Апеляційний суд міста Києва
1[1]
Іменем України
12 вересня 2018 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5
та обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12016100060002884 за апеляційною скаргою заступника прокурора м. Києва ОСОБА_7 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 12 червня 2017 року, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Боярка, Київської області, в силу ст. 89 КК України не маючого судимості, працюючого в ТОВ «Марівер» на посаді експедитора, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
Згідно з вироком Печерського районного суду м. Києва від 12 червня 2017 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України суд звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки, та поклавши на нього обов'язки, передбачені законом.
Цим же вироком судом вирішено питання щодо речових доказів.
Також суд повністю задовольнив цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди спричиненої злочином та стягнув з останнього на користь ОСОБА_8 21 500 (двадцять одну тисячу п'ятсот) грн.
Як встановлено вироком суду, приблизно в лютому 2016 року в невстановленому місці ОСОБА_6 разом з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, отримав від невстановленої особи пропозицію щодо здійснення спільно з нею, за попередньою змовою групою осіб, крадіжки грошових коштів з ресторану швидкого харчування «Салатнік» (далі - РШХ «Салатнік»), що знаходиться в ТРЦ «Гулівер», який розташований за адресою: м. Київ, площа Спортивна, 1-А та належать ПП « ОСОБА_8 ». На вказану пропозицію ОСОБА_6 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, дали свою добровільну згоду.
Після цього, ОСОБА_6 , особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, та невстановлена в ході досудового розслідування особа розподілили між собою ролі. Так, невстановлена в ході досудового розслідування особа відвела собі лідируючу роль: ініціювання вчинення даного кримінального правопорушення, розподіл ролей між учасниками, визначення об'єкту злочинного посягання та розроблення плану вчинення злочину, здобуття знаряддя вчинення злочину. В свою чергу, ОСОБА_6 відповідно до відведеної йому ролі безпосереднього виконавця злочину повинен був прибути до РШХ «Салатнік», після чого отримати від особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, сумку, в яку він повинен був покласти металевий ящик з грошовими коштами, а також отриманий від невстановленої в ході досудового розслідування особи електронний ключ, за допомогою якого ОСОБА_6 повинен був проникнути до підсобного приміщення вказаного закладу та реалізувати злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), а саме викрасти грошові кошти, які в подальшому повинен був передати особі, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження. Після того особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, з викраденим майном, що має отримати від ОСОБА_6 , повинна була вийти із приміщення з ТРЦ «Гулівер». Після вчинення злочину грошові кошти підлягали розподілу між учасниками.
Діючи за узгодженим планом, 17.04.2016 року приблизно о 19 год. 00 хв. ОСОБА_6 разом із особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, приїхали за адресою: м. Київ, площа Спортивна, 1-А. Перебуваючи за вищевказаною адресою, приблизно о 19:20 год. ОСОБА_6 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, зайшли до приміщення РШХ «Салатнік», що знаходиться в ТРЦ «Гулівер», який розташований за адресою: м. Київ, площа Спортивна, 1-А, де особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, перебуваючи в приміщенні туалетної кімнати, передав ОСОБА_6 отриманий від невстановленої досудовим розслідуванням особи електронний пропуск до службових приміщень РШХ «Салатнік» та сумку. Після цього ОСОБА_6 пішов до підсобного приміщення вказаного закладу, а особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, відповідно до плану дій залишився в туалетній кімнаті, де став чекати на ОСОБА_6 , а невстановлена в ході досудового розслідування особа, в свою чергу, відволікала увагу працівників ресторану.
Знаходячись у підсобному приміщенні вищевказаного ресторану, ОСОБА_6 підійшов до стелажу, де на полиці побачив металевий ящик, в якому відповідно до інформації знаходяться грошові кошти, які він повинен викрасти.
Після цього, ОСОБА_6 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи протиправно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, за попередньою змовою групою осіб, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, з полиці взяв металевий ящик, в якому знаходились грошові кошти в сумі 21 500 гривень, та помістивши його до сумки, яку мав з собою, пішов до туалетної кімнати, де на нього чекала особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження. Перебуваючи в туалетній кімнаті вказаного вище ресторану «Салатнік» ОСОБА_6 передав особі, матеріли щодо якої виділені в окреме провадження, сумку, в якій знаходився викрадений металевий ящик з грошовими коштами в сумі 21 500 гривень. Отримавши від ОСОБА_6 вказану вище сумку, особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, вийшов з викраденим майном з приміщення ТРЦ «Гулівер» та пішов у напрямку пагорбів поблизу «Палацу Спорту», де вони разом із ОСОБА_6 розбили металевий ящик та дістали звідти грошові кошти в сумі 21 500 грн., які у подальшому розділили на три рівні частини, розділивши грошові кошти між учасниками злочину та розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши ПП « ОСОБА_8 » матеріальну шкоду на вказану суму.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, заступник прокурора м. Києва ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2017 стосовно ОСОБА_6 скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі. У решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, заступник прокурора м. Києва, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації дій обвинуваченого, посилається на те, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню через невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
На думку апелянта, суд необґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без його ізоляції від суспільства, незаконно звільнивши від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Крім того, як вважає апелянт, судом не надано належної і достатньої правової оцінки щодо особи обвинуваченого, який вчинив умисне корисливе кримінальне правопорушення за попередньою змовою групою осіб; що вказаний злочин ретельно готувався і став можливим завдяки узгодженому виконанню співучасниками детально розробленого злочинного плану, з чого вбачається, що останній на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та наполегливо прагне вести злочинний спосіб життя.
Також, як зазначається в апеляційній скарзі, суд першої інстанції безпідставно визнав обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, оскільки, в даному випадку, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, які б підтверджували наявність такої обставини, як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а визнання вини обвинуваченим, свідчить про те, що останній під тиском беззаперечних доказів намагається уникнути справедливого покарання за вчинене.
На думку заступника прокурора м. Києва, викладені обставини переконливо доводять, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства не можливе і тільки реальне відбування покарання в змозі забезпечити досягнення цілей, визначених у ст. 65 КК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва та просив її задовольнити; пояснення обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просив залишити вирок суду без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження; проаналізувавши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого; колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заступника прокурора м. Києва не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у таємному викраденні чужого майна, поєднаному із проникненням в приміщення, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог ст. 94 КПК України, в тому числі з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оскільки в апеляційній скарзі заступника прокурора м. Києва, так само як і самим обвинуваченим, не оспорюються фактичні обставини вчинених ним дій та їх правова кваліфікація, а також доведеність його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, колегія суддів не вбачає підстав для перегляду судового рішення поза межами поданої скарги, тим більше, що вирок суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим, а дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції, у відповідності до ст. 65 КК України, як прямо зазначено у вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, особу обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
При цьому, суд визнав обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання, повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлено.
В якості обставин, що характеризують особу обвинуваченого, суд першої інстанції врахував те, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, вищу освіту, працює в ТОВ «Марівер» на посаді експедитора, раніше, в силу ст. 89 КК України, не судимий, на обліку нарколога чи психіатра не перебуває та позитивно характеризується.
На підставі зазначених обставин, суд першої інстанції визнав, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України.
Поряд з цим, враховуючи наведені у вироку дані про особу винного, його позитивні характеристики, обставини справи, наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, критичне ставлення обвинуваченого до вчиненого ним діяння, суд дійшов висновку про можливість його виправлення без відбування покарання та про наявність підстав для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов'язків, у відповідності до ст. 76 КК України.
Перевіривши доводи апеляційної скарги заступника прокурора м. Києва, колегія суддів не вбачає законних підстав для скасування вироку Печерського районного суду м. Києва від 12 червня 2017 року щодо ОСОБА_6 та ухвалення нового вироку, з огляду на таке.
По-перше, незважаючи на обставини, наведені в апеляційній скарзі, в тому числі на дані про особу обвинуваченого, які, на думку заступника прокурора м. Києва, свідчать про підвищену суспільну небезпеку його особи, бажання останнього вести злочинний спосіб життя, а також про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_6 не можливе без його ізоляції від суспільства, оскільки тільки реальне відбування покарання в змозі забезпечити досягнення цілей, визначених у ст. 65 КК України, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі, відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого та вимогам Загальної частини КК України, зокрема передбаченим ст.ст. 50, 65 цього Кодексу, оскільки, як за своїм видом, так і розміром, воно не може бути визнано явно несправедливим через м'якість.
Більш того, звертаючи увагу на м'якість призначеного судом покарання, заступник прокурора м. Києва у своїй апеляційній скарзі не ставить питання про застосування до ОСОБА_6 більш суворого покарання, в порівнянні з тим, яке йому призначив суд першої інстанції.
По-друге, з доводами апеляційної скарги прокурора про неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, внаслідок неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК України, колегія суддів також не може погодитися, враховуючи наступне.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно вимог ст. 75 КК України, якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного йому покарання, суд першої інстанції дотримався наведених вище вимог закону, в тому числі щодо наявності підстав для висновку про застосування ст. 75 КК України, оскільки встановлені під час судового розгляду дані, як про обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, в тому числі його роль у вчиненні даного злочину, так і про його особу, з урахуванням обставин, що пом'якшують покарання, дозволяли дійти висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання, незважаючи на те, що останній вчинив тяжке кримінальне правопорушення за попередньою змовою групою осіб.
Повторно дослідивши, під час апеляційного розгляду, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , в тому числі характеризуючи матеріали, які останній надав суду апеляційної інстанції, колегія суддів переконалася в правильності висновку суду першої інстанції щодо можливості виправлення обвинуваченого без відбування покарання та застосування до нього ст. 75 КК України.
При цьому, колегія суддів вважає таким, що не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження твердження заступника прокурора м. Києва в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 - щире каяття та сприяння в розкритті злочину, оскільки ці обставини були встановлені не лише під час судового розгляду, а й під час проведення досудового розслідування, про що було прямо зазначено в обвинувальному акті, який було направлено до суду.
Крім того, фактичні обставини кримінального правопорушення, які були зазначені в обвинувальному акті, а потім і вироку суду, були встановлені головним чином завдяки визнавальним показанням саме ОСОБА_6 , який, всупереч доводам апеляційної скарги, за власною волею, а не під тиском беззаперечних доказів, з перших своїх пояснень, визнав свою вину та розкрив всі деталі злочину, вчиненого ним за попередньою змовою групою осіб.
За таких обставин, за наслідками розгляду апеляційної скарги заступника прокурора міста Києва на вирок Печерського районного суду м. Києва від 12 червня 2017 рокущодо ОСОБА_6 , колегія суддів вважає необхідним залишити вирок суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Печерського районного суду м. Києва від 12 червня 2017 року, ухвалений щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Справа № 11-кп/796/958/2018
Категорія: ч. 3 ст. 185 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_9
Доповідач - суддя ОСОБА_1