Ухвала
29 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 664/1798/17
провадження № 61-41916ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С.П., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Херсонської області від 03 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості за договором оренди,
У серпні 2018 року подана до Верховного Суду вказана касаційна скарга.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, у якому з урахуванням уточнень просила розірвати договір оренди землі від 16 грудня 2004 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрований у Цюрупинському районному відділі Херсонської регіональної філії Центру ДЗК за № 040472900105, стягнути з відповідача на її користь пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 18 575,49 грн, та судові витрати.
Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 06 квітня 2018 року позов задоволено частково. Розірвано договір оренди землі від 16 грудня 2004 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що зареєстрований 17 грудня 2004 року Цюрупинським районним відділом Херсонської регіональної філії Центру ДЗК за № 040472900105. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. пеню за прострочення оплат за орендні платежі в розмірі 15500,70 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В інший частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 03 липня 2018 року рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 06 квітня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною шостою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року становить 1 762 гривні.
Предметом позову в даній справі є вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати в розмірі 18 575,49 грн,що станом на 1 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також вимоги пророзірвання договору оренди землі, в частині яких справа є незначної складності.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої або апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять обґрунтувань випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року.
Оскільки заявником подано касаційну скаргу на судове рішення, прийняте у малозначній справі, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, ним не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Херсонської області від 03 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості за договором оренди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. П. Штелик