ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.09.2018Справа № 910/9134/18
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС"
доПублічного акціонерного товариства "Укртелеком"
простягнення 446 540, 25 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Ярмоленко С.М.
Представники сторін:
від позивача: Кравченко Р.М. - представник за довіреністю;
від відповідача: Закуцька А.В. - представник за довіреністю.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄІС" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - відповідач) про стягнення 365 380, 38 грн основного боргу, 27 904, 43 грн інфляційних втрат, 8 528, 88 грн 3% річних, а також пені в розмірі 44 726, 56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договору на виконання ремонтно-будівельних робіт № 80D742-1545/16 від 02.11.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 17.08.2018 року.
07.08.2018 року через загальний відділ суду відповідач надав відзив на позовну заяву.
14.08.2018 року позивач на виконання вимог ухвали суду надав обґрунтований розрахунок ціни позову, а також відповідь на відзив.
У підготовчому судовому засіданні представники сторін надали усні пояснення по справі.
З огляду на те, що у судовому засіданні 17.08.2018 здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що позивач та відповідач у даному судовому засіданні зазначили, що повідомлені про наслідки закриття підготовчого засідання, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
23.08.2018 через загальний відділ діловодства суду від позивача по справі надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії акту звірки взаємних розрахунків за період з 02.11.2016-11.07.2018 з відповідачем.
У свою чергу, 28.08.2018 відповідачем було долучено заперечення, відповідно до яких ПАТ "Укртелеком" просило суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині сплати пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Безпосередньо в судовому засіданні 12.09.2018 представник позивача наполягав на задоволенні заявленого позову в повному обсязі, а представник відповідача надав пояснення по суті спору.
Судом було завершено з'ясування обставин та перевірку їх доказами, проведено судові дебати відповідно до вимог процесуального законодавства.
Наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
02.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄІС" (підрядник) та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (замовник) було укладено договір на виконання ремонтно-будівельних робіт № 80D742-1545/16, відповідно до умов якого підрядник, за окремими замовленнями замовника, зобов'язується власними силами і засобами та з використанням своїх матеріалів та матеріалів замовника на свій ризик виконати ремонтно-будівельні роботи (далі - роботи), а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх вартість.
Виконання робіт здійснюється підрядником на підставі підписаних сторонами за зразком, наведеним у Додатку № 2, замовлень (п. 1.2. договору).
Місце виконання робіт, загальні обсяги робіт, ціни на роботи з урахуванням цін на будівельні матеріали, визначені у Додатку 1. Приміщення, у якому виконуються роботи, строки виконання робіт, їх обсяг, орієнтовна вартість робіт та вартість матеріалів визначаються сторонами в окремих замовленнях (п. 1.3. договору).
Пунктом 2.1. договору передбачено, що загальна ціна договору становить 4 325 953, 90 грн без ПДВ (20%) 865 190, 78 грн, що разом складає 5 191 144, 68 грн.
Сторони також погодили, що платежі за кожним замовленням здійснюються замовником шляхом переказу коштів у гривнях в безготівковій формі на поточний рахунок підрядника. Замовник перераховує підряднику авансовий платіж у розмірі 100% вартості матеріальних ресурсів за кожним замовленням протягом 7 календарних днів з дати отримання оригіналу рахунку-фактури. Замовник оплачує вартість виконаних підрядником відповідно до замовлення робіт, за винятком раніше сплачених авансів за матеріали та вартості переданих матеріалів замовника, протягом 15 календарних днів з дати отримання оригіналу рахунку-фактури, підтвердженого актом/актами приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в), - Акт, та довідки КБ-3, підписаними сторонами за таким замовленням (п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору).
Відповідно до п. 3.7. договору, оплата за виконані роботи здійснюється замовником у строки, визначені п.п. 3.2., 3.3. договору, але не раніше реєстрації підрядником податкової накладної в ЄРПН за кожною з подій, що відповідно до вимог Податкового кодексу України пов'язана з виникненням податкових зобов'язань у підрядника.
Пунктами 4.1., 4.2. договору передбачено, що підрядник розпочинає виконання робіт після підписання обома сторонами замовлення наступного робочого дня з дня отримання коштів, визначених у п. 3.2. договору. Строк виконання робіт зазначається в замовленні та встановлюється й обраховується пропорційно 28 робочим дням на приміщення площею 200 кв. м. До замовлення в обов'язковому порядку додається детальний план-графік виконання робіт на визначений обсяг робіт.
Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє 12 місяців, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 13.1. договору).
Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, 30.12.2016 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1/1197/16 до договору, відповідно до умов якої, збільшено загальну ціну договору на 316 570, 64 грн з ПДВ та викладено п. 2.1. договору в новій редакції. Загальна ціна договору становить 5 507 715, 32 грн, інші умови договору залишили без змін.
27.12.2016 відповідно до умов п. 1.2. договору сторонами було підписано замовлення на виконання ремонтно-будівельних робіт № 1, відповідно до якого орієнтовна вартість робіт становить 825 579, 19 грн з ПДВ.
Згідно з п. 4 замовлення № 1, строк виконання робіт 32 робочих дня з дати отримання авансового платежу.
04.01.2017 замовником було перераховано на рахунок підрядника авансовий платіж в розмірі 516 694, 80 грн з ПДВ, а підрядник, відповідно, розпочав виконання робіт за договором.
25.05.2017 сторонами підписано замовлення № 2 на виконання ремонтно-будівельних робіт, орієнтовна вартість робіт за яким становить 368 378, 53 грн з ПДВ.
12.06.2017 підрядником виставлено рахунок № 12/06-1 від 12.06.2017 на оплату вартості матеріалів згідно замовлення №2 на суму 185 679, 40 грн. Таким чном, у відповідності до умов договору, замовник повинен був оплатити виставлений рахунок до 19.06.2017 включно.
Враховуючи виникнення додаткових обсягів робіт та у відповідності до п. 2.4. договору, підрядником було направлено лист вих. № 26/06-1 від 26.06.2017, в якому підрядник просив замовника погодити договірну ціну на виконання додаткових робіт та оформити і підписати замовлення № 3. До листа було додано договірну ціну та локальні кошториси. Підрядник повторно звертався до замовника з листами декілька разів, просив погодити договірну ціну та підписати замовлення №3 однак, як зазначає позивач, відповідач продовжував ігнорувати звернення підрядника.
03.08.2017 сторонами підписано замовлення №3 на виконання ремонтно-будівельних робіт № 3/823/17, орієнтовна вартість робіт за яким становить 201 107, 98 грн з ПДВ. Строк виконання робіт 15 робочих днів з дати приймання авансового платежу.
22.08.2018 замовник направив підряднику лист № 1545/16-8 відповідно до якого замовник не вбачає за потрібне сплачувати по рахунку підрядника, оскільки у рахунках вказано інше призначення платежу, ніж те, що зазначено в договорі. А також вказано, що авансовий платіж, який був внесений замовником не відпрацьований.
31.08.2017 представниками замовника та підрядника було складено та підписано ат на предмет оплати виконаних згідно фактичного виконання.
Підрядником від 01.09.2017 отримано лист вих. № 2339-вих-80D731-80D142 від 01.09.2017, відповідно до якого замовних повідомив про розірвання договору в односторонньому порядку у зв'язку з порушенням підрядником строків виконання робіт за договором.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, як зауважує позивач, що замовником не оплачено вартість виконаних за договором робіт на загальну суму 365 380, 38 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).
За вимогами 180 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. 837, 875 ЦК України.
Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що:
- за замовленням №1 підрядником було виконано роботи на суму 421 630, 09 грн, що підтверджується актами за формою №КБ-2в: за березень 2017 на суму 78 416, 04 грн; за травень 2017 від 31.05.2017 на суму 12 804, 08 грн; на суму 3 129, 36 грн; на суму 40 684, 20 грн; на суму 18 699, 36 грн; за серпень 2017 від 31.08.2017 на суму 115 250, 41 грн, на суму 96 610,28 грн; на суму 56 036, 36 грн;
- за замовленням №2 підрядником було виконано роботи на загальну суму 259 337, 11 грн, що підтверджується актами за формою №КБ-2в: за травень 2017 від 31.05.2017 на суму 9 222, 56 грн; на суму 8 912, 17 грн; на суму 12 543, 30 грн; на суму 1 705, 48 грн; на суму 39 547, 70 грн; на суму 28 585, 96 грн; на суму 150 940, 15 грн; за серпень 2017 від 31.08.2017 на суму 7 879, 79 грн;
- за замовленням № 3 підрядником було виконано роботи на загальну суму 201 107, 98 грн, що підтверджується актами за формою №КБ-2в: за серпень 2017 від 31.08.2017 на суму 158 205, 70 грн; на суму 25 863, 06 грн; 17 039, 22 грн.
Загальна сума виконаних робіт згідно договору становить 882 075, 18 грн, а замовником, як вказує позивач, було сплачено лише 516 694, 80 грн.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно із ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частиною 1 ст. 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався на наступні обставини:
- умовами договору сторонами узгоджені строки виконання зобов'язання з оплати, які пов'язані з настанням певної події - датою отримання відповідачем оригіналів рахунків-фактур позивача;
- оскільки відповідач не отримував від позивача рахунків на оплату (рахунків-фактур) виконаних робіт у нього не виникло, тому строки оплати виконаних робіт не можна вважати порушеними;
- при здійсненні розрахунку пені позивачем було враховано не тільки вартість виконаних робіт, а і розмір авансового платежу, за порушення строків перерахування якого відповідальність договором не передбачена, оскільки його сплата є умовою виконання позивачем зобов'язання за замовленням;
- під час розрахунку пені позивач проігнорував обмеження розміру відповідальності за прострочення - не більше 10% заборгованості, передбачене п. 9.1. договору.
Відповідно до ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно зі ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За приписом ч. 1 ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, з огляду на наявні у матеріалах справи фактичні дані, позивач належним чином надав відповідачу послуги відповідачу відповідно до умов договору на виконання ремонтно-будівельних робіт № 80D742-1545/16, що підтверджується підписаними (без зауважень) між сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт, а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3 за березень, травень та серпень 2017.
Посилання відповідача на ті обставини, що за відсутності рахунків-фактур зобов'язання по оплаті виконаних робіт у останнього не виникло не можуть бути взяті до уваги, оскільки рахунок-фактура не є первинним документом відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та рахунком-фактурою не фіксуються будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції. Рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Таким чином, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити надані послуги.
Крім того, між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 02.11.201-11.07.2018, яким підтверджується наявність заборгованості за виконані підрядником роботи на загальну суму 365 380, 38 грн.
Статтями 525 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 365 380, 38 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати робіт позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 8 528, 88 грн. та інфляційні втрати у розмірі 27 904, 43 грн. за період з 16.09.2017 по 04.07.2018.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд приходить до висновку, що він є обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який здійснено відповідно до умов договору вимог Закону та умов Договору.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення відповідача пені в розмірі 44 726, 56 грн за період з 16.09.2017 по 04.07.2018.
Згідно зі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 9.1. договору передбачено, що за порушення строків розрахунків, крім сплати авансового платежу за матеріальні ресурси, замовник сплачує за вимогою підрядника пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно сплачених коштів за кожний день прострочення, але не більше 10% від суми заборгованості.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присічним.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що сума пені нарахована не вірно, а тому суд визнає обґрунтованою до стягнення суми пені у розмірі 36 538, 03 грн, яка не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, а також не більша 10% суми основної заборгованості відповідно до п. 9.1. договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, з огляду на наведені вище обставини, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС" є обґрунтованими та є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладають на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 46, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС" задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18; код ЄДРПОУ 21560766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС" (08161, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Тарасівка, вул. Київська, 77/5; код ЄДРПОУ 39032160) основний борг в розмірі 365 380, 38 грн, інфляційні втрати в розмірі 27 904, 43 грн, 3% річних в розмірі 8 528, 88 грн, пеню в розмірі 36 538, 03 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 575, 28 грн. Видати наказ
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення буде складено та підписано 17.09.2018 року
Суддя Ю.О.Підченко