Ухвала
17 вересня 2018 року
м. Київ
справа № 461/5288/17
провадження № 61-43942ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Львівської області від 16 липня 2018 року в справі за позовом Львівського комунального підприємства «Снопківське» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Львівське комунальне підприємство «Снопківське» (далі ?
ЛКП «Снопківське») звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з вересня 2014 року по квітень
2017 року включно у розмірі 3 151,94 грн.
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 29 вересня 2017 року в задоволенні позовних вимог ЛКП «Снопківське» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ЛКП «Снопківське» оскаржило його в апеляційному порядку.
Постановою апеляційного суду Львівської області від 16 липня 2018 року апеляційну скаргу ЛКП «Снопківське» задоволено.
Рішення Галицького районного суду міста Львова від 29 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ЛьЛКП «Снопківське» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь
ЛКП «Снопківське» заборгованість за утримання будинку за період з
01 вересня 2014 року по 31 травня 2017 року включно в розмірі 3 151,94 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
03 вересня 2018 року через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду Львівської області від 16 липня
2018 року та залишити в силі рішення Галицького районного суду міста Львова від 29 вересня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на
01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено, що з 01 січня 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1 762,00 грн.
Предметом позову у зазначеній справі є стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 3 151,94 грн.
Таким чином ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 176 200,00 грн (1762,00 грн х 100).
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Малозначна справа є такою в силу вимог закону, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN,
№ 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях цього Кодексу, то вона поширюються й на касаційне провадження.
Було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня
2018 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, постанову апеляційного суду Львівської області від 16 липня 2018 року прийнято у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Львівської області від 16 липня 2018 року в справі за позовом Львівського комунального підприємства «Снопківське» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. П. Курило