Постанова
Іменем України
05 вересня 2018 року
м. Київ
справа № 201/16656/16-ц
провадження № 61-7153св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 квітня 2017 року у складі судді Демидової С. О. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 21 жовтня 2015 року за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, відбулася ДТП, внаслідок якої зазначені автомобілі були пошкоджені. Винуватцем цієї ДТП визнано ОСОБА_3 Власником автомобіля НОМЕР_2, є ОСОБА_2 Страховою компанією виплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 17 851,15 грн, тоді як загальна вартість відновлювальних робіт автомобіля позивача разом із матеріалами та вартістю деталей з урахуванням їх зносу становить 74 633,35 грн.
Враховуючи наведене, позивач просила суд стягнути на її користь з відповідача 56 782,20 грн на відшкодування майнової шкоди, 850 грн у рахунок повернення витрат на проведення експертизи, 750 грн у рахунок повернення витрат на евакуатор, а також судовий збір.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 квітня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 51 938,55 грн на відшкодування майнової шкоди та понесені судові витрати у розмірі 515,39 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки ліміт, встановлений страховиком цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3, недостатній для відшкодування понесеної позивачем майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, то різниця між фактично сплаченими коштами страховиком та понесеними ОСОБА_2 витратами повинна бути відшкодована за рахунок ОСОБА_3 як особи винної в скоєнні ДТП.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 квітня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про покладення на відповідача обов'язку із відшкодування позивачу майнової шкоди, є правильними. Доводи ОСОБА_3 про те, що автомобіль відповідача є фізично знищеним і розмір збитків повинен визначатися відповідно до ринкової вартості автомобіля є помилковими, оскільки для цього необхідна згода власника транспортного засобу, а ОСОБА_2 такої згоди не давала. Посилання відповідача на те, що позов подано неналежним позивачем, є безпідставними, оскільки позивачем є особа, майну якої завдано майнову шкоду.
У листопаді 2017 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суди визначили розмір заподіяної майнової шкоди із порушенням законодавства, оскільки не врахували, що вартість відновлення транспортного засобу позивача значно перевищує його ринкову вартість, а тому такий транспортний засіб вважається фізично знищеним та ремонт його є економічно необґрунтованим. Також, судами не взято до уваги, що на час розгляду справи транспортний засіб позивача був відновлений, а фактичні витрати складають 29 794,95 грн, що підтверджується матеріалами справи, а також не враховано те, що в жодному документі не відображено, що саме позивачем були понесені такі витрати, тобто позов подано неналежним позивачем. Окрім цього, Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз» (далі - ПрАТ «Європейський страховий союз») не залучалося судами до участі у справи як третя особа, що є порушенням процесуального законодавства України, оскільки рішення суду впливає на його права та обов'язки.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано Верховному Суду касаційну скаргу разом із доданими до неї матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 21 жовтня 2015 року відбулася ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, та автомобіля марки «Мазда», д/н НОМЕР_8, під керуванням водія ОСОБА_4, внаслідок чого транспортні засоби були пошкоджені.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25 листопада 2015 року винним у ДТП визнаний ОСОБА_3
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 власником автомобіля НОМЕР_3, є ОСОБА_2
За повідомленням ПрАТ «Європейський страховий союз», якою застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, розмір страхового відшкодування за наслідками зазначеної дорожньо-транспортної пригоди становить 17 851,15 грн.
Відповідно до висновку № ZU121115 експертного автотоварознавчого дослідження із визначення вартості матеріального збитку у зв'язку з аварійними пошкодженнями, спричиненими автомобілю НОМЕР_4, складеного 17 листопада 2015 року судовим експертом ОСОБА_5, вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням зносу складає 68 189,70 грн, з яких вартість деталей з урахуванням зносу складає 44 838,40 грн, вартість матеріалів - 9 251,30 грн, вартість ремонтних робіт - 14 100,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з пунктом 30.1 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним.
У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.
Проте, суди під час ухвалення оскаржуваних рішень не врахували положень зазначених норм та висновку від 17 листопада 2015 року, складеного судовим експертом ОСОБА_5, відповідно до якого розмір відшкодування майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Мазда», д/н НОМЕР_5, складає 43 244,55 грн та дорівнює його ринковій вартості, вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу - 172 812,61 грн, вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу - 68 189,70 грн.
Таким чином, із урахуванням положень пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб «Мазда», д/н НОМЕР_6 є технічно знищеним, оскільки його ремонт є економічно не обґрунтований, про що зазначено у висновку від 17 листопада 2015оку року, складеного судовим експертом ОСОБА_5
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, не врахувавши те, що автомобіль позивача є фізично знищеним, оскільки його ремонт є економічно необґрунтованим, безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача 51 938,55 грн на відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПУ України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Вищевикладене свідчить про те, що судами встановлено всі обставини справи, однак не застосовано норму матеріального права, яка підлягала застосуванню, що призвело до не правильного вирішення справи. Тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення.
При постановлені рішення суд касаційної інстанції виходить із того, що судами встановлено, що ПрАТ «Європейський страховий союз» згідно з полісом № АІ/4062733 від 07 листопада 2014 року виплачено страхове відшкодування на користь позивача у розмірі 17 851,15 грн.
Відповідно до звіту експертного автотоварознавчого дослідження від 06 листопада 2015 року № 15656 розмір майнового збитку спричинений власнику транспортного засобу «Мазда» 626,д/н НОМЕР_7 складає 41 295,15 грн, витрати на відновлювальний ремонт вказаного транспортного засобу - 66 146,26 грн, що перевищує дійсну вартість оцінюваного транспортного засобу до настання ДТП, а отже, транспортний засіб є фізично знищеним.
Відповідно до звіту експертного автотранспортного дослідження від 09 листопада 2015 року № 16080 вартість фізично знищеного транспортного засобу «Мазда» 626, д/н НОМЕР_7 складає 22 444,00 грн.
Вказані звіти експертних автотранспортних досліджень не оскаржувалися.
Отже, враховуючи, що позивач не визнала свій автомобіль фізично знищеним у результаті ДТП та залишила його собі, страховик виплатив їй страхове відшкодування у розмірі різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, тобто відшкодував заподіяну майнову шкоду у повному обсязі, що знаходилося в межах ліміту відповідальності за договором страхування. Тому відсутні правові підстави для стягнення відшкодування шкоди з винної у ДТП особи - ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована.
Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про страхування» франшиза ? частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу розмір франшизи, яка складає різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, оскільки страхового відшкодування згідно з полісом від 07 листопада 2014 року № АІ/4062733 не достатньо для повного відшкодування, шкоди завданої ОСОБА_2 внаслідок ДТП.
Висновки судів попередніх інстанцій в частині стягнення із ОСОБА_3 витрат на послуги, пов'язані з евакуацією транспортного засобу, в розмірі 750 грн є правомірними, оскільки такий обов'язок відповідача передбачений положеннями статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що позов подано неналежним позивачем, є помилковим, оскільки такий подано особою, майну якої завдано майнової шкоди внаслідок винних дій відповідача.
Посилання заявника на те, що суди не залучили ПрАТ «Європейський страховий союз» як третю особу, чим порушили процесуальне законодавство, є безпідставним, оскільки судові рішення не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків ПрАТ «Європейський страховий союз».
Крім того, відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України 2004 року сторона, в якої за рішенням суду виникне право заявити вимогу до третьої особи або до якої у такому випадку може заявити вимогу сама третя особа, зобов'язана повідомити суд про цю третю особу.
Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
У відповідності до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на висновок стосовно суті касаційної скарги та часткового задоволення позову, сплачений у зв'язку з розглядом справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (1 750,00 грн складає 3 % від заявлених позовних вимог), а саме: відповідач має відшкодувати позивачу 3 % від суми судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви (585,50 грн * 3 / 100 = 17,65 грн), а позивач ? повернути відповідачу 97 % суми судового збору, сплаченого останнім за подання апеляційної та касаційної скарг ((606,32 * 97/100) + (661,44*97/100) = 1 229,73 грн).
Отже, з ОСОБА_6 підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 1 212,08 грн на відшкодування судових витрат.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 750,00 грн на відшкодування майнової шкоди.
В задоволені інших вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 212,08 грн на відшкодування судових витрат.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийА. В. Стрільчук
Судді:В. О. Кузнєцов
С. О. Погрібний
О. В. Ступак
Г. І. Усик