Іменем України
04 вересня 2018 року
м. Київ
справа № 127/13988/17
провадження № 61-42986ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: КоротунаВ. М. (суддя-доповідач), Курило В. П.,
Червинської М. Є.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 24 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на майно,
У липні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на майно.
Заява обґрунтована тим, що у березні 2014 року вона познайомилась з ОСОБА_5 Зазначала, що проживала у м. Києві у власній квартирі, а відповідач у м. Вінниці в прибудові до гаража. У червні 2014 року ОСОБА_5 вселився у її квартиру та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2. Посилалась на те, що з березня 2015 року вони проживали разом однією сім'єю, мали спільний бюджет, спільні обов'язки, вели спільно господарство. З метою придбання житла для сім'ї вона 01 жовтня
2015 року продала свій гараж за 147 970 грн та за спільні кошти, а також за кошти, отримані від продажу гаража, придбали квартиру за адресою:
АДРЕСА_1, зареєструвавши право власності за ОСОБА_5 Зазначала, що вони разом робили ремонт, купили меблі, а з літа 2016 року ОСОБА_5 почав постійно проживати у квартирі. У жовтні 2016 року ОСОБА_5 почав уникати зустрічей, а згодом вона дізналась, що він проживає у придбаній квартирі з іншою жінкою та дитиною. Оскільки у період з березня 2014 року до жовтня
2016 року вона з ОСОБА_5 проживали однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу, вони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права і обов'язки як дружини та чоловіка, вели спільне господарство, вважала, що відповідно до статті 74 СК України ? частини квартири, яку вони придбали, є їх спільним майном. Інша ? частини є її особистою власністю, оскільки вона придбана за її особисті кошти, отримані від продажу гаража.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 просила суд встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у період з березня 2014 року до жовтня 2016 року, визнати за нею право особистої власності на ? частини квартири АДРЕСА_1, визнати ? частини зазначеної квартири спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5, визнати за нею право спільної часткової власності на ? частини квартири, визнати за ОСОБА_5 право спільної часткової власності на ? частини зазначеної квартири. Вартість зазначеної квартири становить 198 300,00 грн.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Вінницької області від 24 липня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 24 липня 2018 року, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно із частинами першою та другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя. Відповідно до частини першої статті 36 цього кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
За змістом статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно застосувавши норми статей 21, 74 СК України, дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач не довела належними та допустимими доказами факт проживання з відповідачем у період з березня 2014 року до жовтня 2016 року у фактичних шлюбних відносинах з веденням спільного господарства, побуту і бюджету, тобто однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання права особистої власності на ? частини квартири АДРЕСА_1, визнання ? частини зазначеної квартири спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що позивач не підтвердила наявність спільного бюджету з ОСОБА_5 та спільних коштів для придбання оспорюваної квартири, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині.
Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на майно, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 24 липня 2018 року, відмовити.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
В.П. Курило
М.Є.Червинська