ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.09.2018Справа № 910/12380/18
За заявою Фермерського господарства «Аделаїда» відокремлена садиба
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТІ Дизайн Технології»
про забезпечення позову,
Суддя Літвінова М.Є.
Без виклику представників учасників справи.
17 вересня 2018 року Фермерське господарство «Аделаїда» відокремлена садиба (далі - заявник) звернулось до господарського суду міста Києва із заявою в порядку пункту 1 частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТІ Дизайн Технології» (далі - боржник) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківський рахунок № 2600802410054 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», код банку № 300658, банківський рахунок № 26009459832 в АТ «Райффайзен банк Аваль», код банку 380805 та на всі розрахункові рахунки в банківських установах, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «АВАНТІ Дизайн Технології».
Вказана заява мотивована тим, що між заявником та боржником було укладено Договір № 220 від 26.04.2018 (далі - Договір), згідно з яким боржник продає заявнику вироби у кількості, асортименті, за цінами та за параметрами, вказаними у Специфікації (в Додатку № 1) до Договору, а також у випадку замовлення заявником, здійснює доставку, зборку, встановлення зазначених виробів, а заявник приймає вироби і роботи, сплачує їх вартість за умовами цього Договору, а також згідно додатків до даного Договору. На виконання пункту 2.4. Договору заявник перерахував боржнику авансовий внесок у розмірі 107 455, 00 грн. Проте, боржник у встановлені Договором строки вироби заявнику не поставив, у зв'язку з чим останній має намір звернутись до суду з позовом про розірвання Договору, а також стягнення сплаченого авансу та додаткової суми авансового внеску в загальному розмірі 214 910, 00 грн. При цьому, заявник вказує на те, що невжиття заходів щодо накладення арешту на всі розрахункові рахунки боржника може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Пунктом 1 частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Відповідно до частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Разом з тим, частиною 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Тобто, з аналізу вказаних вище норм процесуального права вбачається право позивача обирати підсудність справи у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можливо лише в певному місці.
Відповідно до частини 1 статті 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
У преамбулі Договору сторони визначили місце доставки виробів: м. Київ, вул. К.Малевича, буд. 48, кв. 132, тобто встановили місце виконання Договору - місто Київ.
За таких обставин, суд вважає, що подана заявником заява про забезпечення позову підсудна господарському суду міста Києва.
Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану Фермерським господарством «Аделаїда» відокремлена садиба заяву про забезпечення позову та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявні в матеріалах справи докази, суд вирішив відмовити в задоволенні означеної заяви, враховуючи наступне.
Так, положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.
Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення боржником дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення боржника від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у боржника, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Водночас, позивачем всупереч вимог частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України не надано будь-яких належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість невиконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Таким чином, за висновком суду, позивач лише формально посилається на неможливість виконання рішення суду і не наводить жодного обґрунтування наявності правових підстав (з посиланням на відповідні докази) для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на усі розрахункові рахунки відповідача.
При цьому, суд зазначає, що накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене. Господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.
Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення даної заяви про забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої позивачем заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Керуючись статтями 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-
1. Відмовити у задоволенні заяви Фермерського господарства «Аделаїда» відокремлена садиба про забезпечення позову.
2. Ухвала набирає законної сили 18.09.2018 року та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя М.Є. Літвінова