Постанова
Іменем України
12 вересня 2018 року
м. Київ
справа № 186/1974/14-ц
провадження № 61-24172св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
відповідачі: ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області, у складі судді Янжули С. А., від 22 вересня 2016 року, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Максюти Ж. І., від 24 січня 2017 року,
У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк», банк) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву мотивовано тим, що 23 грудня 2008 року між публічним акціонерним товариством «Астра Банк» (далі - ПАТ «Астра Банк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 310000005305004, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 145 400, 00 грн зі сплатою 22, 00 % річних за користування кредитом строком до 23 грудня 2015 року. З метою забезпечення належного виконання умов кредитного договору № 310000005305004, 23 грудня 2008 року між банком, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено окремі договори поруки № 310000005305004/П1 та № 310000005305004/П2 відповідно.
02 грудня 2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого у порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, ПАТ «Астра Банк» передало ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінило ПАТ «Астра Банк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях та передало право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
Посилаючись на те, що всупереч умовам договору про надання кредиту, договорів поруки відповідачі у повному обсязі не виконували своїх зобов'язань по поверненню кредиту, не здійснювали чергові платежі з погашення кредиту і сплати процентів, чим порушили взяті на себе зобов'язання, передбачені умовами кредитного договору та договорами поруки, внаслідок чого станом на 23 жовтня 2014 року виникла кредитна заборгованість у розмірі 63 484, 72 грн, банк просив суд стягнути із відповідачів у солідарному порядку вказану кредитну заборгованість.
Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2016 року закрито провадження у справі у частині стягнення із відповідачів заборгованості по тілу кредиту.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ПАТ «Астра Банк» зверталось до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором і рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2012 року (справа № 2-2167/11) позов було задоволено, стягнуто кредитну заборгованість у розмірі 51 870, 50 грн. Вказане рішення набрало законної сили, а тому провадження у справі підлягає закриттю у частині позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів тіла кредиту у розмірі 47 350, 39 грн, відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України, 2004 року.
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2016 року ПАТ «Дельта Банк» відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог у частині стягнення 16 134, 33 грн заборгованості по відсоткам.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження обґрунтованості позовної вимоги про солідарне стягнення із відповідачів заборгованості по кредитному договору, яка складається із заборгованості по сплаті відсотків, не зараховано до суми основного боргу 30 000, 00 грн, які сплачені ОСОБА_3, та не надано розрахунку заборгованості із врахуванням сплачених сум.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2016 року скасовано у зв'язку з відсутністю правових підстав для застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України, 2004 року, та закриття провадження справи у частині, оскільки у справі № 2-2167/11 був інший позивач.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким ПАТ «Дельта Банк» відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» є безпідставними. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2012 року (справа № 2-2167/11) з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 була стягнута кредитна заборгованість, яка утворилася станом на 14 березня 2012 року у розмірі 51 870, 50 грн, тобто мало місце дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості, а відтак строк договору закінчився і між сторонами існують лише невиконані зобов'язальні правовідносини. Таким чином, оскільки ухвалено судове рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, то нарахування боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом, неустойки (штрафів) поза строком дії кредитного договору законом не передбачено, а у даному випадку банк має право лише на стягнення витрат, передбачених статтею 625 ЦК України. Разом з тим, вимоги до відповідачів на підставі статті 625 ЦК Україні ПАТ «Дельта Банк» заявлені не були.
У лютому 2017 року ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» подано касаційну скаргу на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року.
У касаційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясували обставини справи. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.
05 квітня 2017 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.
11 вересня 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
10 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
15 травня 2018 року справу розподілено судді-доповідачу.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судами встановлено, що 23 грудня 2008 року між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_3 було укладеного кредитний договір № 310000005305004, за умовами якого, банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 145 400, 00 грн, зі сплатою 22,00% річних за користування кредитом на строк до 23 грудня 2015 року. Кредит надавався позичальнику на купівлю автомобіля «FORD Mondeo», легковий-седан-В.
В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат позичальник у день укладання договору уклав договір застави автомобіля «FORD, Mondeo», легковий-седан-В (а.с.5-12).
Банк виконав умови кредитного договору, надавши позичальнику грошові кошти.
Також, з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором між банком, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 23 грудня 2008 року було укладено окремі договори поруки № 310000005305004/П1 та № 310000005305004/П2. Відповідно до умов укладених договорів поруки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на добровільних засадах взяли на себе зобов'язання відповідати перед банком по борговим зобов'язанням ОСОБА_3, які виникають з умов кредитного договору (а.с.13-17,18-22).
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2012 року (справа № 2-2167/11) з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 була стягнута на користь ПАТ «Астра Банк» кредитна заборгованість, яка утворилася станом на 14 березня 2012 року у розмірі 51 870, 50 грн (а.с.63-64).
02 грудня 2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого, в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, ПАТ «Астра Банк» передає ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Астра Банк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях, а до позивача переходить право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с.26-27, 34-35, 36-37).
Відповідно до наданої банком довідки від 23 жовтня 2014 року заборгованість по кредитному договору № 310000005305004 від 23 грудня 2008 року становить 63 484, 72 грн, яка складається з: 47 350, 39 грн - заборгованість по тілу кредиту, 16 134, 33 грн. - заборгованість по відсоткам (а.с.26).
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав (не виконав, чи виконав не в повному обсязі), не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, оскільки строк дії договору змінився. У такому випадку кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
У справі, яка є предметом перегляду, встановлено, що попередній кредитор ПАТ «Астра Банк» скористався своїм правом на пред'явлення вимоги до позичальника і поручителів про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, а також отримав судовий захист своїх прав.
Таким чином, положення абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики та нарахування процентів поза межами строку дії договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) висловлено правову позицію про те, що за наявності судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, відсутня підстава для нарахування процентів за кредитним договором, оскільки строк дії договору змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, а права та інтереси кредитодавця в цих правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2012 року у справі № 2-2167/11 достроково стягнуто із позичальника та поручителів заборгованість за кредитним договором та договорами поруки, підтверджено змінений строк виконання зобов'язання, а тому нарахування заборгованості по сплаті відсотків за кредитом, тіло якого достроково стягнуто за раніше винесеним рішенням суду, законодавством не передбачено, у такому випадку кредитор має право на стягнення з позичальника коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, однак позивач таких вимог не заявляв.
Встановивши, що первісний кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання, пред'явивши до позичальника і поручителів вимогу про стягнення кредитної заборгованості у 2011 році, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційним судом при вирішення справи правильно застосовано вищезазначені норми матеріального права, на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 212 ЦПК України, 2004 року).
За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийД. Д. Луспеник
СуддіО. В. Білоконь
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
Ю. В. Черняк