Постанова
Іменем України
05 вересня 2018 року
м. Київ
справа № 328/714/17-ц
провадження № 61-2932св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - перший заступник військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника військового прокурора Львівського гарнізону на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 19 жовтня 2017 року у складі колегії суддів:
Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С.,
У березні 2017 року перший заступник військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (далі - ХНУ ПС імені Івана Кожедуба), про відшкодування шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 28 травня 2014 року курсант інженерно-авіаційного факультету ХНУ ПС імені Івана Кожедуба Кут С. В. під час проведення практичних занять у польових умовах порушив правила поводження зі зброєю, що заподіяло смерть потерпілому - курсанту ОСОБА_2 . Вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 27 березня 2015 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого статтею 414 частини другої КК України. За результатами службового розслідування за фактом смерті курсанта
ОСОБА_2 , проведеного комісією ХНУ ПС імені Івана Кожедуба, встановлено, що курсант ОСОБА_2 загинув під час виконання обов'язків військової служби, що стало підставою для виплати рідним загиблого грошового відшкодування.
На виконання вимог статей 16, 16-1, 16-2, 16-3, 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» батькам загиблого ОСОБА_2 . Львівським обласним військовим комісаріатом призначено та виплачено одноразову грошову допомогу у сумі 609 000,00 грн згідно з платіжними дорученнями від 05 грудня 2014 року №№ 2190 та 2191.
Посилаючись на вказані обставини, прокурор просив на підставі статей 1166, 1191 ЦК України і пункту 7 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України
від 23 червня 1995 року, стягнути з відповідача в порядку регресу завдану державі майнову шкоду у розмірі 609 000,00 грн.
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 05 липня 2017 року позов прокурора задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України майнову шкоду, яка спричинена вчиненням злочину у кримінальному провадженні від 18 червня 2014 року № 42014220750000092, у сумі 609 000,00 грн.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що одноразова допомога, яка виплачена державою батькам загиблого курсанта, є майновою шкодою, що завдана Міністерству оборони України, а тому в порядку регресу на підставі статті 1191 ЦК України підлягає стягненню з відповідача, з вини якого стався нещасний випадок.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 19 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 05 липня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що одноразова грошова допомога, що виплачена сім'ї загиблого солдата, є гарантією правового і соціального захисту військовослужбовця, а не прямою дійсною шкодою, визначення якої міститься у пункті 2 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, ця виплата не відноситься до витрат, спричинених вчиненням злочину, у порядку, передбаченому пунктом 7 вказаного Положення, а тому не підлягає відшкодуванню.
У листопаді 2017 року прокурор подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 19 жовтня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління покладається обов'язок держави відшкодувати шкоду, яку заподіяно внаслідок незаконних дій та бездіяльності військовослужбовців при здійсненні ними своїх повноважень, а отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, а саме до ОСОБА_1
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ цивільну справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 09 липня 2018 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Станом на час розгляду зазначеної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу заступника військового прокурора Львівського гарнізону.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 213, 214 ЦПК України 2004 року щодо законності та обґрунтованості.
Судом установлено, що курсант третього курсу інженерно-авіаційного факультету ХНУ ПС імені Івана Кожедуба солдат ОСОБА_2 , 1993 року народження, прийнятий добровільно на військову службу та проходив військову службу й навчання у зазначеному університеті, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер від вогнепального поранення грудної клітини. Смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Актом від 01 липня 2014 року № 163/12 про нещасний випадок встановлено, що під час проведення зміни патрульних на спостережному посту № 8 дальньої радіолокаційної групи військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_1 без потреби приєднав магазин з патронами до автомата АК-74, дослав патрон у патронник, з особистої необережності раптово здійснив поодинокий постріл з автомата АК-74 та влучив у солдата ОСОБА_2 , внаслідок чого останній через годину помер у лікарні м. Чугуїв. Причиною цього випадку стало порушення правил поводження з вогнепальною зброєю старшим солдатом ОСОБА_1 . Особами, які допустили порушення законодавства, є патрульний спостережних постів курсант 231 навчальної групи інженерно-авіаційного факультету ХНУ ПС старший солдат ОСОБА_1 , помічник начальника спостережних постів командир навчального відділення інженерно-авіаційного факультету ХНУ ПС сержант Юзьвяк М. М.
Поранення солдата ОСОБА_2 , яке призвело до його смерті, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується витягом з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону.
Вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 27 березня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 414 КК України (вчинення порушення правил поводження зі зброєю, що заподіяло смерть потерпілого), і призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років. Відповідно до статей 75, 76 КК України
ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням і встановлено іспитовий строк 3 роки.
06 листопада 2014 року Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, призначена батьку та матері загиблого курсанта ОСОБА_2 одноразова допомога в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті, у сумі 609 000,00 грн у рівних частках кожному.
Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2
від 02 грудня 2014 року № 453 про виплату одноразової грошової допомоги кошти, отримані для виплати одноразової грошової допомоги, перераховані ОСОБА_3 у сумі 304 500,00 грн та ОСОБА_4 у сумі 304 500,00 грн на відповідні карткові рахунки.
Згідно з платіжними дорученнями від 05 грудня 2014 року №№ 2190 та 2191 Львівським обласним військовим комісаріатом виплачена одноразова грошова допомога батькам загиблого курсанта.
Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
Згідно із статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. До таких осіб віднесено членів сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Розмір одноразової грошової допомоги визначено у статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Виплата такої одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Зазначений Порядок виплати одноразової грошової допомоги визначає також вичерпний перелік документів, на підставі яких вона призначається і виплачується.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції, належним чином дослідивши наявні у матеріалах справи докази, встановивши дійсні обставини справи та характер правовідносин, які виникли між сторонами, дійшов обґрунтованого висновку, що одноразова грошова допомога, яка виплачується у передбачених законом випадках членам сім'ї загиблого військовослужбовця, є державною соціальною гарантією, яка призначається і виплачується за рахунок бюджетних призначень Міністерству оборони України, а тому стягнення цих коштів в регресному порядку з інших осіб чинним законодавством не передбачені.
Наведені у касаційні скарзі доводи про те, що на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління покладається обов'язок держави відшкодувати шкоду, яку заподіяно внаслідок незаконних дій та бездіяльності військовослужбовців при здійсненні ними своїх повноважень, а отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, а саме до ОСОБА_1 , не заслуговує на увагу, оскільки особливий характер військової служби пов'язаний із захистом Вітчизни, а тому військовослужбовцям законом визначені пільги, гарантії та компенсації, до яких не можуть бути застосовані положення статті 1191 ЦК України.
Інші доводи касаційної скарги висновку апеляційного суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.
Оскаржуване судове рішення містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідає вимогам статей 213-215, 316 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу заступника військового прокурора Львівського гарнізону залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 19 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді: В. О. Кузнєцов
С. О. Погрібний
О. В. Ступак
Г. І. Усик