської залізниці одержувачу ТОВ «Віматекс».
01.06.2017 року філією «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» було одержано лист ТОВ «Віматекс» вих. № 54-17 від 31.05.17, яким ТОВ «Віматекс» підтверджувало готовність прийняття зазначених вагонів на свою адресу, та гарантувало оплату залізничного тарифу.
21.06.2017 року вагони №№ 60503760, 66939158 були переадресовані на адресу ТОВ «Віматекс», що підтверджується наказом на переадресування вагонів № 311 від 21.06.2017 року.
22.06.2017 року на ст. Одеса-Застава було складено акт приймання-передачі вантажу: паливна деревина, який складений у присутності наступних осіб, начальника станції Роздільна-Сортувальна ОСОБА_5, начальника станції Одеса-Застава-1 ОСОБА_6, директора ТОВ «Віматекс» ОСОБА_7, Директора ПП ВКФ «Ньюбі» ОСОБА_8, старшого державного інспектора першого відділу оперативного реагування УПМП ОСОБА_9, яким засвідчено що вагони № 60503760 - 38 784 кг., № 66939158 - 38 584 кг., з вантажем - деревина паливна, який знаходився на відповідальному зберіганні у начальника станції Роздільна-Сортувальна ОСОБА_5, прибув на адресу вантажоодержувача ТОВ «Віматекс» та переданий на відповідальне зберігання ПП ВКФ «Ньюбі».
За час простою вагонів з вини ДП «Київське лісове господарство» на станційних коліях на підприємство було нараховано плату за користування вагонами у сумі 350 837,04 грн. (з ПДВ), збір за зберігання вантажу у вагонах у сумі 141 236,04 грн. (з ПДВ), збір за повідомлення (телеграфне) 439,20 грн. (з ПДВ), що разом складає 492 512,28 грн. (з ПДВ).
Для досудового врегулювання спору станцією відправлення Трипілля- Дніпровське був направлений ДП «Київське лісове господарство» лист- претензія вих. № 17 від 06.10.17, яким просила оплатити нараховані за простій загонів плату за користування вагонами та додаткові збори.
Позивачем на адресу відповідача надіслано лист-претензію № 17 від 06.10.2017року, яким позивач просив оплатити нараховані за простій вагонів плату за користування вагонами, за зберігання вантажу у вагонах, збір за проведення маневрової роботи та збір за повідомлення (телеграфне).
23.10.2017 року ДП «Київське лісове господарство» направило позивачу лист вих. № 03- 814, яким підприємство відмовило у задоволенні претензії через те, що затримка вагонів була здійснена в рамках кримінального провадження та у підприємства відсутні належні та допустимі докази про наявність порушень зі сторони посадових осіб нашого підприємства.
Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача плату за користування вагонами у сумі 350 837,04 грн. (з ПДВ), збір за зберігання вантажу у вагонах у сумі 141 236,04 грн. (з ПДВ), збір за повідомлення (телеграфне) 439,20 грн. (з ПДВ).
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із перевезенням вантажу залізницею здійснюється Господарським кодексом України,Цивільним кодексом України, Законом України “Про транспорт”, Законом України “Про залізничний транспорт”, Статутом залізниць України, іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 306 ГК України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (далі - Статут).
У відповідності до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Як передбачено частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 № 273/96-ВР, статтею 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
Згідно зі статтею 119 Статуту, пунктів 2, 15 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458 (далі за текстом Правила та/або Правила користування вагонами і контейнерами), за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.
Згідно ст. 120 Статуту за затримку вагонів і контейнерів через недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших адміністративних правил або неналежне їх оформлення, вантажовідправник вносить плату, встановлену відповідно до статті 119 цього Статуту, і несе відповідальність перед залізницею за наслідки затримки вагонів і контейнерів.
Пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000, передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Згідно до пункту 1.8. розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 за №317 за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту, яка оформлена пам'яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45), із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292,6 грн за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні. До такої роботи належать, зокрема, інша маневрова робота з вагонами на станціях, під'їзних коліях та інших місцях незагального користування.
Також, відповідно до пункту 10 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 за №317 за виконання залізницями послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, справляються збори згідно з табл. 3 За видачу довідок, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за них, зокрема телеграфом справляється збір у розмірі 53,0грн.
Відповідач проти позову заперечує та подав заяву про застосування строків позовної давності, обґрунтовуючи тим, що згідно до пункту 137 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 строк для подачі позовів перевізником становить 6 місяців.
Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частина 1 ст. 261 ЦК України вказує, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 5 ст. 315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають зі ст. 137 Статуту.
Разом з тим, ст. 137 Статуту залізниць України визначає, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані протягом 6 місяців, встановлюється порядок обчислення цього строку у випадках, які не стосуються стягнення штрафу за невиконання плану перевезень, з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Як вбачається з акту загальної форми №2П від 06.01.2017 вагони № 60503760, № 66939158 затримані для вирішення питання щодо подальшого слідування.
Згідно акту загальної форми № 37 від 21.06.2017 вагони № 60503760, № 66939158 були переадресовані на ст. Одеса-Застава 1 під вигрузку для проведення експертизи.
Підставою для майнової відповідальності стали акти загальної форми № 2/П від 06.01.2017 року та № 37 від 21.06.2017 року про закінчення затримки даних вагонів, з якого почався перебіг позовної давності.
Отже, шестимісячний строк для пред'явлення позову за актом загальної форми №2П від 06.01.2017року сплив 21.06.2017 року, за актом №37 від 21.06.2017 року сплив 21.12.2017 року.
Позов пред'явлено до суду 15.02.2015 року, що підтверджується календарним штемпелем поштової установи на конверті, в якому надійшла позовна заява до суду.
Таким чином, позов пред'явлено з пропуском встановленого строку.
Відповідно до частин 3-5 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, суд вважає, що позивач не був позбавлений можливості пред'явити позов до відповідача в межах шестимісячного строку позовної давності.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
В силу ч. 1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, таким чином, враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України .
Повний текст рішення підписано 12.09.2018 року.
Суддя Л.Я. Мальована