ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.09.2018Справа № 910/2030/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Логістика"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем Київ"
третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОВ-РЄА"
про визнання недійсними договорів
за заявою третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Логістика"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем Київ"
про визнання недійсним договору
за участю представників:
від ТОВ "Полірем-Логістика": Тучіна О.В., Тучін М.М.
від ТОВ "Полірем Київ": Добриніна С.О.
від ТОВ "Полірем": Тучіна О.В.
від ТОВ "ТОВ-РЄА": Добриніна С.О.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Полірем-Логістика" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем Київ" (відповідач) про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу майна від 17 лютого 2015 року укладеного між ТОВ "Полірем-Логістика" та ТОВ "Полірем Київ", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. та зареєстрованого в реєстрі за №208; та визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 27 лютого 2015 року, укладеного між ТОВ "Полірем-Логістика" та ТОВ "Полірем Київ", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. та зареєстрованого в реєстрі за №311.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що оспорювані договори укладені директором позивача з перевищенням повноважень, передбачених статутом Товариства.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі на 20.03.2018.
16.03.2018 через відділ діловодства від відповідача надійшов в відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує посилаючись на схвалення ТОВ "Полірем-Логістика" договору купівлі-продажу майна. Також у відзиві на позов, ТОВ "Полірем Київ" заявлено про застування строків позовної даності до вимог ТОВ "Полірем-Логістика".
В підготовчому засіданні 20.03.2018, на підставі ст. ст. 183, 233 ГПК України, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 03.04.2018.
В підготовчому засіданні 03.04.2018, на підставі ст. ст. 183, 233 ГПК України, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 16.04.2018.
В підготовчому засіданні 16.04.2018, згідно із ст. 181 ГПК України, судом задоволено клопотання позивача про продовження строку підготовчого провадження, продовжено підготовче засідання на 30 днів, про що постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання та у відповідності до ст. ст. 183, 233 ГПК України оголошено перерву в підготовчому засіданні до 08.05.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 відкладено підготовче засідання у справі № 910/2030/18 на 21.05.2018, в задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Логістика" про витребування доказів вих. №02-020/03/18 від 20.03.2018, вих. №01-016/04/18 від 16.04.2018, вих. №02-016/04/18 від 16.04.2018 - відмовлено, залучено до участі у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОВ-РЄА" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
08.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛІРЕМ" звернулось до суду із заявою про вступ у справу №910/2030/18 в якості третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору. В своєму позові третя особа із самостійними вимогами на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Полірем" просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27.02.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полірем-Логістика" (відповідач 1 за позовом третьої особи) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полірем Київ" (відповідач 2 за позовом третьої особи), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. та зареєстрованим в реєстрі за №311 в частині майна, що належить ТОВ "Полірем".
Позов третьої особи з самостійними вимогами мотивований тим, що ТОВ "Полірем" не надавало згоди на відчуження майна за договором купівлі-продажу майна від 27 лютого 2015 року, майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" вибуло із законного володіння ТОВ "Полірем" та його засновників, що є порушенням чинного законодавства України та згідно із ст. 203, ст. 215 ЦК України є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині майна, що належить ТОВ "Полірем".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2018 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" про вступ у справу №910/2030/18 в якості третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору до розгляду, об'єднано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" про вступ у справу №910/2030/18 в якості третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору в одне провадження з первісним позовом у справі №910/2030/18.
21.05.2018 ТОВ "Полірем-Логістика" подано до суду відзив на позовну заяву на позов третьої особи з самостійними вимогами, в якому зазначено, що позовні вимоги ТОВ "Полірем" визнаються ТОВ "Полірем-Логістика" повністю.
21.05.2018 через відділ діловодства суду від ТОВ "Полірем Київ" надійшов відзив на позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами, в якому в обґрунтування своїх заперечень на позов ТОВ "Полірем", ТОВ "Полірем Київ" посилається на те, що ТОВ "Полірем" на даний час не є власником майна про яке вказує у своєму позові. Окрім того, відповідач 2 за позовом третьої особи посилається на те, що рішеннями судів по справі 910/3496/17 встановлено, що ТОВ "Полірем-Логістика" було власником майна, що є предметом договору купівлі-продажу від 27.02.2015 та яке було передано згідно акту від 27.02.2015 до договору.
21.05.2018 через відділ діловодства суду від ТОВ "ТОВ-РЄА" надійшли пояснення щодо позову ТОВ "Полірем-Логістика", в яких ТОВ "ТОВ-РЄА" проти первісного позову заперечує посилаючись на схвалення оспорюваного договору.
В підготовчому засіданні 21.05.2018 судом задоволено клопотання третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору - ТОВ "Полірем" про розгляд справи №910/2030/18 спочатку та на підставі ст. ст. 183, 233 ГПК України оголошено перерву в підготовчому засіданні до 12.06.2018.
12.06.2018 через відділ діловодства суду третя особа з самостійними вимогами на предмет спору подала до суду відповідь на відзив, в якій вважає відзив ТОВ "Полірем Київ" необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
В судовому засіданні 12.06.2018, розглянувши клопотання ТОВ "Полірем" про витребування доказів у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (вих. № 04-21/05/18 від 21.05.18), про витребування доказів у ТОВ "Полірем Київ" (вих. № 03-21/05/18 від 21.05.18), суд відмовив в їх задоволенні, оскільки з клопотань ТОВ "Полірем" не вбачається взаємозв'язку предмету доказування у даній справі з обставинами, які можуть підтвердити докази про витребування яких заявлено ТОВ "Полірем", а наявність у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Полірем Київ" таких доказів ґрунтується на припущеннях.
Щодо клопотання ТОВ "Полірем" про зобов'язання ТОВ "Полірем Київ" та ТОВ "Полірем-Логістика" надати відповіді на запитання третьої особи з самостійними вимогами, то суд залишив вказане клопотання без задоволення, так як відповідні відмови учасників від надання відповіді відсутні, а зобов'язання учасника справи надати відповіді є правом, а не обов'язком суду.
В підготовчому засіданні 12.06.2018, на підставі ст. ст. 183, 233 ГПК України, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 10.07.2018.
В підготовчому засіданні 10.07.2018 відкладено підготовче провадження на 17.07.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання. Товариству з обмеженою відповідальністю "ТОВ-РЄА" направлено ухвалу про виклик в підготовче засідання 17.07.2018.
В підготовчому засіданні 17.07.2018 судом продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/2030/18 та відкладено підготовче провадження на 07.08.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання. Товариству з обмеженою відповідальністю "ТОВ-РЄА" направлено ухвалу про виклик в підготовче засідання 07.08.2018.
В підготовчому засіданні 07.08.2018, розглянувши клопотання ТОВ "Полірем" про витребування у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" доказів (вих. №01-07/08/18 від 07.08.2018): актів за період з 2010 року, включно по 2016 рік документальних перевірок майна і в натурі щодо наявності, стану, умов збереження і використання предмету застави, в тому числі фотографії майна ТОВ "Полірем", яке перебувало у заставі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за договором застави основних засобів №12/14/1126 від 28.12.2010 та знаходилось у приміщеннях і на території ТОВ "Полірем-Логістика" за адресою м. Київ, вул. Академіка Бутлерова. 8 (юридична адреса АДРЕСА_1) та договорів оренди приміщень ТОВ "Полірем" з ТОВ "Полірем-Логістика" за період з 2010 року, включно по 2016 рік, на підтвердження перебування частини заставного майна ТОВ "Полірем" за договором застави основних засобів № 12/14/1126 від 28.12.2010 за адресою м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 8, суд встановив наступне.
Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (ч. 1 ст. 81 ГПК України).
У відповідності до частини 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Враховуючи наведене, з огляду на характер спору у даній справі, з заявленого ТОВ "Полірем" клопотання не вбачається, що визначені заявником документи можуть вплинути на встановлення обставин, що входять до предмету спору у даній справі. Крім того, заявником належним чином не обґрунтовано обставин неможливості подати відповідне клопотання разом з позовом третьої особи із самостійними вимогами.
З урахуванням наведеного, суд відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "Полірем" про витребування у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" доказів (вих. №01-07/08/18 від 07.08.2018).
З приводу усних пояснень представника ТОВ "Полірем" щодо потреби здійснити виклик свідка ОСОБА_7, то суд зазначає, що обставини наведені у ч. 1 ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, для виклику зазначеної особи в судове засідання як свідка відсутні, а вказана вище заява свідка на у вирішенні даного спору буде оцінена судом у відповідності до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
В підготовчому засіданні 07.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/2030/18 до розгляду по суті на 06.09.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.
06.09.2018 через відділ діловодства суду від ТОВ "Полірем-Логістика" надійшли пояснення та клопотання про долучення доказів на підтвердження надання правової допомоги та вирішення питання про судові витрати.
06.09.2018 через відділ діловодства суду від ТОВ "Полірем" надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження надання правової допомоги та вирішення питання про судові витрати.
В судовому засіданні 06.09.2018 представник ТОВ "Полірем-Логістика" надав пояснення по суті первісного позову, просив суд позовні вимоги задовольнити, позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору підтримав.
Представник ТОВ "Полірем" надав пояснення по суті позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представник ТОВ "Полірем Київ" проти первісного позовну ТОВ "Полірем-Логістика" та позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" заперечив, надав пояснення по суті заперечень.
Представник ТОВ "ТОВ-РЄА" проти первісного позову ТОВ "Полірем-Логістика" заперечив.
В судовому засіданні 06.09.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
В обґрунтування заявленого позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полірем-Логістика" (позивач за первісним позовом) зазначає, що у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Логістика" на підставі дублікату-договору купівлі-продажу від 09.10.2002 знаходиться майно (склад мокрого зберігання площею 313,9 кв.м, резервуари (4 шт.) та рампа площею 421,1 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Бутлерова Академіка, будинок 8.
17.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полірем-Логістика" як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полірем Київ", як покупцем, укладено попередній договір купівлі-продажу майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 17.02.2015, за реєстровим номером № 208, відповідно до умов якого сторони погодили, що зобов'язуються укласти між собою договір купівлі-продажу наступного майна: будівлю мокрого зберігання літ. "Г" загальною площею 735 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бутлерова Академіка, 8; 306 одиниць основних засобів згідно додатку № 1 до договору. Нежитлова будівля, зазначена вище і основні засоби у кількості 306 одиниць будуть придбані покупцем після закінчення продавцем погашення заборгованості перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та зняття обтяжень/іпотек/застав за кредитом ТОВ "Полірем" та/або ТОВ "Полірем- Центр" (що були накладені на підставі договору іпотеки № 010/02-01/03/159/1 від 14.07.2006 та до договору застави основних засобів № 12/14/1130 від 28.12.2010).
Відповідно до п. 4, п. 5 попереднього договору, оплата майна здійснювалась в гривнях шляхом безготівкового авансового платежу до дати укладання основного договору купівлі-продажу.
27.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полірем-Логістика" в особі директора ОСОБА_6 як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полірем Київ" як покупцем було укладено договір купівлі-продажу, у відповідності до ст. 1 якого продавець передає (продає), а покупець за ціною та за умовах, передбачених цим договором приймає у власність (купує) належне продавцю на праві приватної власності наступне майно:
- будівля складу мокрого зберігання вапна, літ. "Г" загальною площею 735 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бутлерова Академіка, 8 (вісім). До будівлі входить склад мокрого зберігання площею 313,9 кв.м., резервуари (4 шт.) та рампа площею 421,1 кв.м. (загальною вартістю - 1 200 000 грн.);
- основні засоби у кількості 309 одиниць згідно додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору (загальною вартістю 100 000 грн.) (далі все разом - об'єкт).
Відповідно до пункту 1.4. договору, визначене в п. 1.2 цього договору нерухоме майно належить продавцю на праві власності на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 23.02.2015, виданого ОСОБА_8, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 71 (сам договір купівлі - продажу було посвідчено Чуйко А.О. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 09.10.2002 за реєстр. № 3277 і зареєстровано Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 25.02.2003 в реєстрову книгу № 70п-111 за реєстровим номером: 5609-п). Право власності на майно зазначене в п.1.2. цього договору зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності: 8891972, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 585583580000, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого державним реєстратором Михайленком С.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27.02.2015, за індексним номером витягу: 34291626.
Згідно із п. 2.1, 2.2 договору купівлі-продажу від 27.02.2015, ціна (вартість) об'єкту за договором за домовленістю сторін встановлюється в розмірі 1300000,00 грн., ринкова вартість майна підтверджена висновком суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "Триалекс" про незалежну оцінку станом на 28.11.2014 і становить 1200000,00 грн. ціна об'єкту сплачена покупцем продавцю повністю до дати підписання договору. Сторони підтверджують, що сплата ціни (вартості) об'єкту була здійснена на підставі попереднього договору купівлі-продажу майна від 17.02.2015 за реєстр. №208 (зі змінами від 24.02.2015.)
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Логістика" ОСОБА_6, без необхідного обсягу дієздатності, зловживаючи службовим становищем, в порушення вимог Статуту, без погодження із Загальними зборами учасників ТОВ "Полірем-Логістика", уклав договори щодо відчуження основних фондів Товариства.
Позивач за первісним позовом вказує, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Полірем Київ" було відомо про відсутність прав на відчуження майна у Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Логістика".
З урахуванням наведеного, позивач за первісним позовом просить суд визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу майна від 17 лютого 2015 року укладений між ТОВ "Полірем-Логістика" та ТОВ "Полірем Київ", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. та зареєстрованого в реєстрі за №208 та визнати недійсним договір купівлі-продажу майна від 27 лютого 2015 року, укладений між ТОВ "Полірем-Логістика" та ТОВ "Полірем Київ", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. та зареєстрованого в реєстрі за №311.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Полірем" (третьою особою із самостійними вимогами щодо предмета спору) заявлено про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.02.2015, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полірем-Логістика" (відповідач 1 за позовом третьої особи) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полірем Київ" (відповідач 2 за позовом третьої особи), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. та зареєстрованим в реєстрі за №311 в частині майна, що належить ТОВ "Полірем".
Позов третьої особи з самостійними вимогами мотивований тим, що ТОВ "Полірем" не надавало згоди на відчуження майна за договором купівлі-продажу майна від 27 лютого 2015 року, майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" вибуло із законного володіння ТОВ "Полірем" та його засновників, що є порушенням чинного законодавства України та згідно із ст. 203, ст. 215 ЦК України є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині майна, що належить ТОВ "Полірем".
Так, у своєму позові ТОВ "Полірем" посилається на те, що ТОВ "Полірем-Логістика" (відповідачем 1) в порушення чинного законодавства відчужено відповідачу 2 (ТОВ "Полірем Київ") майно, яке належало на праві власності ТОВ "Полірем" та фактично знаходилося за договором оренди приміщення на виробничому майданчику ТОВ "Полірем-Логістика" за адресою м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 8 і перебувало у заставі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за договором застави основних засобів № 12/14/1126 від 28.12.2010: лінія з виробництва заповнювачів швів (поз. № 2-12 договору застави № 12/14/1126 від 28.12.2010 року інв. № 1.312, № 1.311, № 1.309, № 1.303, № 1.302, № 1.300, № 1.308, № 1.307, № 1.378, № 1.379, № 1.380) два силоси великі (для цементу) - 120 куб.м. (поз. № 29 договору застави, інв. № 1.246).
На думку ТОВ "Полірем", директор ТОВ "Полірем-Логістика" ОСОБА_6 спотворив дані та визначив за змістом додатку № 1 до договору купівлі-продажу від 27.02.2015 та акту прийому передачі до договору від 27.02.2015 замість вірної назви заставного майна за договором застави основних засобів № 12/14/1126 від 28.12.2010: два силоси для цементу - 120 куб.м. (поз. № 29 договору застави) зазначив назву - "складський модуль для приймання, відвантаження, зберігання, відгрузки сипучих матеріалів" (п/п № 2 додатку № 1 до договору від 27.02.2015 року); лінію з виробництва заповнювачів швів (поз. № 2-12 договору застави) зазначив назвою "лінія для виробництва і фасування сухих будівельних сумішей" потужність 20 т/г (п/п. № 3 додатку № 1 до договору від 27.02.2015 року).
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Логістика" та позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем", з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
У відповідності до 3 ст. 237 Цивільного кодексу України, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно із ст. 97 ЦК України, управління товариством здійснюють його органи, до яких відносяться загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
З урахуванням наведеного, юридична особа здійснює діяльність через свої органи, компетенція, порядок створення, функціонування яких визначається установчими документами юридичної особи, тобто, в даному випадку, компетенція органів управління позивача визначається його Статутом.
Згідно із п. 27 Статуту ТОВ "Полірем-Логістика", затвердженого загальними зборами учасників ТОВ "Полірем-Логістика" (протокол №31-07/2012 від 31.07.2012) (далі - Статут) директор є виконавчим органом товариства, який вирішує усі питання діяльності Товариства, крім віднесених до виключної компетенції Загальних зборів. Директор зобов'язаний сумлінно виконувати свої обов'язки та керуватись в своїх діях інтересами Товариства.
Загальні збори учасників товариства є вищим органом Товариства, який має право приймати рішення з усіх питань діяльності Товариства, в тому числі і переданих до компетенції Директора (п. 19.1., п. 20 Статуту).
Пунктом 20.15 Статуту передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників, серед інших, віднесено й попереднє затвердження правочинів (договорів, контрактів) щодо відчуження або передачі основних фондів Товариства в заставу, як для забезпечення власних зобов'язань Товариства, так і за договорами майнового поручительства за третіх осіб, незалежно від суми правочину та вартості основних фондів.
У відповідності до п. 28.2. Статуту, директор Товариства розпоряджується майном та коштами Товариства, його банківськими рахунками в межах своєї компетенції, визначеної Статутом та згідно із рішеннями загальних зборів, має право першого підпису фінансових та банківських документів.
Пунктом 28.7. Статуту передбачено, що правочини (договори, контракти), які підлягають попередньому затвердженню Загальними зборами згідно з цим Статутом, можуть бути укладені директором тільки після прийняття Загальними зборами рішення про їх затвердження, яке викладається в протоколі загальних зборів. Якщо такий правочин (договір, контракт) укладений без попереднього затвердження Загальних зборів, він є недійсним з моменту його укладення.
Як встановлено судом вище, предметом договору купівлі-продажу є будівля складу мокрого зберігання вапна, літ. "Г" загальною площею 735 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бутлерова Академіка, 8 (вісім). До будівлі входить склад мокрого зберігання площею 313,9 кв.м., резервуари (4 шт.) та рампа площею 421,1 кв.м. (загальною вартістю - 1 200 000,00 грн.) та - основні засоби у кількості 309 одиниць згідно додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору (загальною вартістю 100000,00 грн.).
З урахуванням того, що предметом договору є відчуження основних фондів ТОВ "Полірем-Логістика", то укладенню такого договору мало перебувати попереднє затвердження його Загальними зборами. Відповідні рішення Загальних зборів ТОВ "Полірем-Логістика" в матеріалах справи відстуні. Про відсутність таких рішень зазначено і в заявах свідків ОСОБА_7 від 20.03.2018 та ОСОБА_11, від 21.03.2018.
В той же час, частиною 1 ст. 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ч. 2 ст. 241 ЦК України).
В пункті 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" встановлено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов попереднього договору, 24.02.2015 о 13:38 год. Товариством з обмеженою відповідальністю "Полірем Київ" за платіжним дорученням № 224 від 24.02.2015 перерахувано позивачеві на його банківський рахунок №26001053142017, відкритий у Київське ГРУ ПАТ "Приватбанк", 1 300 000,00 грн. з призначенням платежу: "оплата за майно згідно попереднього договору купівлі-продажу майна від 17.02.2015".
Як підтверджено матеріалами справи, ТОВ "Полірем-Логістика" (позивач за первісним позовом), після отримання (зарахування на банківських рахунок) від ТОВ "Полірем Київ" грошових коштів за попереднім договором в сумі 1 300 000,00 грн., 24.02.2015 о 14:07 год. перерахував їх за платіжним дорученням № 1 від 24.02.2015 зі свого банківського рахунку № 26001053142017, відкритого у Київському ГРУ ПАТ "Приватбанк", на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", вказавши в призначенні платежу: "погашення майновим поручителем частини заборгованості кредиту (за тілом) ТОВ "Полірем-Центр" за кредитним договором № 010/42-0-1/854 від 16.12.2011".
Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, із змісту норми частини першої статті 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину.
Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 по справі №3-59гс14.
Водночас, матеріали справи не містять доказів повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Полірем-Логістика" або вчинені дій спрямованих на повернення грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "Полірем Київ" на суму 1 300 000,00 грн.
Враховуючи наведене, позивач за первісним позовом, отримавши від ТОВ "Полірем Київ" грошові кошти 1 300 000,00 грн., здійснивши як майновий поручитель погашення частини заборгованості кредиту (за тілом) ТОВ "Полірем-Центр" за кредитним договором № 010/42-0-1/854 від 16.12.2011 та не вчинивши жодних дії щодо повернення вказаних коштів відповідачу за первісним позовом, схвалив укладення директором Товариства опорюваних правочинів.
При цьому, обставини щодо укладення договору про відчуження основних фондів ТОВ "Полірем-Логістика" від імені позивача особою з перевищенням повноважень встановлювались в межах розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/3496/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Логістика" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ-РЄА", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства обмеженою відповідальністю "Полірем Київ" і Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАСТ ВЕЙ", про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2017, у задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Верховного Суду від 13 лютого 2018 року по вказані постанова апеляційної інстанції та рішення місцевого суду справі № 910/3496/17 залишені без змін.
Зокрема, в судами під час розгляду справи № 910/3496/17 встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Полірем-Логістика" вчинено дії щодо виконання договору (передано спірне майно ТОВ "Полірем Київ"), так і прийнято на виконання договору від ТОВ "Полірем Київ" грошові кошти. Судами встановлено наявність в матеріалах справи доказів належного схвалення позивачем договору, та, відповідно, відсутності підстав вважати договір таким, що не створює юридичних наслідків для сторін.
В силу приписів частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також в рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Отже, рішення судів по справах №910/3496/17 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть йому суперечити.
Враховуючи вищенаведене та з огляду на приписи ст. 75 ГПК України, викладені у рішеннях судів по справах №910/3496/17, які набрали законної сили висновки судів щодо належного схвалення позивачем правочину з відчуження основних фондів товариства.
Окрім того, за змістом попереднього договору купівлі-продажу майна, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 17.02.2015, за реєстровим номером № 208, будівля мокрого зберігання літ. "Г" загальною площею 735 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бутлерова Академіка, 8; 306 одиниць основних засобів згідно додатку № 1 до договору будуть придбані покупцем після закінчення продавцем погашення заборгованості перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та зняття обтяжень/іпотек/застав за кредитом ТОВ "Полірем" та/або ТОВ "Полірем- Центр" (що були накладені на підставі договору іпотеки № 010/02-01/03/159/1 від 14.07.2006 та до договору застави основних засобів № 12/14/1130 від 28.12.2010).
Як встановлено судом, на розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/17593/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Логістика" до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним договору про внесення змін №010/02-01/03/159/1/7 від 24 лютого 2015 року до договору застави (іпотеки) №010/02-01/03/159/1 від 14 липня 2006 року та договору від 24 лютого 2015 року про припинення (розірвання) договору застави №12/14/1130 від 28 грудня 2010 року. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 року №910/17593/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2018, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Логістика" відмовлено.
Під час розгляду даної справи, судами встановлено, що договір про припинення (розірвання) договору застави від 04.02.2015 року та договір про внесення змін №010/02-01/03/159/1/7 до договору застави (іпотеки) №010/02-01/03/159/1 посвідченого 14.07.2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. зареєстрованого в реєстрі за реєстровим №4721 від 04.02.2015 не суперечать приписам чинного законодавства України, умовам статуту ТОВ "Полірем-Логістика" та підстави для визнання їх недійсними відсутні. Зокрема, судами встановлено виконання ТОВ "Полірем-Логістика" своїх зобов'язань за договором застави та прийняття банком виконаного зобов'язання ТОВ "Полірем-Логістика", внаслідок чого між сторонами укладено договір про внесення змін №010/02-01/03/159/1/7 до договору застави (іпотеки) №010/02-01/03/159/1 посвідченого 14.07.2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. зареєстрованого в реєстрі за реєстровим №4721 від 04.02.2015 року, яким виключено зі складу іпотекодавців за договором ТОВ "Полірем-Логістика".
За таких обставин, суд вважає необґрунтованими посилання позивача за первісним позовом на передання в заставу основних фондів директором ТОВ "Полірем-Логістика" з перевищенням повноважень, а саме за відсутності попереднього погодження Загальними зборами ТОВ "Полірем-Логістика".
З огляду на викладене вище, суд прийшов до висновку про належне схвалення ТОВ "Полірем-Логістика" оспорюваних правочинів, та відповідно відсутності підстав для визнання таких правочинів недійсними.
При цьому, наявні в матеріалах справи заяви свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_11 не спростовують встановлених вище судом обставин та не приймаються судом в якості належних і достатніх доказів.
З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про відсутність достатніх підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними.
Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених ТОВ "Полірем-Логістика" вимог про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу майна від 17 лютого 2015 року укладеного між ТОВ "Полірем-Логістика" та ТОВ "Полірем Київ", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. та зареєстрованого в реєстрі за №208; та визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 27 лютого 2015 року, укладеного між ТОВ "Полірем-Логістика" та ТОВ "Полірем Київ", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. та зареєстрованого в реєстрі за №311.
Відповідачем за первісним позовом було заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності до позовних вимог ТОВ "Полірем-Логістика".
Натомість, позивач ТОВ "Полірем-Логістика" зазначає, що про порушення свого права довідався з ухвал слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 02.06.2017 у справах №754/6746/17.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, яку відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов'язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" проти Росії").
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування ним матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
За вимогами про визнання недійсними попереднього договору від 17.02.2015 та договору купівлі-продажу від 27.02.2015 суд вважає, що днем початку перебігу позовної давності для позивачів слід вважати день вчинення правочину.
З огляду на надані сторонами пояснення, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів відповідача про те, що має місце пропуск позивачем строку на звернення до суду з вимогою про визнання недійсними попереднього договору від 17.02.2015 та договору купівлі-продажу від 27.02.2015.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013).
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 27.05.2014 у справі № 3-23гс14.
Таким чином, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.
Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог ТОВ "Полірем-Логістика" відмовлено з підстав його необґрунтованості, суд не застосовує при цьому позовну давність та наслідки її спливу, оскільки позовна давність застосовується лише за наявності порушення прав особи.
Оскільки судом встановлено необґрунтованість позовних вимог, то позов не підлягає задоволенню саме з вказаних підстав.
Щодо позову третьої особи з самостійними вимогами - Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.02.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полірем-Логістика" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полірем Київ", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. та зареєстрованим в реєстрі за №311 в частині майна, що належить ТОВ "Полірем".
У відповідності до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Цивільний кодекс України не містить визначення поняття "заінтересована особа", тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом. Тобто, звернувшись з позовом у даній справі, ТОВ "Полірем" повинно доводити не тільки наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а в першу чергу - обставин за якими спірні правочини, стороною яких він не є, порушують його законні права та/або інтереси.
Так, ТОВ "Полірем" зазначає, що ТОВ "Полірем-Логістика" (відповідачем 1) в порушення чинного законодавства відчужено до відповідача 2 (ТОВ "Полірем Київ") майно, яке належало на праві власності ТОВ "Полірем" та фактично знаходилося за договором оренди приміщення на виробничому майданчику ТОВ "Полірем-Логістика" за адресою м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 8 і перебувало у заставі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за договором застави основних засобів № 12/14/1126 від 28.12.2010: лінія з виробництва заповнювачів швів (поз. № 2-12 договору застави № 12/14/1126 від 28.12.2010 року інв. № 1.312, № 1.311, № 1.309, № 1.303, № 1.302, № 1.300, № 1.308, № 1.307, № 1.378, № 1.379, № 1.380) два силоси великі (для цементу) - 120 куб.м. (поз. № 29 договору застави, інв. № 1.246).
В підтвердження наведеного, ТОВ "Полірем" стверджує, що директор ТОВ "Полірем-Логістика" ОСОБА_6 спотворив дані та визначив за змістом додатку № 1 до договору купівлі-продажу від 27.02.2015 та акту прийому передачі до договору від 27.02.2015 замість вірної назви заставного майна за договором застави основних засобів № 12/14/1126 від 28.12.2010: два силоси для цементу - 120 куб.м. (поз. № 29 договору застави) зазначив назву - "складський модуль для приймання, відвантаження, зберігання, відгрузки сипучих матеріалів" (п/п № 2 додатку № 1 до договору від 27.02.2015 року); лінію з виробництва заповнювачів швів (поз. № 2-12 договору застави) зазначив назвою "лінія для виробництва і фасування сухих будівельних сумішей" потужність 20 т/г (п/п. № 3 додатку № 1 до договору від 27.02.2015 року).
Також в підтвердження наведених обставин щодо зазначенні в акті прийому передачі до договору від 27.02.2015 іншої назви майна, ТОВ "Полірем" надана нотаріально посвідчена заява свідка учасника ТОВ "Полірем-Логістика" ОСОБА_7
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2014 у справі № 910/24368/14 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Полірем", визнано безспірні грошові вимоги ТОВ "Єдина Торгова Система-Київ" до ТОВ "Полірем" у розмірі 644 979,61 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем".
Згідно повідомлення № 30949 від 27.04.2016 про результати проведення аукціону з продажу майна ТОВ "Полірем", призначеного на 25.04.2016, опублікованого на веб-сайті Вищого господарського суду України, а також на веб-сайті Міністерства юстиції України зазначено, що аукціон з продажу майна підприємства - банкрута ТОВ "Полірем" призначений на 25.04.2016 року, визнаний такий, що відбувся. Реалізовано майно: ЛОТ М 1 Комплекс будівель та споруд з обладнанням, інвентарем, матеріальними запасами та транспортними засобами, за адресою: АДРЕСА_1. Переможець Учасник № 1 ОСОБА_12, до якого серед іншого входило майно: силоса для цементу - 120 куб.м. - 2 шт бувше у використанні, стан задовільний (поз. №29 договору застави №12/141126); каркас лінії затирок - 1 шт бувше у використанні, стан задовільний (поз. № 2 договору застави № 12/141126); пульт управління лінією затирок - 1 шт бувше у використанні, стан задовільний (поз. №3 договору застави № 12/141126); норія стрічнова НЛІ - 00.000 - 1 шт бувше у використанні, стан задовільний (поз.№ 4 договору застави № 12/141126);Бункер великий - 1 шт бувше у використанні, стан задовільний (поз. № 5 договору застави №12/141126); силос малий - фасована машина - 1 шт бувше у використанні, стан задовільний (поз. № 6 договору застави № 12/141126); фасована машина - 1 шт. бувше у використанні, стан задовільний (поз. № 7 договору застави № 12/141126); бункер під шнек - 1 шт бувше у використанні, стан задовільний задовільний (поз. № 8 договору застави № 12/141126); шнек ПШ-00.000 - 1 шт. бувше у використанні, стан задовільний задовільний (поз. № 9 договору застави № 12/141126); прискорювач змішувача - 1 шт. бувше у використанні, стан задовільний задовільний (поз. № 10 договору застави № 12/141126); змішувач - 1 шт. бувше у використанні, стан задовільний (поз. №11 договору застави № 12/141126); фільтр ФК-14 - 1 шт. бувше у використанні, стан задовільний (поз. № 12 договору застави № 12/141126). Також було реалізоване майно ЛОТ № 2 автонавантажувач G20SC-2. за адресою: АДРЕСА_1. Переможець Учасник № 1 ОСОБА_12
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи наведене, майно, а саме: два силоси для цементу - 120 куб.м. (поз. № 29 договору застави) та лінія з виробництва заповнювачів швів (поз. № 2-12 договору застави), всупереч доводам третьої особи станом на час укладення опорюваного правочину із володіння ТОВ "Полірем" не вибувало.
Окрім того, на даний час вказане майно на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ "Полірем" не належить.
Наведене спростовує посилання третьої особи про порушення прав та законних інтересів внаслідок укладення договору купівлі-продажу від 27.02.2015.
У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріали справи не містять належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів в підтвердження посилань на те, що директором ТОВ "Полірем-Логістика" ОСОБА_6 спотворено дані та визначено за змістом додатку № 1 до договору купівлі-продажу від 27.02.2015 та акту прийому передачі до договору від 27.02.2015 невірні назви заставного майна.
Обставини щодо відчуження за договором купівлі-продажу від 27.02.2015 майна, яке б належало третій особі з самостійними вимогами, Товариством з обмеженою відповідальністю "Полірем" не доведені.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи встановлені вище обставини суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Полірем" вимог, у зв'язку із чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо заявленої ТОВ "Полірем Київ" у відзиві заяви про застосування строку позовної давності до вимог третьої особи з самостійними вимогами, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Водночас, пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Таким чином, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.
Враховуючи те, що судом встановлено необґрунтованість позовних вимог ТОВ "Полірем", то позов не підлягає задоволенню саме з вказаних підстав, а тому заявлена відповідачем заява про застосування позовної давності розгляду не підлягає.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Логістика" та позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем".
Судовий збір та витрати на правову допомогу за первісним позовом та за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивачів.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Логістика" відмовити повністю.
В задоволенні позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Повний текст рішення складено та підписано: 17.09.2018.
Суддя О.В. Гулевець