Ухвала
17 вересня 2018 р.
м. Київ
справа № 439/1658/14-к
провадження № 51-8666ск18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 02 липня 2018 року, якою вирок Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2015 року щодо нього залишено без змін,
установив:
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перевірку вказаного судового рішення щодо нього у касаційному порядку.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання пунктів 4, 5 ч. 2 цієї статті.
Згідно зі ст. 427 КПК України касаційна скарга повинна містити обґрунтування вимог та самі вимоги особи, яка подає касаційну скаргу. В обґрунтуванні обов'язково слід навести мотиви, чому особа вважає рішення незаконним, тобто в чому полягає неправильність застосування норм матеріального і/або процесуального права.
Вимоги про бажане для особи судове рішення касаційної інстанції зазначаються з урахуванням статей 436, 438 вказаного Кодексу.
Проте наведених положень кримінального процесуального закону засудженим не дотримано. Зокрема, у поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 не наведено обґрунтування в аспекті приписів статей 370, 412, 413, 419 КПК України у їх взаємозв'язку допущення судом апеляційної інстанції неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність та таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою обов'язкове скасування ухвали на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу.
Крім того, скарга містить суперечності, оскільки, зазначивши, що її подано на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 02 липня 2018 року, у вимогах до суду касаційної інстанції засуджений зазначає про необхідність скасування вироку суду першої інстанції. При цьому не наводить мотиви незаконності постановленого вироку та необхідності його скасування на підставах, передбачених ст. 438 КПК України. Наведені протиріччя породжують сумніви щодо того, яке саме судове рішення є предметом оскарження.
Зазначена у касаційній скарзі вимога про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду й ухвалення судом касаційної інстанції виправдувального вироку, не узгоджується з положеннями ст. 436 КПК України, якою визначено рішення, які вправі ухвалити суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, оскільки суд касаційної інстанції є судом права, а не фактуі перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, отже не має повноважень на ухвалення виправдувального вироку.
Відповідно до ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги та встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 02 липня 2018 року щодо нього залишити без руху і надати строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.
У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк, скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3