ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.09.2018Справа №910/6558/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Блажівської О.Є, при секретарі судового засідання Хмельовському В.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу №910/6558/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна»
організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - Приватна організація «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Рітейл»
про виплату компенсації у зв'язку із порушенням майнових прав суб'єктів авторського права, -
представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від організації яка звертається за захистом прушених прав суб'єктів авторського права і суміжних прав: Хлєбніков С.Г, довіреність № б/н від 10.01.18;
від відповідача: Єнакієва О.В., договір про надання правової допомоги №19/01 від 19.01.18;
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Кваша О.О., довіреність № б/н від 01.09.17.
Приватна організація «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» 24.05.2018 звернулася до Господарського суду міста Києва в інтересах позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна», з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО», про виплату компенсації у розмірі 223 380,00 грн, у зв'язку із порушенням майнових авторських прав за використання без дозволу об'єкта правового захисту - музичний твір «IT AIN'T ME» у виконанні KYGO Ц SELENА GOMES.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.06.2018.
20.06.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» надійшли відзив на позовну заяву, клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Рітейл», клопотання про забезпечення участі представника відповідача у наступному судовому засіданні у режимі відеоконференції.
У підготовче засідання 20.06.2018 з'явилися представники Приватної організації «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО».
Представник позивача у підготовче засідання 20.06.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Суд, розглянувши у підготовчому засіданні 20.06.2018 клопотання відповідача про забезпечення участі представника відповідача у наступному судовому засіданні у режимі відеоконференції, дійшов висновку про відмову у її задоволенні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 20.06.2018 відкладено підготовче засідання на 11.07.2018, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Рітейл».
06.07.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 повідомлено сторін про те, що у зв'язку з викликом судді Блажівської О.Є. для проходження співбесіди за результатами дослідження досьє у межах кваліфікаційного оцінювання, розгляд даної справи, призначений на 11.07.2018 не відбудеться, наступне засідання у справі призначено на 12.07.18.
10.07.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Рітейл» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
10.07.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових документів по справі.
10.07.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла відповідь на відзив.
12.07.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовче засідання 12.07.2018 з'явився представник Приватної організації «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 продовжено підготовче провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 08.08.2018.
01.08.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Рітейл» надійшли пояснення по суті спору.
06.08.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Приватної організації «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» надійшли пояснення по справі, заява щодо заявлених відповідачем судових витрат та клопотання про надання правової оцінки істотним обставинам.
У судовому засіданні 08.08.2018 оголошено перерву до 15.08.2018.
09.08.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Приватної організації «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» надійшла заява.
14.08.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Приватної організації «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» надійшли заява та клопотання надати оцінку обставинам, які потребують уваги суду.
15.08.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Приватної організації «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» надійшли доповнення до відзиву.
У підготовче засідання 15.08.2018 з'явилися представники Приватної організації «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами», відповідача та третьої особи.
Представник позивача у підготовче засідання 15.08.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
В підготовчому судовому засіданні 15.08.2018 присутніми представниками учасників справи надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2018 було закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті, розпочато розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні та призначено судове засідання на 07.09.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 виправлено описку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 15.08.2018 у справі №910/6558/18.
У судове засідання 07.09.2018 з'явилися представники організації, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і суміжних прав, відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, та надали свої пояснення по суті спору.
Представник Приватної організації «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» підтримав позовні вимоги повністю.
Представник відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.
Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
В судовому засіданні 07.09.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які посилається позивач на підтвердження позовних вимог, а відповідач на підтвердження заперечень на позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.
24.01.2014 року між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (Організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна» (Видавник) було укладено Договір №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами, умовами якого передбачено, що видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п. 9.2 Договору у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації, а також вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав Видавника, за умов отримання попередньої згоди Видавника.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє безстроково (п. 12.1 договору).
На виконання умов Договору №АВ-24012014/01 від 24.01.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна» надано:
- декларацію №348 від 01.05.2017 року щодо музичних творів, майнові права на які передані в управління організації, а саме: назва твору - «IT AIN'T ME», виконавець - KYGO Ц SELENА GOME, публічне виконання 11,60%.
Також 01.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ворнер/Чаппелл» (Видавник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна» (Субвидавник) було укладено Ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д.
Видавник надає субвидавнику право на використання протягом строку на території способами, вказаними в договорі, всіх творів, що входять до каталогу видавника, за виключенням Продакшн Музики (п. 2.1. договору).
Згідно з пунктом 8.2. договору, субвидавник вправі в досудовому порядку забезпечити дотримання і захищати всі права на 11 творів на території або від свого імені або від імені видавника без отримання попереднього погодження видавника, субвидавник не вправі ініціювати від свого імені та/або від імені видавника судові процеси відносно любих творів без отримання попереднього письмового погодження видавника.
Як вбачається з додатків №1 та №1/2 до Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 року, сторони підтверджують, що станом на 01.05.2017, згідно до договору №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 видавник передав субвидавнику право на використання творів, зокрема IT AIN'T ME- KYGO Ц SELENА GOMES. Крім того, вказаним додатком №1 видавник наділив субвидавника правом звернення до суду відповідно до діючого в Україні законодавства з метою захисту порушеного права. Також видавник погодився з правом субвидавника доручати судове представництво ПО "ОКУАСП" (код 37396151) на основі договору про управління майновими авторськими правами.
Як зазначає Приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами», Актом фіксації №56/09/17 від 25.09.2017 року, складеного представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами та відеозаписом публічного виконання на відеокамеру було встановлено, що у приміщенні магазину «АЛЛО», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 21 а, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЛО», вільно розповсюджувались (публічно виконувались) музичні твори за допомогою колонок для фонового озвучення приміщення закладу і наявної в закладі побутової аудіо техніки, серед яких твори під назвою:
- IT AIN'T ME у виконанні KYGO Ц SELENА GOMES.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» зазначає, що використання відповідачем вищевказаного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами п. «а», статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
В обґрунтування заперечень на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» у відзиві зазначає, що Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» не доведено належності позивачу виключного авторського права на спірні музичні твори, виключного права дозволяти використання вказаних музичних творів та відповідно права на їх захист, тощо, також відповідачем зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» має правову підставу на використання музичного твору «IT AIN'T ME» у виконанні KYGO & SELENА GOMES, крім того, як зазначає відповідач, позивачем не надано свідоцтва на музичні твори, яке б підтвердило передачу майнових авторських прав на спірний музичний твір від автора до позивача.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватної організації «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях.
Цією ж статтею встановлено що публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.
Відповідно до п.3 ст.426 Цивільного кодексу України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Враховуючи приписи Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.
2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 Цивільного кодексу України).
Аналогічна правова позиція міститься у п.29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності».
Відповідно до ст.45 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами, зокрема, через організацію колективного управління.
Частиною 1 ст.47 Закону передбачено, що суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління.
Згідно з ч.4 ст.47 Закону України «Про авторське право і суміжні права» організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів. Організації колективного управління можуть доручати на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями управляти на колективній основі за кордоном майновими правами українських суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі й про взаємне представництво інтересів.
Згідно з підпунктом «г» ч.1 ст.49 Закону України «Про авторське право і суміжні права», організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.
Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.
У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.
Відповідно до п.49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо в організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.
Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України «Про авторське право і суміжні права» - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.
Як встановлено судом, 24.01.2014 року між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (Організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна» (Видавник) було укладено Договір №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами, умовами якого передбачено, що видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору.
01.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ворнер/Чаппелл» (Видавник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна» (Субвидавник) було укладено Ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д.
Згідно зі ст.1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
Частинами 1 та 4 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст.640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
До майнових прав інтелектуальної власності на твір, відповідно до ст.440 Цивільного кодексу України, відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Як передбачено ст.1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Відповідно до ч.3 ст.15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання творів.
Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», використанням твору в силу статті 441 Цивільного кодексу України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
За приписами статей 48 і 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.
Водночас, суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.
Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.
За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону України «Про авторське право і суміжні права», що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.
Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права.
Відповідно до п.30.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», ліцензійний договір про надання дозволу на використання творів та/або об'єктів суміжних прав вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (строку дії договору; способу використання твору; території, на яку поширюється право, що надається; інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди). Способи використання твору наведені (не вичерпно) у статті 441 Цивільного кодексу України та статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст.76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що на час здійснення фіксації Договір №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014 року та Ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 року, були нечинними або визнані судом недійсними у встановленому законом порядку. А тому відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Крім того, Суд зазначає, що договір, на підставі якого правовласник отримав заявлені права, які в наступному передані в колективне управління Організації колективного управління авторськими та суміжними правами, підтверджує наявність у правовласників відповідних прав.
За таких підстав, Суд приходить до висновку, що Організація на підставі договорів про управління майновими авторськими правами наділена повноваженнями на управління майновими правами суб'єкта авторського права - позивача у справі, зокрема, щодо спірного музичного твору та, відповідно, правом на звернення з позовом до суду в інтересах позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №910/6037/16.
В обґрунтування заперечень на позовну заяву Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» додано до матеріалів справи Договір доручення №У-2009/11 від 05.11.2009, яким передбачено, що в порядку та на умовах визначених цим Договором довіритель (Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЛО») доручає, а повірений (Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Рітейл») зобов'язується від імені і за рахунок Довірителя вчинити наступні юридичні дії: виплатити від імені довірителя винагороду і отримати дозвіл, через будь-яку організацію колективного управління та/або правовласника, на використання музичних творів, фонограм та зафіксованих у них виконань, шляхом їх публічного виконання у приміщеннях довірителя, перелік яких міститься у додатках до цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа Рітейл» та Об'єднанням підприємств «Українська ліга музичних прав», що діє за дорученням Асоціації «Дім авторів музики в Україні» був укладений договір про виплату винагороди (роялті), яким передбачено, що Ліга надає Компанії дозвіл на використання способом публічного виконання в приміщеннях Компанії перелік та адреси яких містяться у відповідних Додатках до Договору, музичних творів, фонограм, відеограм, їх примірників, зафіксованих у фонограм виконань музичних творів, які охороняються відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» та визначені у відповідних додатках до цього Договору, а Компанія зобов'язується сплачувати Лізі винагороду (роялті) за таке використання у порядку, строки та розмірі згідно умов цього Договору (п.1.1. Договору).
Відповідно до п.3.1.3. зазначеного Договору Ліга гарантує Компанії, що на законних підставах та у належному обсязі володіє повноваженнями на колективне управління майновими правами на Фонограми, на які надається дозвіл відповідно до цього Договору, що використання Компанією фонограм згідно з Договором не призведе до порушення прав третіх осіб, що Компанія може використовувати Фонограми на підставі цього Договору без отримання будь-яких додаткових дозволів від третіх осіб та без здійснення будь-яких додаткових виплат на користь третіх осіб.
При цьому, відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, не надано жодних документів, на підтвердження того, що Об'єднання підприємств «Українська ліга музичних прав», що діє за дорученням Асоціації «Дім авторів музики в Україні» має право дозволяти/забороняти використовувати способом публічного виконання вказаний музичний твір, які Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» просить Приватну організацію «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» надати на підтвердження передачі майнових авторських прав на спірний музичний твір.
Згідно із позицією Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №908/364/17 саме особа, яка здійснює господарську діяльність у закладі несе відповідальність за додержання в ньому вимог закону щодо охорони права на об'єкти інтелектуальної власності.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону при використанні ним твори та/або об'єкти суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 Цивільного кодексу України).
Аналогічна правова позиція викладене в Постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №910/4461/17.
З приводу тверджень відповідача щодо того, що позивачем не надано свідоцтва на музичні твори, яке б підтвердило передачу майнових авторських прав на спірний музичний твір від автора до позивача, Суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, 24.01.2014 року між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (Організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна» (Видавник) було укладено Договір №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами, умовами якого передбачено, що видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору.
На виконання умов Договору №АВ-24012014/01 від 24.01.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна» надано:
- декларацію №348 від 01.05.2017 року щодо музичних творів, майнові права на які передані в управління організації, а саме: назва твору - «IT AIN'T ME», виконавець - KYGO Ц SELENА GOME, публічне виконання 11,60%.
За наведених обставин Організація на підставі вказаного вище Договору та відповідно до декларації №348 від 01.05.2017 року наділена повноваженнями на управління майновими правами суб'єкта авторського права - позивача у справі, зокрема щодо музичного твору -«IT AIN'T ME» у виконанні KYGO Ц SELENА GOMES.
А отже, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» є не доведеними.
В обґрунтування заперечень на позовну заяву Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» також зазначено, що:
1. Доданий до позовної заяви акт фіксації №56/08/17 від 25.09.2017, відеозапис від 25.09.2017 є неналежними доказами;
2. Заявлений позивачем розмір компенсації є необґрунтованим.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
З проведеного відеозапису достовірно вбачається, що такий запис проводився у приміщенні Магазині «АЛЛО», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 21 а, в якому зафіксовано звучання музичного твору під назвою «IT AIN'T ME» у виконанні KYGO Ц SELENА GOMES.
З вищенаведеного Суд дійшов висновку, що наданий Організацією відеозапис здійснювався у приміщенні магазину «АЛЛО», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 21, в якому господарську діяльність здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЛО», та доводить факт використання Відповідачем вказаного вище музичного твору.
Також Суд зазначає, що Приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» мала право провести відеофіксацію, з огляду на положення пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. N 71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань», за яким суб'єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.
В матеріалах справи наявна довіреність №31/12/165/1 від 31.12.2016 року, видана генеральним директором Приватної організації «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» на ім'я Чередніченка Є.І. зі строком дії до 31.12.2017 року з правом виявляти незаконне використання творів, управління якими здійснює Організація, та здійснювати фіксацію, підписувати відповідний акт. Також Акт фіксації, який не підписаний Відповідачем, не містить доказів того, що фіксація здійснювалась неуповноваженим представником Організації, а повноваження щодо здійснення перевірки права на здійснення фіксації фактів порушень належить саме Приватній організації «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами», а не Відповідачу.
Враховуючи викладене, акт фіксації №56/08/17 від 25.09.2017, відеозапис від 25.09.2017 є належними доказами.
Статтею 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.
При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.
Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.
Так, у пункті 42 постанови пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 №5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.
Пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.
Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
У абз. 9 ч. 2 ст. 52 України «Про авторське право і суміжні права» зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пп. «г» п. 2 ст. 52 Закону № 3792-XII межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Таким чином, з огляду на розмір заявлених позовних вимог і встановленого законом мінімального розміру компенсаційних заходів, спрямованих на захист майнових прав суб'єктів авторського права, за наявності встановленого порушення стягненню підлягає сума у розмірі не менше 10 мінімальних заробітних плат на користь кожного із власників майнових прав на використані твори.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 3-994гс15.
Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» заявлено вимогу про стягнення з відповідача 223 380,00 грн компенсації (60 мінімальних заробітних плат за факт порушення стосовно одного об'єкту (музичного твору).
Як вбачається з матеріалів справи, Приватна організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» суму компенсації у розмірі 223 380,00 грн, яка вираховується за формулою:
1(один музичний твір) Х 60(мінімальних заробітних плат) Х 3 723,00 (розмір мінімальної заробітної плати) = 223 380,00 грн.
Відповідно до абзацу 3 підпункту 51.3. пункту 51 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», у визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
Однак, Вищий господарський суд України у листі від 06.07.2017 № 07-01-11/1085/17 зазначив наступне.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
Наразі такі зміни до Закону не внесені. Водночас виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки «інших виплат», про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначені компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.
Отже, при визначені розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1 600, 00 грн.
Разом з тим, Суд вважає визначений Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» розмір компенсації необґрунтовано завищеним.
Так, Організацією належними засобами доказування доведено факт порушення Відповідачем майнових прав суб'єкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, але належним чином не обґрунтувано співвідношення розміру визначеної ним компенсації за порушення авторського права з розміром завданої неправомірним використанням об'єктів авторського права шкоди, що може бути визначена з урахуванням розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення тощо.
За таких обставин, вимога Приватної організацієї «Організація колективного управління авторськими і суміжними правам» в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю компенсації підлягає задоволенню частково у розмірі 16 000,00 грн за розрахунком: один об'єкт інтелектуальної власності * 10 мінімальних заробітних плат * 1600 грн. 00 коп. (1*10*1600,00 = 16 000,00 грн), за порушення майнових авторських прав за використання без дозволу об'єкта правового захисту музичного твору - IT AINT ME у виконанні KYGO&SEьстю GOMEZ.
За таких підстав, Суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги Приватної організації «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» про виплату компенсації у зв'язку з порушенням майнових авторських прав є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» про відшкодування інших судових витрат, суд відзначає наступне.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. (ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» додає попередній розрахунок суми судових витрат, з яких 21 200,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу. При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» додає платіжне доручення №2677, яким оплачено послуги адвоката в розмірі 34 504,00 грн, що включають також вартість сплачених авіаквитків: за переліт Дніпро-Київ/Київ-Дніпро для участі в судовому засіданні в Господарського суді м.Києва, що відбулося 20.06.2018 в розмірі 6 754,00 грн, за переліт Дніпро-Київ/Київ-Дніпро для участі в судовому засіданні в Господарського суді м.Києва, що відбудеться 11.07.2018 в розмірі 6 550,00 грн,
Також 15.08.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» подано клопотання про додаткові витрати на проїзд для участі в судових засіданнях, а саме подано копії квитків на підтвердження витрат на проїзд, а саме: для участі в засіданні 08.08.2018 в сумі 771,08 грн та для участі в засіданні 15.08.2018 в сумі 630,41 грн.
Враховуючи пропорційність зазначених вище витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а також факт часткового задоволення позовних вимог Приватної організації «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна», суд дійшов висновку відмовити у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» щодо відшкодування витрат на сплачені авіаквитки, та стягнути з Приватної організації «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» пропорційно задоволеним вимогам судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1 518,49 грн та 1401,49 грн інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Приватної організації «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» про виплату компенсації у зв'язку із порушенням майнових прав суб'єктів авторського права задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» (49044, м.Дніпро, вул.Барикадна, 15-А, код ЄДРПОУ 30012848) на користь Приватної організації «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» (код ЄДРПОУ 37396151, п/р І 26001010052453 в AT «Укрексімбанк» м. Києва, МФО 322313) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна» (01024, Україна, м.Київ, вул. Лютеранська, 15А, прим.18, код ЄДРПОУ 39019265) 16 000 (шістнадцять тисяч) грн 00 коп компенсації за порушення майнових авторських прав за використаний без дозволу об'єкта правового захисту - музичний твір «IT AINT ME» у виконанні KYGO&SEьвід GOMEZ.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» (49044, м.Дніпро, вул.Барикадна, 15-А, код ЄДРПОУ 30012848) на користь Приватної організації «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» (код ЄДРПОУ 37396151, п/р І 26001010052453 в AT «Укрексімбанк» м. Києва, МФО 322313) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна» (01024, Україна, м.Київ, вул. Лютеранська, 15А, прим.18, код ЄДРПОУ 39019265) судовий збір у розмірі 240(двісті сорок) грн 00 коп.
4. Стягнути з Приватної організації «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» (код ЄДРПОУ 37396151, п/р І 26001010052453 в AT «Укрексімбанк» м. Києва, МФО 322313) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна» (01024, Україна, м.Київ, вул. Лютеранська, 15А, прим.18, код ЄДРПОУ 39019265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» (49044, м.Дніпро, вул.Барикадна, 15-А, код ЄДРПОУ 30012848) судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1 518 (одна тисяча п'ятсот вісімнадцять) грн 49 коп та 1401 (одна тисяча чотириста одна) грн 49 коп інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
5. В іншій частині позову відмовити.
6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 18.09.2018
Суддя О.Є.Блажівська