ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.09.2018Справа № 910/6112/18
За позовом Акціонерного товариства "Сбербанк"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Імпорт"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісентіс"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроальянс Ріалті"
провизнання недійсними договорів.
Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Ярмоленко С.М.
Представники сторін:
від позивача:Кирищук Р.П. - представник за довіреністю;
від відповідача-1: від відповідача-2: від відповідача-3:не з'явився; не з'явився; не з'явився.
Акціонерне товариство "Сбербанк" (надалі - АТ "Сбербанк", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Імпорт" (надалі - ТОВ "Захід Імпорт", відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісентіс" (надалі - ТОВ "Дісентіс", відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроальянс Ріалті" (надалі - ТОВ "Євроальянс Ріалті", відповідач-3) про:
- визнання недійсним договору № 080616/01 від 08.06.2016, укладеного між ТОВ "Захід Імпорт" та ТОВ "Дісентіс" про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу товарів № 30/03 від 05.05.2011;
- визнання недійсним договору поруки від 13.07.2016 укладено між ТОВ "Євроальянс Ріалті" та ТОВ "Дісентіс".
Разом із позовною заявою позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 08.06.2018.
04.06.2018 через канцелярію суду від відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній вказує на те, що позивачем не наведено жодного правового обґрунтування щодо підстав для визнання недійсним договору поруки від 13.07.2016, позивачем не доведено, в чому саме полягають несприятливі для нього наслідки, які сталі результатом укладення оскаржуваних договорів, а тому вимога про визнання договору №080616/01 недійсним у зв'язку з його фіктивністю не обґрунтована нормами чинного законодавства та не підлягає задоволенню.
06.06.2018 на виконання вимог ухвали суду позивач надав додаткові пояснення щодо визнання недійсними спірних правочинів, вказуючи на те, що внаслідок укладання договорів було цілеспрямовано створено штучну кредиторську заборгованість в обсязі, достатньому для реалізації процедури фіктивного банкрутства щодо ТОВ "Євроальянс Ріалті", з метою подальшого ухилення зазначеної особи від сплати кредитних зобов'язань перед позивачем, а також позивач надав заяву про уточнення клопотання про витребування доказів.
08.06.2018 позивач надав відповідь на відзив відповідача-3, у якій вказує на те, що відповідачем-3 не надано доказів на підтвердження доводів, викладених у відзиві, зокрема - копій оскаржуваних договорів, а також документів, що підтверджують виконання зобов'язань за спірними договорами, що свідчить про їх фіктивність, а окрім того, позивач вказує на відсутність у відповідача-3 заперечень щодо доводів про фіктивність спірного договору поруки, а тому слід вважати, що відповідач-3 погоджується з вказаними доводами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2018 клопотання позивача про витребування доказів задоволено частково та відкладено підготовче судове засідання на 06.07.2018.
27.06.2018 року відповідач-3 на виконання вимог ухвали суду надав належним чином завірену копію договору поруки від 13.07.2016, укладеного між ТОВ "Євроальянс Ріалті" та ТОВ "Дісентіс".
06.07.2018 позивач надав додаткові пояснення по справі, а також звернувся із заявою про часткову зміну позовних вимог у справі №910/6112/18, з якої вбачається, що останній просить викласти пункт 3. прохальної частини позовної заяви в наступній редакції:
« 3.Визнати недійсним Договір поруки від 21.07.2016 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроальянс Ріалті та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дісентіс". Решту позовних вимог залишити без змін.»
Розглянувши заяву позивача про часткову зміну позовних вимог, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що вищевказана заява позивача є заявою про зміну предмета позову та відповідає вимогам, встановленим ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).
Одночасно, позивач на підставі ст. ст. 42, 46 ГПК України повторно звернувся з клопотання про витребування у ТОВ "Захід Імпорт" , ТОВ "Дісентіс" та ТОВ "Євроальянс Ріалті" оригіналів для огляду наступних документів:
- договору купівлі-продажу товарів №30/03 від 05.05.2011, що укладений між ТОВ "Захід Імпорт" та ПП "Ресурс-Імпорт" та додаткові договори до нього;
- договору №080616/01 від 08.06.2016, що укладений між ТОВ "Захід Імпорт" та ТОВ "Дісентіс" про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу товарів №30/03 від 05.05.2011 та додаткові договори до нього;
- договору поруки від 21.07.2016, що укладений між ТОВ "Євроальянс Ріалті" та ТОВ "Дісентіс" та додаткові договори до нього.
Суд зазначив, що дане клопотання було розглянуто судом, та знайшло своє відображення в ухвалі Господарського суду міста Києва від 08.06.2018.
06.07.2018 позивачем надано додаткові пояснення, у яких він зазначає, що між ТОВ "Євроальянс Ріалті" та ТОВ "Дісентіс" було укладено два договори поруки, які датовані 13.07.2016 та 21.07.2016 та даний факт зумовлено тим, що п. 5.1. договору поруки від 21.07.2016 містить третейське застереження, що у свою чергу, стало підставою для звернення до третейського суду та це свідчить про фіктивність договорів. Також позивач вказує на те, що на підтвердження поставки за договором купівлі-продажу товарів № 30/03 від 05.05.2011 відсутні податкові накладні, зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, що свідчить про те, що даний договір, як і спірні договори укладено без наміру досягнення правових наслідків, що обумовлені ними.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 06.07.2018 повторно витребувано у відповідачів вищенаведені докази та відкладено підготовче судове засідання на 27.07.2018.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 справу №910/6112/18 призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.08.2018.
13.08.2018 від відповідача-3 до суду надійшли додаткові пояснення, у яких він вказує на те, що доводи про невиконання відповідачем-1 свого обов'язку за оспорюваним договором відступлення щодо оплати вартості відступлення свідчить про його фіктивність є безпідставними та лише суб'єктивною думкою позивача, що не підтверджується жодним положенням законодавства, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків. Також відповідач-3 вказує на те, що відсутнє порушення законних інтересів позивача укладенням оспорюваного договору поруки, так само як і договору відступлення та договору купівлі-продажу, що є також підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач-1 та відповідач-2 не скористалися своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.09.2018.
11.09.2018 позивачем через канцелярію суду надано додаткові пояснення, у яких останній вказує на те, що позивачем неодноразово подавалися клопотання про витребування у відповідачів оспорюваних договорів та доказів їх виконання, водночас відповідачами не спростовано твердження позивача про те, що оспорювані правочини є фіктивними, як і не доведено обставини, щодо виконання сторонами даних договорів, а окрім того, позивач вказує на те, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.07.2018 відкрито провадження у справі № 908/1152/18 про банкрутство ТОВ "Євроальянс Ріалті", яку позивачем оскаржено в апеляційному порядку.
У судове засідання, що відбулось 12.09.2018 представники відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 не з'явилися.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, оскільки відповідачів належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, суд приходить до висновку, що неявка представників відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 в судове засідання 12.09.2018 не перешкоджає розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 12.09.2018, відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
05 травня 2011 року між TOB "Захід Імпорт" (за договором - Продавець) та Приватним підприємством "Ресурс-Імпорт" (за договором - Покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів №30/03, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах, визначених цим договором товар (вживаний одяг), загальна сума договору визначається як сума всіх видаткових накладних, підписаних сторонами протягом терміну дії даного договору, кількість товару, а також ціна одиниці товару визначаються сторонами у накладних, що є невід'ємною частиною даного договору (п. п. 1.1., 2.1 даного договору).
При цьому, як встановлено судом під час розгляду справи № 978/627/18 за розглядом заяви ТОВ "Дісентіс" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Харвест Груп" у справі №3/1-3/3-18 за позовом ТОВ "Дісентіс" до ТОВ "Євроальянс Ріалті", Приватного підприємства "Ресурс-Імпорт", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ТОВ "Захід Імпорт", про стягнення заборгованості, згідно видаткової накладної №РН -0000308 від 28.05.2012, відповідно до умов договору поставлено товар на суму 783 977, 77 грн.
08 червня 2011 року між Сторонами за договором купівлі-продажу товарів №30/03 було укладено Додаткову угоду №1, відповідно до умов якої Сторони договору виклали п. 8.1 Договору в новій редакції (третейське застереження), зокрема у пункті 1 якої сторони досягли згоди щодо викладення п. 8.1 договору купівлі продажу товарів №30/03 в наступній редакції: « 8.1. Усі спори, розбіжності або претензії, які виникають між сторонами із цього договору або у зв'язку з ним, в тому числі, але не обмежуючись: що стосуються його укладання, виконання, порушення (невиконання та/або неналежного виконання), припинення, дійсності/недійсності, розірвання, повернення сплачених коштів, тощо вирішуються шляхом переговорів. Спори, що сторони не можуть врегулювати шляхом переговорів, передаються для остаточного врегулювання на розгляд постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Харвест Груп» (зареєстровано Головним управлінням юстиції у Харківській обл. 29.12.2009, свідоцтво №26 ПТС). Розгляд суду буде здійснюватись у відповідності до Закону України «Про третейські суди» та Регламенту Третейського суду. Місцезнаходженням Третейського суду є місцезнаходження Асоціації «Харвест Груп», а саме: Харківська обл., Харківський р-н, смт. Бабаї, пров. Червоних партизанів, б. 1-А. Проведення третейського розгляду відбуватиметься: Харківська обл., Харківський р-н, смт. Бабаї, пров. Червоних партизанів, б. 1-А.». Інші умови договору купівлі продажу товарів №30/03 від 05.05.2011 залишаються незмінними.
08 червня 2016 року між ТОВ "Захід Імпорт" (за договором - Первісний кредитор) та ТОВ "Дісентіс" (за договором - Новий кредитор) укладено договір №080616/01 відступлення права вимоги грошових зобов'язань за договором купівлі продажу товарів №30/03 від 05.05.2011, п.1.1 якого встановлено, що Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги грошових зобов'язань, що належать первісному кредитору на праві власності, та стає кредитором за зобов'язаннями Приватного підприємства "Ресурс-Імпорт" (боржника), що випливають з договору купівлі-продажу товарів від 05.05.2011 №30/03.
05.03.2018 між тими ж сторонами укладена додаткова угода до договору №080616/01 відступлення права вимоги грошових зобов'язань за договором купівлі продажу товарів №30/03 від 05.05.2011, в пункті 1 якої сторони досягли згоди щодо викладення п. 7.1 договору №080616/01 в наступній редакції: « 7.1. Усі суперечки, що виникають з цього договору або у зв'язку з ним, між сторонами, з яких не було досягнуто згоди, передаються для остаточного врегулювання на розгляд Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Харвест Груп» (зареєстровано Головним управлінням юстиції у Харківській обл. 29.12.2009, свідоцтво №26 ПТС). Розгляд суду буде здійснюватись у відповідності до Закону України «Про третейські суди» та Регламенту Третейського суду. Місцезнаходженням Третейського суду є місцезнаходження Асоціації «Харвест Груп», а саме: Харківська обл., Харківський р-н, смт. Бабаї, пров. Червоних партизанів, б. 1-А. Проведення третейського розгляду відбуватиметься: Харківська обл., Харківський р-н, смт. Бабаї, пров. Червоних партизанів, б. 1-А.». Інші умови договору купівлі продажу товарів №30/03 від 05.05.2011 залишились незмінними.
13 липня 2016 року між TOB "Євроальянс Ріалті" та TOB "Дісентіс" укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель поручається перед TOB "Дісентіс" за виконання обов'язку ПП "Ресурс-Імпорт" (боржник) щодо оплати товару за договором купівлі продажу товарів №30/03 від 05.05.2011.
21 липня 2016 року між TOB "Євроальянс Ріалті" (за договором - Поручитель) та TOB "Дісентіс" (за договором - Кредитор) укладений договір поруки, у відповідності до умов якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку Приватного підприємства "Ресурс-Імпорт" (надалі іменується "боржник") щодо оплати товару за договором, передбаченим ст. 2 цього договору (основний договір купівлі-продажу товарів від 05.05.2011 №30/03). При цьому, у випадку порушення боржником обов'язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.2 договору договір поруки від 21.07.2016).
Пунктом 5.1 вказаного договору поруки від 21.07.2016 встановлено, що усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов'язані з ним, у тому числі пов'язані з дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору поруки, регулюються цим договором та відповідними нормами чинного законодавства України, а також звичаями ділового обороту, які застосовуються до таких правовідносин на підставі принципів, розумності та справедливості. Усі спори, що виникли з цього договору або пов'язані з ним, в тому числі, але не обмежуючись: що стосуються його укладення, виконання, порушення (невиконання та/або неналежного виконання), припинення, дійсності/недійсності, розірвання, тощо вирішуються шляхом переговорів. Спори, що сторони не можуть врегулювати шляхом переговорів, передаються для остаточного врегулювання на розгляд Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Харвест Груп» (зареєстровано Головним управлінням юстиції у Харківській обл. 29.12.2009, свідоцтво №26 ПТС). Розгляд суду буде здійснюватись у відповідності до Закону України «Про третейські суди» та Регламенту Третейського суду. Місцезнаходженням Третейського суду є місцезнаходження Асоціації «Харвест Груп», а саме: Харківська обл., Харківський р-н, смт. Бабаї, пров. Червоних партизанів, б. 1-А. Проведення третейського розгляду відбуватиметься: Харківська обл., Харківський р-н, смт. Бабаї, пров. Червоних партизанів, б. 1-А.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Харвест Груп" від 06.02.2018 у справі №3/1-3/1-18 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Юстстар" (надалі - ТОВ "Юридична компанія "Юстстар"). Стягнуто з ТОВ "Євроальянс Ріалті" на користь ТОВ "Юридична компанія "Юстстар" 539 550,58 грн заборгованості за договором купівлі-продажу товарів № 30/03 від 05.05.2011 та 500,00 грн витрат зі сплати третейського збору.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 заяву ТОВ "Юридична компанія "Юстстар" задоволено. Постановлено видати наказ на примусове виконання рішення третейського суду від 06.02.2018 у справі № 3/1-3/3-18.
Рішенням Третейського суду від 26.03.2018 у справі № 3/1-3/3-18 (у складі третейського судді Тоцької К.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Євроальянс Ріалті" на користь ТОВ "Дісентіс" 783 977,7 грн. основного боргу та 500 грн. третейського збору. В решті позову відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 заяву ТОВ "ДІСЕНТІС" задоволено. Видано наказ на примусове виконання рішення Третейського суду від 26.03.2018 у справі № 3/1-3/3-18. Стягнуто з ТОВ "Євроальянс Ріалті" на користь ТОВ "Дісентіс" 783 977,7 грн. основного боргу, 500 грн. третейського збору та 881 грн. витрат по сплаті судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.
7. Мотивуючи свої вимоги про визнання недійсним договору № 080616/01 від 08.06.2016, укладеного між ТОВ "Захід Імпорт" та ТОВ "Дісентіс" про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу товарів № 30/03 від 05.05.2011 та про визнання недійсним договору поруки від 13.07.2016 укладено між ТОВ "Євроальянс Ріалті" та ТОВ "Дісентіс", позивач вказує на наступні обставини:
1) Учасники справ №978/627/18 та №978/281/18 не заперечували проти задоволення заяв та видачу наказів на виконання рішень третейського суду та підтримували їх;
2) TOB «Євроальянс Ріалті» у відзиві по справі №978/627/18 зазначило про відсутність фінансової можливості виконати свої зобов'язання перед позивачем;
3) Судом в ухвалі Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2018 у справі №978/281/18 зазначено, що матеріали справи не містять доказів виконання новим кредитором (ТОВ "Дісентіс") згідно п. 2.2. договору №080616/01 від 08.06.2016 своїх обов'язків щодо сплати вартості відступлення права вимоги;
4) Станом на дату укладання спірних договорів, TOB "Євроальянс Ріалті" мав та має значні грошові зобов'язання перед позивачем на підставі кредитного договору №05-В/13/27/ЮО від 28.08.2013, іпотечного договору від 28 серпня 2013 року та договору поруки від 23 жовтня 2014 року;
5) Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду задоволено заяви TOB "Дісентіс" та TOB "Юридична компанія "ЮСТСТАР" про стягнення з TOB "Євроальянс Ріалті" на користь останніх 783 977,77 грн. та 539 550,58 грн. відповідно. Разом сума до стягнення становить 1.3 млн. грн., що згідно приписів ч. 3 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» більш ніж достатньо для порушення господарським судом справа про банкрутство TOB "Євроальянс Ріалті";
6) Наведені підстави в своїй сукупності вказують на те, що Оскаржувані договори є фіктивними, оскільки були укладені лише для виду, сторони не планували їх виконувати. Внаслідок укладення спірних договорів було цілеспрямовано створено штучну кредиторську заборгованість у обсязі, достатньому для реалізації процедури фіктивного банкрутства, з метою подальшого ухилення від сплати кредитних зобов'язань перед позивачем.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів ст. 234 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Разом з тим, положеннями ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. А отже, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду, повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання спірного договору недійсним.
Так, згідно роз'яснень п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року № 11, фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.
З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Так, договір №080616/01 відступлення права вимоги грошових зобов'язань за договором купівлі продажу товарів №30/03 від 05.05.2011, що укладений між ТОВ "Захід Імпорт" та ТОВ "Дісентіс" 08 червня 2016 року за своєю природою є договором щодо заміни кредитора у зобов'язанні по договору купівлі-продажу.
Відповідно до припису п. 1) ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За змістом положень ст. 513 та ст. 514 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Водночас, договір поруки, що укладений 21 липня 2016 року між TOB "Євроальянс Ріалті" (за договором - Поручитель) та TOB "Дісентіс" (за договором - Кредитор) за своєю правочином, що укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу.
За змістом положень ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
При цьому, частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, Сторонами, користуючись правом вільного волевиявлення та з погодженням відповідних істотних умов, було укладено договір №080616/01 відступлення права вимоги від 08 червня 2016 року, за яким ТОВ "Дісентіс" було відступлено ТОВ "Захід Імпорт" право вимоги щодо зобов'язань за договором купівлі продажу товарів №30/03 від 05.05.2011 та відповідно до договору поруки від 21 липня 2016 року, TOB "Євроальянс Ріалті" поручилося перед TOB "Дісентіс" по зобов'язанню з оплати товару за договором купівлі-продажу товарів №30/03 від 05.05.2011 за боржника (покупця за вказаним договором купівлі-продажу) - Приватне підприємство "Ресурс-Імпорт".
Відповідно до ч. 4 чт. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом
Разом з тим, доводи позивача з про те, що учасники справ №978/627/18 та №978/281/18 справ не заперечували проти задоволення заяв та видачу наказів на виконання рішень третейського суду та підтримували їх, а також про те, що зазначали про відсутність фінансової можливості виконати свої зобов'язання перед позивачем не є доказом волевиявлення Сторін що свідчить про фіктивність договору № 080616/01 від 08.06.2016 та договору поруки від 13.07.2016, а є свідченням волевиявлення Сторін щодо неможливості виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу товарів №30/03 від 05.05.2011.
Доводи позивача з приводу того, що у Єдиному реєстрі податкових накладних відсутні відповідні зареєстровані податкові накладні на підтвердження поставки за договором купівлі-продажу товарів № 30/03 від 05.05.2011, що свідчить про те, що даний договір, як і спірні договори укладено без наміру досягнення правових наслідків, які обумовлені ними є необґрунтованими, оскільки податкова накладна не є первинним документом у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а є документом, за який відповідно до приписів Податкового кодексу України, платник податку на додану вартість в Україні зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу та який засвідчує правильність відображення податкових зобов'язань та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Водночас, той факт, що відповідачами не надано доказів на підтвердження факту виконання обов'язку щодо сплати вартості відступлення права вимоги за договором № 080616/01 від 08.06.2016 не свідчить про недійсність даного договору, оскільки правовими наслідками його укладання є заміна кредитора у зобов'язанні, яку було здійснено внаслідок безпосереднього укладання договору, при цьому оплата за перехід права кредитора є питанням виконання між Сторонами грошових зобов'язань та не стосується прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Приписами ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В силу ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З приводу наявності порушеного права позивача у даній справі суд зазначає наступне.
Статтею 15 ЦК України передбачено, зокрема, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно приписів ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.
Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Оскільки правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає порушене право, а матеріалами справи не підтверджено порушення права позивача з боку відповідачів, то відсутність порушеного права позивача також є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Крім того, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
У розумінні приписів ст. 15, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Разом з тим, згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так позивач вказує на те, що станом на дату укладання спірних договорів, відповідач-3 мав та має значні грошові зобов'язання перед позивачем на підставі кредитного договору №05-В/13/27/ЮО від 28.08.2013, іпотечного договору від 28.08.2013 та договору поруки від 23.10.2014 та при цьому заборгованості, яку взяв на себе відповідач-3 внаслідок укладення спірних договорів більш ніж достатньо для порушення господарським судом справи про банкрутство відповідача-3 згідно приписів ч. 3 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
При цьому, відповідно до приписів ч. 4. т. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
З наведеного випливає, що позивач, маючи підстави вважати, що його право - порушене відповідачем-3 у випадку відкриття відносно останнього провадження у справі про банкрутство, не позбавлений наданого йому права на захист його охоронюваних законом інтересів, шляхом судового захисту своїх прав відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами обставин, на які він посилається у своїх вимогах про визнання недійсними спірних договорів, а також позивачем не доведено того, що відповідачами при укладанні спірних договорів порушене його право, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним договору № 080616/01 від 08.06.2016, укладеного між ТОВ "Захід Імпорт" та ТОВ "Дісентіс" про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу товарів № 30/03 від 05.05.2011 та про визнання недійсним договору поруки від 21.07.2016 укладено між ТОВ "Євроальянс Ріалті" та ТОВ "Дісентіс" є необґрунтованими, а тому позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, 250, ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Сбербанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Імпорт" відмовити повністю.
2. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Сбербанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісентіс" відмовити повністю.
3. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Сбербанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроальянс Ріалті" відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з п. п. 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 17.09.2018 року.
Суддя Ю.О. Підченко